Справа № 1-193/ 2010 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

“04” березня 2010 року                           Оболонський районний суд м.Києва в складi:

                        головуючого судді         -         Майбоженко А. М.

            при секретарі             -         Воіновій А. О.

            за участю прокурора         -         Юрлової О.О.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України,  з неповною середньою освітою, не одруженого, не працює, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 судимого 12.12.2000 року Мінським районним судом м.Києва за ст.140 ч.2 КК України (в редакції 1960 року) до трьох років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України з відстрочкою виконання вироку на два роки; 03.12.2002 року Подільським районним судом м.Києва за ст.185 ч.2 КК України з застосуванням ст.71 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі; 24.01.2008 року Деснянським районним судом м.Києва за ст.185 ч.2 КК України до двох років позбавлення волі, звільнився 14.10.2009 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

14.12.2009 року приблизно о 13:00 годині ОСОБА_1 перебуваючи в салоні маршрутного таксі № 463, яке рухалось за маршрутом в сторону станції метро «Петрівка», проїжджаючи повз будинок № 10, що по пр-ту Московському в м. Києві, помітив в салоні даного маршрутного таксі раніше незнайому йому ОСОБА_2, яка тримала в руці жіночу сумку чорного кольору, застібка якої була закрита не повністю. Після чого ОСОБА_1 наблизився до ОСОБА_2 та помітив у жіночій сумці останньої мобільний телефон виробництва фірми «Нокіа» (модель «1200». в корпусі сірого кольору). В цей момент у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, діючи навмисно та з корисливих спонукань, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 ззаду, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, правою рукою дістав із жіночої сумки ОСОБА_2 належний їй мобільний телефон виробництва фірми «Нокіа» (модель «1200'. в корпусі сірого кольору, вартістю 350 гривень, в якому була сім-картка оператору мобільного зв'язку «Лайф» вартістю 30 гривень та сумою 37 гривень 74 копійок на рахунку) та поклав в кишеню своєї куртки, чим спричинив ОСОБА_2.В, матеріальної шкоди на загальну суму 417 гривень 74 копійки. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винність у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України визнав повністю та повністю підтвердив обставини вчиненого ним злочину. Зазначив також, що після звільнення з місць позбавлення волі намагався працевлаштуватись, але не зміг цього зробити, оскільки був раніше судимий, працював неофіційно. Щиро жалкує про вчинене, запевняє суд про недопущення подібного, просить суд призначити покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ст.185 ч.2 КК України.

Враховуючи те, що підсудний та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників процесу, та роз’яснивши їм положення ч.3 ст.299 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі, відносно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі зібрані докази, суд вважає, що винність підсудного ОСОБА_1 в судовому засіданні доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані  за ст. 185 ч.2 КК України, тому що він вчинив навмисні дії, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені повторно.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_1 , у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Пом'якшувальною обставиною, згідно ст.66 КК України, суд визнає те, що підсудний щиро розкаявся.

Обтяжуючих обставин, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного, з урахуванням особи підсудного, який має три незняті та непогашені судимості за вчинення аналогічних злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі на шлях виправлення не став і через короткий проміжок часу вчинив злочин проти власності, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, оскільки його перевиховання та виправлення не можливо без ізоляції від суспільства, але враховуючи повне відшкодування завданої шкоди та відсутність будь-яких претензій до підсудного зі сторони потерпілої, його позитивну характеристику з місця попереднього ув’язнення, вважає можливим призначити ОСОБА_1 не в максимальних межах, передбачених санкцією ст.185 ч.2 КК України і не вбачає підстав для застосування щодо підсудного ст.ст. 69, 75 КК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

    Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 14.12.2009 року.

Речовий доказ по справі: мобільний телефон «Nokia 1200» (а.с.17) – повернути за належністю ОСОБА_2

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Державного департаменту України з питань виконання покарань в м.Києві та Київській області до набуття вироком чинності залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк – з моменту отримання копії вироку.

Суддя:                  /підпис/                             А. М. Майбоженко

З оригіналом згідно.

Суддя: