ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 602/119/18Головуючий у 1-й інстанції Радосюк А.В.

Провадження № 22-ц/817/154/21 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

сторін:

представника позивача - Маракіної О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 602/119/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року, постановлену суддею Радосюком А.В., повний текст якої складено 09 листопада 2020 року про відмову у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення Лановецького районного суду від 20 вересня 2019 року суду у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління» АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою про відстрочку виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року у справі №602/119/18.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що згідно рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року з нього на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» стягнуто заборгованість в розмірі 50449.62 доларів США та судовий збір в розмірі 18631.04 грн. В зв`язку з девальвацією національної валюти та фінансовою кризою він опинився в скрутному становищі, оскільки кредит має виплачуватися в доларах США. Також, в даний час член його сім`ї хворіє і потребує постійного лікування. Крім того, він, як фізична особа - підприємець, останнім часом позбавлений можливості отримувати доходи через спочатку повне зупинення своєї господарської діяльності, а згодом - через суттєві обмеження у можливості її вільного здійснення в зв`язку з введенням на території України карантину.

Враховуючи наведене, просив відстрочити виконання судового рішення до 01 січня 2021 року.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відстрочку виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв`язку із політичною та фінансовою кризою, яка склалася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, опинилися у скрутному матеріальному становищі. Вказує, що карантинні обмеження позбавили можливість повноцінного зайняття ОСОБА_2 господарською діяльністю.

Враховуючи наведене, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відстрочити виконання рішення суду.

У грудні 2020 року представник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» - адвокат Маракіна О.Г. подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Відзив мотивований тим, що ОСОБА_2 не подано належних та допустимих доказів того, що запровадження карантину суттєво зменшили його прибуток або у нього відсутнє майно для задоволення вимог стягувача.

В судовому засіданні представник позивача - Маракіна О.Г. проти апеляційної скарги заперечила та просила ухвалу суду залишити без змін.

Крім того, 04 січня 2020 року представник апелянта - ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд справи без участі апелянта та його представника. Зазначив, що апеляційну скаргу підтримує, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що з дня ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості пройшло більше одного року.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

Судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року у справі №602/119/18 частково задоволено позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 50449.62 дол.США заборгованості за кредитним договором та 18631.04 грн. судового збору (а.с.4-7).

Лановецьким районним судом Тернопільської області на підставі вказаного вище рішення суду видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 50449.62 доларів США заборгованості за кредитним договором та 18631.04 грн. судового збору.

На підставі вищевказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення у вказаній цивільній справі та відстрочено виконання рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року на строк до 01 вересня 2020 року.

Згідно копії довідки №5303/031611, виданої 25 листопада 2019 Лановецькою міською радою, ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 і разом з ним за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с.10).

Як вбачається з Виписки з медичної картки стаціонарного хворого №09018, ОСОБА_6 проходила лікування з діагнозом: дисциркуляційна енцефалопатія І ст. з цефалічним синдромом, вестибулярними пароксизмами, неврологічною мікросимптоматикою на грунті гіпертонічної хвороби (а.с.8).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно частин 1, 3, 4, 5 статті 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження, без належного виконання судових рішень правосуддя втрачає сенс. Право на виконання судового рішення є невід`ємною складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Судом встановлено, що підставою відстрочення виконання рішення суду ОСОБА_2 зазначив девальвацію національної валюти, хворобу члена його сім`ї та запровадження на території України карантину для запобігання поширенню коронавірусу Covid-19.

Виходячи із вимог ст.435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов`язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим для виконання.

Таким чином, підставою для відстрочення виконання рішення є обставини, що ускладнюють виконання рішення. У вирішенні питання про відстрочення виконання рішення враховуються відсутність вини боржника у створенні обставин, що ускладнюють виконання рішення, тимчасовість перебування боржника у такому стані, а також мають бути враховані права стягувача.

Доводи апелянта про те, що член його сім`ї ОСОБА_6 хворіє, суд апеляційної інстанції до уваги не бере, оскільки сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки (ст.3 СК України). При цьому посилання ОСОБА_2 лише на спільне проживання з ОСОБА_6 за однією адресою не дає підстав вважати вказаних осіб сім`єю.

Твердження апелянта, що карантинні обмеження позбавили можливість повноцінного зайняття господарською діяльністю, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 не подано належних та допустимих доказів того, що запровадження карантину суттєво зменшили прибуток останнього або у нього відсутнє майно для задоволення вимог стягувача.

Також колегія суддів враховує, що ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2020 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 20 вересня 2019 року у справі № 602/119/18 на строк до 01 вересня 2020 року.

Відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Такий висновок викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 2-54/08.

Відповідно до ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду про те, що з дня ухвалення рішення по справі за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості пройшло більше одного року.

Враховуючи обов`язковість рішення суду, сплив одного року з дня його ухвалення, а також відсутність достовірних доказів того, що член сім`ї ОСОБА_2 хворіє і потребує постійного лікування, що заявник позбавлений можливості отримувати доходи через зупинення своєї господарської діяльності, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення суду правильними.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про відстрочення виконання рішення суду та таких не здобуто судом апеляційної інстанції.

За наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням обставин справи, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 368, 375, 381-384 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 09 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Дата складення повного тексту постанови - 11 січня 2021 року.

Головуючий

Судді