ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 280/2647/19

адміністративне провадження № К/9901/12439/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 280/2647/19

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

треті особи Публічне акціонерне товариство «Банк Форвард», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек»

про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року (головуючий суддя: Новікова І.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Білак С.В., суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 03 червня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, в якому позивач просив суд: скасувати наказ Міністерства юстиції України №1180/5 від 10.04.2019 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2015 №18957694, прийнятого державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою Ангеліною Олександрівною, та в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2016 №29424665, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Михайлом Борисовичем; зобов`язати відповідача поновити рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2015 №18957694, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Ніловою Ангеліною Олександрівною, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2016 №29424665, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Михайлом Борисовичем.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року провадження у справі закрито.

3. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що судовий захист порушених на думку позивача прав слід здійснювати за правилами цивільного судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства, в зв`язку з чим за приписами ст. 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року змінено, а саме: в мотивувальній частині ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року зазначити, що розгляд справи №280/2647/19 слід здійснювати за правилами господарського судочинства, а не за правилами цивільного судочинства. Абзац третій резолютивної частини ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року викладено у наступній редакції: «Роз`яснити позивачу його право на звернення з даним позовом до господарського суду в порядку господарського судочинства».

5. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції що ця справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, але висновки про те, що спір має бути вирішено за правилами цивільного судочинства є помилковими. Враховуючи, що спір у цій справі є майновим спором про право власності на зазначений об`єкт між ТОВ «Вікотек», як власником спірного майна, та ФОП ОСОБА_1 , який фактично оспорює це право, а також з урахуванням того, що вищевказане підприємство перебуває на стадії процедури банкрутства, колегія суддів приходить до висновку, що вказана справа повинна розглядатися в рамках господарського судочинства, а не в цивільному судочинстві, як зазначено судом першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 08 травня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та направити справу для продовження розгляду.

7. В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди, закриваючи провадження порушили право позивача на судовий захист, оскільки фактично допустили можливість узаконення рішень неповноважного органу в особі Міністерства юстиції України, що може в подальшому мати більш серйозні наслідки, коли будь-який орган влади, не маючи для того повноважень, буде приймати певні рішення, тим самим штучно створюючи спір про право в інтересах третіх осіб.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 08 травня 2020 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 травня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача: Стеценка С.Г., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

10. Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2021 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

13. Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

14. Пунктом 1 та абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

15. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС).

16. За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

17. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

18. Як слідує з матеріалів справи, предметом спірних правовідносин є наказ Міністерства юстиції України від 10.04.2019 року №1180/5 "Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень", яким серед іншого скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.01.2015 року №18957694, прийняте державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни, яким зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ПАТ "Банк Форвард", на підставі Договору іпотеки №014-13 від 02.09.2011 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.04.2016 року №29424665, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфін Михайлом Борисовичем, яким зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу від 26.04.2016 року.

19. При цьому, за результатами прийняття спірного наказу та скасування проведених реєстраційних дій, у реєстрі проведено поновлено раніше проведено реєстраційну дію, що передувала скасованим реєстраційним діям.

20. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття особами права власності на спірне майно, у тому числі і ОСОБА_1 , і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, суди дійшли вірного висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

21. У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права власності на спірне приміщення внаслідок скасування реєстраційної дії, якою право власності зареєстровано за позивачем.

22. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

23. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

24. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 803/1589/17, 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18.

25. Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №807/137/18 зроблено висновок, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

26. Станом на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій власником спірного об`єкту нерухомого майна (нежитлове приміщення площею 243,5 кв.м., що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Токмак, вул. Шевченка, 41) було Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітек».

27. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 квітня 2019 року у справі №910/22788/15 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек».

28. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року у справі №910/22788/15 продовжено строк процедури розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» у вказаній справі.

29. Відтак, станом на 23 жовтня 2019 року провадження у справі № 910/22788/15 про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікотек» перебувало на стадії процедури розпорядження майном боржника.

30. Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

31. Таким чином, розгляд справи № 910/22788/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» здійснювався відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства, який набув чинності 21 жовтня 2019 року.

32. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує:

- всі майнові спори, стороною в яких є боржник;

- спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна.

33. Враховуючи, що спір у цій справі є майновим спором про право власності на зазначений об`єкт між ТОВ «Вікотек», як власником спірного майна, та ФОП ОСОБА_1 , який фактично оспорює це право, а також з урахуванням того, що вищевказане підприємство перебуває на стадії процедури банкрутства, колегія суддів вважає, що апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що вказана справа повинна розглядатися в рамках господарського судочинства, а не в цивільному судочинстві, як зазначено судом першої інстанції.

34. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 640/6930/19.

35. Також, Верховним Судом враховується і те, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

36. У рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20.07.2016 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04, №29465/04) зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (…) фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

37. Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

38. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.

39. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в незміненій апеляційним судом частині, а також рішення суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.

40. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року в незміненій частині та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик