Справа № 2-42/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 квітня 2010 року  Дніпровський районний суд м. Херсона у складі

головуючої судді                                                                                                       Стамбули М.І.,

при секретареві                                                                                                           Ігнатенко О.І.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В  :

Позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому вказує, що 21.09.2007 року вона передала у власність відповідачеві 12850 доларів США еквівалентну 64892,50грн.,  строком до 21.02.2012 року про що між сторонами було укладено договір позики  про отримання зазначеної суми та зобов’язання про її повернення, який було нотаріально посвідчено 21.09.2007р. стверджує, що відповідно до п.5 вказаного договору позики, відповідач повинен був  щомісяця повертати кошти частинами, а саме: по 200 доларів США, але в порушення вказаних умов договору позики відповідач порушує строки повернення коштів, тобто не повертає щомісячно по 200 доларів США позивачу. Позивач вважає, що відповідач своїми діями по невиконанню умов договору позики довів ті обставини, що він не збирається повертати суму позики взагалі, не дивлячись на неодноразові попередження позивача. У зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача на її користь суму 64892,00грн. в рахунок відшкодування основного боргу за договором позики, 3% річних від простроченої суми 1683,15грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, заявивши, що позивачем відповідачу передавалась сума коштів у розмірі 12850 доларів США, що еквівалентна 64892,50грн. на момент передачі коштів, які відповідач повинен був повертати частинами, а саме по 200 доларів США щомісячно, але не повернув жодної щомісячної суми, тобто у зв’язку з невиконанням умов договору відповідачем просить стягнути з відповідача на користь позивача 102928,50грн., що еквівалентно 12850 доларам США(за курсом НБУ станом на 11.02.2010р.) та судові витрати.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх уточнення не визнала у повному обсязі та заперечувала проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з урахуванням уточнення, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.526 ЦК України встановлено, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Судом встановлено, що 21.09.2007 року між сторонами у справі було   укладено договір позики, посвідчений нотаріально,  згідно якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 грошову суму в розмірі відповідно 64892,50грн. – еквівалент 12850,00 доларів США , яку відповідач зобов’язаний був повернути до 21.02.2012  року, шляхом виплати частки боргу щомісячно по 200,00 доларів США. На момент розгляду справи у суді відповідач жодного платежу по поверненню боргу не здійснив, тобто в порушення умов п.5 договору не повертав частинами по 200,00 доларів США суму боргу зазначений строк та до сьогоднішнього дня   та на неодноразові попередження позивача відмовляється його повертати.

Таким чином суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики від 21.09.2007 року у сумі 102928,50грн., що еквівалентно 12850,00 доларам США(за курсом НБУ станом на 11.02.2010р.) і судові витрати в сумі 2179,00,00грн.

Різницю по відшкодуванню судового збору за розгляд позовної заяви стягнути з відповідача на користь держави.

Підстав для відмови у задоволенні позову судом не встановлено.

Керуючись ст.ст.10, 11, 179, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 102928,50грн. в рахунок погашення боргу за договором позики від 21.09.2007р. та судові витрати2179,00грн., а всього – 105107(сто п’ять тисяч сто сім)грн. 50коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 380(триста вісімдесят)грн. 29коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                        М.І. Стамбула