ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року           справа №200/10184/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.          

суддів:                       Міронової Г.М.

                                  Сіваченка І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) від 18 листопада 2020 р. (повний текст рішення складений 18 листопада 2020 року) у справі № 200/10184/20-а за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання дій протиправними та скасування постанов державного виконавця, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання протиправними та скасування постанов ВП №63230704 від 07.10.2020р. винесені приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною при примусовому виконанні виконавчого напису №27400 від 08.09.2020р. приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1496,13 грн, про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат у сумі 219,88 грн..

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позовні вимоги задоволено, визнано неправомірними та скасовані постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни від 07.10.2020р. про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1496,13 грн, про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат у сумі 219,88 грн. прийняті у виконавчому провадженні № 63230704.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що діяв у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження». За правилами ч.1, ч. 2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. У виконавчому напису №27400  від 08.09.2020р. містяться наступні відомості стосовно боржника, адресу місця реєстрації боржника АДРЕСА_1 та адресу проживання боржника (позивача): АДРЕСА_2 .

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 07.10.2020р. приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Клітченко О.А. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №63230704 та постанови про стягнення з боржника основної винагороди,  про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Позивачка не погоджується з діями приватного виконавця округу міста Києва щодо відкриття виконавчого провадження №63230704, оскільки вона зареєстрована та проживає АДРЕСА_1 .

Позивачка з 14 вересня 2013 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 , виданого 16 січня 2013 року.  

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються  Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

За приписами частини 2 статті 5 Закону № 1404-VIII приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону  віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Відповідно до ч.1  ст.27 Закону України від 02.06.2016р. № 1403-VIII Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”  (далі – Закон №1403-VIII) фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного  Законом № 1404-VIII.

За правилами ч.1, 2 ст.24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону № 1403-VIII передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Відповідно до частин 1, 2, 6  статті 25 Закону № 1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону № 1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон № 1404-VIII, і Закон № 1403-VIII визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.

При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

Отже, у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Згідно приписів п.1 ч.1  ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у  статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч.3  ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати  декларацію про доходи  та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч.5  ст. 26 Закону № 1404-VIII).

Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затв. наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, в редакції чинної у спірний період, (далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.

Пунктом 3 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 передбачено, що у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцем проживання чи перебування боржника - фізичної особи, місцезнаходженням боржника - юридичної особи, адреса якого відрізняється від адреси, зазначеної у виконавчому документі, до заяви про примусове виконання рішення стягувач має додати документ / копію документа, який підтверджує, що місцезнаходженням боржника - юридичної особи або адресою проживання чи перебування боржника - фізичної особи є територія, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або територія виконавчого округу приватного виконавця.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.

Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.

Слід зазначити, що ні Законом № 1404-VIII, ані Інструкцією № 512/5 не передбачено проведення приватним виконавцем виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова Компанія «АЛАНД» звернулося до відповідача із заявою від 30.09.2020р.№20044658 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса за №27400 від 08.09.2020р., виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з позивача на користь третьої особи по справі заборгованості в розмірі 14461,34 грн. за кредитним договором №001-04516-120813 від 12.08.2013р., в якій  було зазначено адресу місця реєстрації боржника: АДРЕСА_1 та адресу проживання боржника (позивача): АДРЕСА_3 .

У доданому до заяви виконавчому напису №27400 від 08.09.2020р. містяться наступні відомості стосовно боржника, адресу місця реєстрації боржника АДРЕСА_1 та адресу проживання боржника (позивача): АДРЕСА_3 .

Як стверджує приватний виконавець, саме зазначене у заяві про відкриття виконавчого провадження та виконавчому написі місце проживання боржника і було підставою для вчинення виконавчих дій, зокрема відкриття виконавчого провадження в окрузі міста Києва.   

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2020 року №63230704, оскільки відповідач діяв у відповідності до вимог ст.ст.  24,  26 Закону України “Про виконавче провадження” та підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на час відкриття виконавчого провадження не мав.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на положення ст.24 Закону № 1404-VIII, за приписами якої право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить безпосередньо стягувачу.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно скасовано постанови від 07.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1496,13 грн, про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат у сумі 219,88 грн. прийняті у виконавчому провадженні № 63230704.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом 25.01.2019р. у справі №511/1342/17.

У статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як, зокрема, виконавчі написи нотаріусів (пункт 3).

Жодною нормою ні Закону № 1404-VIII, ані Інструкції № 512/5 не передбачено право приватного виконавця надавати оцінку щодо правомірності дій нотаріусів при вчиненні ними виконавчих написів.

Доказів оскарження спірного виконавчого напису, у встановленому законом порядку, позивачем не надано.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що виконавче провадження                        № 63230704 відкрите відповідачем з порушенням правил підвідомчості, колегія суддів вважає помилковим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті спірних постанов відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

На підставі вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 р. у справі № 200/10184/20-а – задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 р. у справі №200/10184/20-а – скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання протиправними та скасування постанов ВП №63230704 від 07.10.2020р. винесені приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клітченко Оксаною Анатоліївною при примусовому виконанні виконавчого напису №27400 від 08.09.2020р. приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 1496,13грн, про стягнення з боржника розміру мінімальних витрат у сумі 219,88 грн. – відмовити.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 12 січня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 12 січня 2021 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий:                                                                                Т.Г. Гаврищук

Судді:                                                                                          Г.М. Міронова

                                                                                             І.В. Сіваченко