Справа № 2-259/10

РІШЕННЯ

іменем України

16 березня 2010 р.                                                                             м. Дніпродзержинськ

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі: головуючого - судді       Федоріщева С.С.

    при секретарі                   Драгунцевій С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру електрозв’язку №3 ВАТ «Укртелеком», 3 особа Директор Центру електрозв’язку №3 ВАТ «Укртелеком» Кучеренко Сергій Степанович про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди і підробка трудової книжки, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача і просить поновити його на роботі на посаді інженера групи комп’ютерних технологій Центру електрозв’язку №3 ВАТ «Укртелеком», стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 11641 грн., моральну шкоду, стягнути з ВАТ «Укртелеком» суму штрафу за житлово-комунальні послуги у розмірі 680, 13 грн., згідно ст.172 п.1 стягнути з підприємства ВАТ «Укртелеком» суму штрафу 850 грн. та судові витрати, понесені ним з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на таке:

07.07.2009 р. його було звільнено з зазначеної посади на підставі ст.38 Кодексу Законів про Працю  України (КЗпП) за власним бажанням, де він працював з 29.08.2008 р. Вважає, що звільнення було добровільно-примусове. Так, при прийомі на роботу у відділі кадрів, посилаючись на Постанову Кабінету міністрів України від 27.04.1993 р. №301,  йому повідомили, що його трудова книжка не дійсна без вкладиша до неї у зв’язку з чим він був вимушений купити за власні кошти такий вкладиш і надати до відділу кадрів, але він вважає цю Постанову Кабінету Міністрів не дійсною, а вимогу відділу кадрів щодо вкладишу до трудової книжки незаконною. Крім того вказує, що 12.06.2009 р. на підприємстві вийшло попередження про зміну його умов праці  - з метою оптимізації організації виробництва в умовах зменшення обсягів роботи, він буде переведений з 25.08.2009 р. на 0,1 одиницю інженера з комп’ютерних систем, внаслідок чого буде змінено розмір заробітної плати та режим роботи. 22.06.2009 р. на підприємстві вийшов наказ № 402 про зміну режиму роботи і зарплати, згідно до якого з 25.08.2009 р. ОСОБА_1 буде змінено режим роботи з 8.00 до 17.00 год. на режим роботи з 8.00 дод 8.50 год. (0,1 штатна одиниця з посадовим окладом 166 грн. 30 коп.) Зазначені попередження та наказ теж вважає незаконними, посилаючись при цьому на ст.2 КЗпП та на законодавство щодо встановлення мінімального розміру заробітної плати в Україні. Вважає, що має бути відновлений на роботі з виплатою йому середньої зарплати за час вимушеного прогулу у розмірі 11 641 грн., посилаючись на ст.235 КЗпП. Крім того, вважає, що вимога по сплаті заборгованості за житлово-комунальні послуги з боку «Дніпродзержинськтепломережа» у сумі 680,13 грн. від 01.07.2009 р. до нього, що надійшла через начальника планового відділу Центру електрозв’язку №3 ВАТ «Укртелеком», має бути задоволена шляхом стягнення на його користь відповідної суми з відповідача. Крім того вважає, що його трудову книжку у Центрі електрозв’язку №3 ВАТ «Укртелеком» підробили, змінивши в ній серійний номер, підробивши печатку Дніпродзержинського державного технічного університету та підпис начальника відділу кадрів цього учбового закладу, у зв’язку з чим, витлумачуючи на свій лад приписи ст.172 Кримінального кодексу України, вважає, що з відповідача має бути стягнений на його користь штраф у розмірі 850 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги у повному обсязі, пояснивши при цьому, що, дійсно,  07.07.2009 р. він звернувся до начальника Центру електрозв’язку №3 ВАТ «Укртелеком» з письмовою заявою про звільнення з підприємства за власним бажанням, але це був вимушений крок, оскільки його залякували, що мають наміри звільнити по статті за прогул.

Представник відповідача (та третьої особи одночасно) в судове засідання з’явилася, позовні вимоги не визнала, вважає, що при звільненні ОСОБА_1, з боку підприємства порушень трудового законодавства не було та підстав для його поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу немає. Що стосується вимог про сплату відповідачем за борги позивача за житлово-комунальні послуги та підробки трудової книжки зі стягненням штрафу з відповідача у відповідність до вимог ст.172 КК України на користь позивача, то вважає, що ці вимоги взагалі не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не має ніякого відношення до боргів позивача перед підприємством «Дніпродзержинськтепломережа», а факт підробки трудової книжки позивача має бути доведеним у порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України, штраф, як міра покарання за вказаною статтею Кримінального кодексу України стягується в доход держави.

При цьому представник відповідача надала суду письмові заперечення проти позову такого змісту:

- Наказ № 147/к від 07.07.2009р. про припинення трудового договору виданий згідно особистої заяви позивача. Ніяких пояснень примусового звільнення позивач у позові не наводить, тобто примусове звільнення нічим не підтверджено;

-   Позивач не заперечує про наявність вказаної Постанови КМУ, а вважає її недійсною, тобто в даному випадку відповідач ЦТП № 3 не є належним відповідачем. З цих питань позивач повинен звертатися з позовом ні до Центру, а в адміністративний суд м. Києва до Кабінету Міністрів України про скасування вказаної
Постанови. Більш того, наведені обставини що до трудової книжки не були приводом звільнення позивача за
власним бажанням;

-  Позивач був попереджений про зміну істотних умов праці   25.06.2009 р. відносно ст. 32 КЗпП України, таким чином  попередження проходило згідно норм чинного законодавства, за два місяця до введення зміни режиму роботи. Крім  того,  у  попереджені  надані роз'яснення відносно прав позивача у разі зміни істотних умов праці;

- Наказ № 402 про зміну режиму роботи й заробітної плати виданий згідно чинного законодавства, а саме ст. 32 КЗпП України: ч.3 статті: «У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці режиму роботи... - працівник повинен бути повідомлений за два місяця. Тобто власник має право без погодження працівника змінювати таку умову праці як режим роботи. Режим роботи було змінено відповідно до вказаної статті, позивач ознайомлений в установлені законодавцем строки, тобто   ніяких   порушень      законодавства   з сторони відповідача не відбулося. Крім того,       згідно наказу режим роботи у позивача      повинен   був   змінитися   тільки   з 26.08.2009 р., але змін не відбулося оскільки позивач звільнився 07.07.2009 р. за власним бажанням;

- Відповідач не відноситься до бюджетних організацій, позивачу до його звільнення виплачувалася заробітна плата у повному обсязі, оскільки ніяких змін режиму роботи не було. Отже в зв'язку з відсутністю правочину,
відносно зміни режиму роботи питання щодо суттєвого зменшення заробітної плати у разі, якщо зміна умов праці таки відбулася б, розгляду не підлягає;

- Позивач звільнився за власним бажання згідно норм діючого законодавства, в зв'язку з чим не має
правових підстав для відновлення на роботі, а тим більш виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Особиста заява-бажання підтверджує факт звільнення за ст. 38 КЗпП України;

- За текстами позовних заяв позивач не вказує ніяких обставин, що призвели його до моральних збитків, не пояснює, від кого їх отримав. Відповідач ніяких збитків нікому не наносив, а навпаки, згідно наданих доказів, пішов на зустріч позивачу дав йому змогу для подальшого працевлаштуванню звільнитися не за п. 4 ст. 40 КЗпП України, а за ст. 38 КЗпП України – за власним бажанням. Згідно наданих доказів позивачем про незаконне його звільнення вбачається тільки те, що позивач навчався та отримав вищу освіту. Даний факт відповідач не оспорює, оскільки при прийомі на роботу позивач пред 'являв диплом про вищу освіту, в зв'язку з чим був прийнятий на посаду інженера.

Враховуючи викладене у запереченні, представник позивача просить суд у задоволені позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідив письмові докази по справі:

- Наказ №147/к (Розпорядження) від 07.07.2009 р. про припинення трудового контракту, виданий начальником ЦЕЗ №3 (м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської філії ВАТ «Укртелеком», згідно  до якого ОСОБА_1 звільнено з підприємства за власним бажанням на підставі його особистої заяви за ст.38 КЗпП України;

- Заяву ОСОБА_1 від 07.07.2009 р. на ім’я  начальника ЦЕЗ №3 (м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської філії ВАТ «Укртелеком», згідно до якої він просить звільнити його за власним бажанням з займаної посади з 07.07.2009 р.;

- Наказ № 431 від 07.07.2009 р. про дисциплінарне стягнення - догану, накладену на ОСОБА_1 за прогул 24.06.2009 р.;

- Пояснювальну записку ОСОБА_1 від 25.06.2009 р. щодо причин відсутністю на роботі 24.06.2009 р., згідно до якої він в цей день не був на роботі у зв’язку із відвідуванням юристів;

- Акт від 24.06.2009 р., складений комісією ЦЕЗ №3 (м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської філії ВАТ «Укртелеком», згідно  до якого ОСОБА_1 в цей день вдома не було;

- Витяг з протоколу Профспілкової організації Дніпропетровської філії ВАТ «Укртелеком», згідно  до якого дано згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул;

- Попередження про зміни істотних умов праці ОСОБА_1 від 25.06.2009 р. про зменшення його обсягу роботи та, відповідно посадового окладу з 25.08.2009 р.;

- Довідку про середню заробітну плату ОСОБА_1, у відповідність до якої з січня 2009 р. по червень 2009 р. включно він отримував заробітну плату у повному обсязі;

- Копію трудової книжки ОСОБА_1, у відпвоідінсть до якої він пропрацював у ЦЕЗ №3 (м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської філії ВАТ «Укртелеком» з 29.08.2008 р. по 07.07.2009 р. на посаді інженера з організації виробничих процесів електрозв’язку групи підтримки бізнес-споживачів та був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх зазначеними доказами, дослідивши їх, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не доведено правомірність вимог позивача та вони не підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить з наступного:

У відповідність до приписів ст.38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом 1 групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У даному випадку ОСОБА_1 прямо зазначив у своїй  заяві про звільнення, подану ним на ім’я керівника про дату, з якої він бажає звільнитися з підприємства, що і було зроблено на його прохання.

У відповідність до роз’яснень п.12 Пленуму Верховного Суду України N 9, 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», по справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст.38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

Таким чином, відповідач, звільняючи позивача за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та підстав поновлювати позивача на роботі не вбачається. Відповідно нема підстав і для стягнення з відповідача стягнень на користь позивача за вимушений прогул.

Крім того, у відповідність до приписів ст.233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивач вперше звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі 30.10.2009 р., тобто через 3 місяці і 23 дні після отримання трудової книжки та ознайомлення з наказом про звільнення. Зазначена позовна заява була залишена без руху у зв’язку із невідповідністю вимогам ст.119 ЦПК України, а у подальшому, 02.12.2009 р. повернута позивачу на підставі  ч.2 ст.121 ЦПК України у зв’язку із невиконанням вимог суду щодо усунення таких порушень, у зв’язку з чим вважається неподаною. З оновленою позовною заявою, яка зараз і є предметом розгляду, позивач звернувся 11.12.2009 р., тобто через 5 місяців і 4 дні після звільнення,  але ніяких доказів на поважність причин порушення строків звернення до суду, позивач не надав, у зв’язку з чим поновлювати строки звернення позивачу на підставі ст.234 КЗпП немає підстав.

Що стосується вимог про сплату відповідачем за борги позивача за житлово-комунальні послуги та підробки трудової книжки зі стягненням штрафу з відповідача на користь позивача у відповідність до вимог ст.172 КК України, то  ці вимоги теж не підлягають задоволенню, оскільки відповідач по справі не є належним відповідачем у спорі про стягнення боргів з позивача за надання комунальних послуг,  оскільки не має ніякого відношення до боргів позивача перед підприємством «Дніпродзержинськтепломережа», а факт підробки трудової книжки позивача має бути доведеним у порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України, штраф, як міра покарання за вказаною статтею Кримінального кодексу України стягується в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,57-60,213-215,218 ЦПК України, ст.ст.38,233,234 Кодексу Законів про Працю  України, Постановою Пленуму Верховного Суду України України N 9, 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових споров», суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Центру електрозв’язку №3 ВАТ «Укртелеком», 3 особа Директор Центру електрозв’язку №3 ВАТ «Укртелеком» Кучеренко Сергій Степанович про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу і підробка трудової книжки – ВІДМОВИТИ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом  десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                 Федоріщев С.С.