УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/657/18

Номер провадження 2-др/495/3/21

06 січня 2021 рокум. Білгород-Дністровський справа №495/657/18

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Волкової Ю.Ф.,

із участю секретаря судового засідання Ткаченко О.М.,

представника відповідача ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),

розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бондаря Олександра Вячеславовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом:

1) виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колодяжної Альвіни Валеріївни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Північне Причорномор`я», про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

2) виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_4 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд", про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

3) виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_5 , реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Антоненко Оксани Сергіївни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Главбуд», про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

4) виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_2 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Північне Причорномор`я», про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,

встановив:

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 грудня 2020 року у справі № 495/657/18 у задоволенні позовних вимог виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колодяжної Альвіни Валеріївни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Північне Причорномор`я», про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_4 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Главбуд", про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_5 , реєстратора Комунального підприємства «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради» Антоненко Оксани Сергіївни, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Главбуд», про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; виконуючого обов`язки керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, департаменту Державного архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до ОСОБА_2 , Головного територіального управління юстиції в Одеській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Північне Причорномор`я», про визнання незаконним та скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності, скасування запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відмовлено (арк. спр. 205-221, т. 3).

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Бондар О.В. 30 грудня 2020 року звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у даній справі. Заява мотивована тим, що при ухваленні рішення по суті, суд не вирішив питання про розподіл між сторонами судових витрат. Вказав, що 07 липня 2020 року, керуючись частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), подав до суду заяву про намір надати докази щодо понесених відповідачем ОСОБА_2 витрати, пов`язаних із розглядом даної справи. Зазначив, що такими витратами є: сплачений судовий збір за звернення до суду із заявою про скасування заочного рішення (352 грн 40 коп.) та банківська комісія за проведену операцію щодо сплати попередньої суми (10 грн); витрати на правову допомогу (4 641 грн); транспортні витрати (800 грн); усього – 5 803 грн 40 коп. (арк. спр. 223-224, т. 3).

На підтвердження вказаних обставин разом із заявою ОСОБА_1 подав договір про надання правової допомоги від 15 жовтня 2019 року та додаткову угоду до нього, акт № 1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 24 грудня 2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 15 від 24 грудня 2020 року (арк. спр. 224-229, т. 3).

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що усі заявлені понесені відповідачем витрати вважає підтвердженими належними доказами. П`ятиденний строк на подачу таких доказів суду необхідно обраховувати із дати його ознайомлення із матеріалами справи – 21 грудня 2020 року, оскільки у судовому засіданні 07 грудня 2020 року він не був присутній та не був обізнаний із тим, що суд ухвалив у справі рішення.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Вказану заяву призначено до розгляду у судове засідання на 9:30 год. 06 січня 2021 року, про що сторін належно повідомлено (арк. спр. 232, 236, 237, т. 3).

Представник місцевої прокуратури, відповідачі, треті особи та/або їх представники у судове засідання 06 січня 2021 року не прибули, про відкладення розгляду заяви не клопотали.

Заслухавши думку представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бондаря О.В., який не заперечив проти судового розгляду без участі інших учасників справи, враховуючи належне повідомлення про дату, час та місце судового розгляду усіх учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду заяви у даному судовому засіданні.

Як визначено пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Стаття 141 ЦПК України урегульовує, зокрема, процедурне питання розподілу судових витрат між сторонами.

Тобто, вказана норма є спеціальною та встановлює порядок і спосіб розподілу судових витрат між сторонами у справі.

Так, частинами першою, другою вказаної статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Відповідно до частин першої-третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати : 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із частиною першою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 134 ЦПК України).

Як убачається із матеріалів справи, представник відповідача  ОСОБА_2  адвокат Бондар О.В.першу заяву по суті спору – відзив подав до суду 31 жовтня 2019 року. Однак разом із відзивом розрахунку суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи не надав (арк. спр. 38-54, т. 3). Встановлене свідчить про порушення заявником порядку попереднього визначення суми судових витрат, які сторона понесла і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді, визначеного статтею 134 ЦПК України.

Водночас, 07 липня 2020 року ОСОБА_1 направив до суду заяву (у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України) про намір надати докази щодо понесених відповідачем ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у даній справі (арк. спр. 138, т. 3). Вказана заява також не містила попереднього розрахунку судових витрат, які сторона понесла і очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Як установлено, рішення у даній справі ухвалене 07 грудня 2020 року. А докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, заявником до суду подано 30 грудня 2020 року, тобто із пропуском встановленого законом п`ятиденного строку (арк. спр. 223-224, т.3).

Суд звертає увагу, що частиною першою статті 127 ЦПК України урегульоване питання поновлення процесуальних строків. Так, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відтак, питання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом суд може вирішувати лише на підставі мотивованої заяви учасника справи.

Однак, із відповідною заявою ані позивач ОСОБА_2 , ані її представник ОСОБА_1 до суду не звертались.

Водночас, суд критично оцінює доводи заявника у частині необхідності обрахунку п`ятиденного строку на подачу відповідних доказів із дати його ознайомлення із матеріалами справи – 21 грудня 2020 року (який зрештою він також пропустив) з огляду на таке.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 4 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про дату, час і місце судового розгляду справи суд належно повідомляв усіх учасників процесу. При цьому, докази про неможливість прибуття ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у судове засідання 07 грудня 2020 року в матеріалах справи не містяться.

З огляду на встановлені обставини, керуючись наведеними нормами процесуального законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд дійшов висновку про пропуск заявником встановленого законом п`ятиденного строку для подачі відповідних доказів та на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України – залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення у справі.

Керуючись статтями 141, 259-261, 268, 270, 354 ЦПК України, суд

постановив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Бондаря Олександра Вячеславовича про ухвалення додаткового рішення у справі № 495/657/18 залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складене 11 січня 2021 року.

Суддя                                                                                Ю.Ф. Волкова