Справа №2-1334/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Вербицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Солтис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2  про визнання його таким,  що втратив право користування житлом у вигляді кімнат АДРЕСА_1. Позивачка є користувачем вищевказаного житла,  а відповідач - основним квартиронаймачем.  ОСОБА_1 разом з двома дітьми - ОСОБА_3,  1993р.н.,  та ОСОБА_4,  1992р.н.,  - проживає за спірною адресою постійно,  а відповідач більше 8 років не проживає разом з ними,  не несе витрат на поточний ремонт будинку,  хоча зареєстрований за цією адресою. Це перешкоджає позивачці в користуванні майном,  завдає їй додаткові витрати. При цьому,  позивачка,  сплачуючи за житло самостійно від свого імені,  не має можливості переоформити особистий рахунок на себе,  оскільки основним квартиронаймачем рахується ОСОБА_2  У зв'язку з такими обставинами позивачка звернулась до суду з позовом про визнання відповідача таким,  що втратив право користування житлом.

В судовому засіданні представник позивачки пояснив,  що відповідач з 2000 року не живе в кімнатах АДРЕСА_1,  забрав всі свої речі та виїхав без попередження. В 2005 році сторони розірвали шлюб. На даний час в будинку разом з позивачкою проживають її донька та син. Сам відповідач за цей період жодного разу не з'явився за місцем своєї прописки,  не поцікавився життям дітей,  колишньої дружини,  не допомагав матеріально. Враховуючи,  що ОСОБА_2 не підтримує з близькими ніяких відносин,  не цікавиться їх життям,  не допомагає в утриманні житла,  забрав всі свої речі та виїхав з кімнат,  представник позивачки наполягала на задоволенні позовних вимог в повному обсязі шляхом визнання ОСОБА_2  втратившим право користування кімнатами в гуртожитку з подальшим зняттям його з реєстраційного обліку.

Позивачка підтримала все вищевикладене своїм представником і наполягала на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2  у відкрите судове засідання не з'явився,  про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином,  причин неявки суду не повідомив. Проте,  в попередньому судовому засіданні він заперечував проти пред'явлених до нього вимог. Підтвердив,  що проживає багато років окремо від колишньої дружини,  іноді з'являється у своїх батьків,  але постійного місця проживання не має.

Ухвалою Приморського районного суду м.  Одеси від 11 листопада 2008р. справу було направлено на розгляд до Малиновського районного суду м.  Одеси згідно правил підсудності,  оскільки відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1,  - що відноситься до території Малиновського району. Сторони вищевказану ухвалу не оскаржували. Враховуючи вимоги  ст.  116 ЦПК України,  яка не допускає спору щодо підсудності справ між судами,  а також з метою виключення можливості порушення прав сторін та наслідків порушення правил про підсудність,  суд вважає за необхідне розглядати справу в своєму провадженні.

Вислухавши пояснення позивачки та її представника,  заслухавши свідків,  дослідивши матеріали справи,  суд дійшов до висновку,  що в матеріалах справи достатньо доказів для встановлення фактичних відносин сторін та задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено,  що,  відповідно до ордеру № 26 серії 07 від 28.05.1996р. на житлову площу в гуртожитку,  відповідач ОСОБА_2 ,  як робітник АО СМУ-3,  отримав право на зайняття разом зі своєю родиною кімнат АДРЕСА_1,  площею 28, 0 кв.м.  На підставі цього ордеру в 1996р. ОСОБА_2 ,  його дружина - ОСОБА_1,  їх син - ОСОБА_4,  1992р.н. та донька - ОСОБА_3,  1993р.н. заселились до спірного житла.

Відповідно до довідки-виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку від 30.10.2008р.,  виданої начальником будинкоуправління № 1,  на даний час в спірних кімнатах зареєстровані ОСОБА_5 (відповідач),  його жінка - ОСОБА_1 (позивачка),  син - ОСОБА_4,  донька - ОСОБА_3 Проте квартиронаймач ОСОБА_2  з 2000 року тут не проживає та його місце знаходження невідоме,  що підтверджується актом від 30.10.2008р.,  складеним начальником будинкоуправління № 1 ОСОБА_6,  двірником ОСОБА_7,  паспортистом ОСОБА_8

Позивачка та відповідач розірвали шлюбні відносини в 2005р.,  про що Другим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м.  Одеси був зроблений актовий запис №178 від 20.07.2005р.

Проте,  в судовому засіданні встановлено,  що шлюбне життя сторони фактично припинили ще в 2000році,  коли відповідач несподівано виїхав з кімнат,  забрав речі і з тих пір більше в спірній оселі не з'являється,  стосунків ні з ким не підтримує,  матеріальної допомоги дітям не надає,  не допомагає в утриманні житла. Позивачка самотужки здійснює оплату комунальних послуг та оплату за користування житлом,  що підтверджується численними копіями розрахункових книжок,  в яких є її підпис.

Свідки ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  ОСОБА_11 в судовому засіданні також підтвердили,  що позивачка з 2000 року в кімнатах мешкає сама з дітьми. При цьому,  відповідачу не перешкоджають в можливості відвідувати дітей,  займатися їх вихованням,  надавати матеріальну допомогу,  проте нічого він не робить. У родини ОСОБА_11 діти однолітки з дітьми ОСОБА_1,  у зв'язку з чим вони часто спілкуються,  святкують дні народження дітей разом,  інші свята. Відповідача,  при цьому,  вже давно не бачили,  не спілкувались,  він ні в чому не приймає участі. Позивачка сама забезпечує дітей всім необхідним,  займається їх вихованням та утриманням.  Кімнати,  в яких вона живе разом з дітьми,  ОСОБА_1 також утримує за свій рахунок без будь-чиєї допомоги.

Суд,  задовольняючи позов,  враховує положення  ст.  71 Житлового кодексу України,  в якій передбачається можливість збереження житла за відсутніми наймачами протягом 6 місяців. За спливом цього строку відсутнього визнається втратившим право користування. Відповідно до  ст.  72 цього ж кодексу,  такі питання повинні вирішуватися в судовому порядку.

Аналізуючи викладені обставини,  відсутність обґрунтованих заперечень з боку відповідача та його неявку в судове засідання при належному повідомленні,  а також відсутність відповідача за спірною адресою на протязі останніх восьми років,  неприймання ним участі в утриманні житла,  а також при наявності інших доказів з боку позивачки,  суд вважає позовні вимоги доведеними та обгрунтованими,  а тому підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до  ст.  217 ЦПК України суд може визначити порядок виконання рішення,  тому суд зазначає,  що рішення,  яке набрало законної сили,  є підставою для зняття Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_2  з реєстрації в АДРЕСА_1 відповідно до  ст.  7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Керуючись  ст.  71, 72 ЖК України,   ст.  7 Закону України «Про свободу пересування та вільного вибору місця проживання в Україні»  ст.  ст. 10,  11,  60,  209,  210,  213-215,  217 ЦПК України,  суд -

ВИРІШИВ:

Визнати ОСОБА_2 таким,  що втратив право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Встановити порядок виконання рішення суду,  яким зазначити,  що в разі набрання рішенням законної сили,  воно є підставою для Шевченківським ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області для зняття ОСОБА_2,  1967р.н.,  з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі заяви до Малиновського районного суду м. Одеси про апеляційне оскарження на протязі 10 днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної скарги на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження,  або в порядку ч.4  ст. 295 ЦПК України.