Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2021 р. Справа№200/11448/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

08 грудня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із зая вою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земель ної ділянки безоплатно у власність площею 2, 0000 та із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області для ведення особистого селянського господар ства.

До заяви було додано викопіювання з кадастрової карти із зазначенням орієнтовного міс ця розташування земельної ділянки; документи, які свідчать про переважне право отри мання земельної ділянки, як учасника бойових дій.

13.11.2020 року позивачем отримано копію наказу відпові дача № 678-УБД від 09 листопада 2020 року, згідно якого позивачу відмовлено у наданні до зволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земе льної ділянки, розташованої на території Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарс тва з таких підстав: подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відпо відно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань вико ристання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеуст рою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому за коном порядку у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України.

Вважає рішення відповідача № 678-УБД від 09.11.2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність зе мельної ділянки, розташованої на території Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ді лянки 2,0000га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарс тва є протиправним та таким, що порушує його права, свободи або інтереси і підлягає ска суванню.

Просить суд:

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09 листопада 2020 року №678-УБД.

Зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на ро зроблення проекту землеустрою, за якою йому було відмовлено відповідно до на казу № 678-УБД від 09.11.2020 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

31 грудня 2020 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено наступне.

Клопотання громадянина ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства, надійшло на розгляд Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 23 вересня 2020 року за № К-6542/0/36-20.

Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області в межах повноважень було розглянуто дане клопотання та за результатами розгляду відповідно до статей 15 , 118, 122 Земельного кодексу України, було видано наказ від 09 листопада 2020 року № 678-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» у зв`язку з тим, що подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, у відповідності до статті 118 Земельного кодексу України.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту наведених правових положень випливає висновок, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування. Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки указаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначене судове засідання на 11 січня 2020 року.

11 січня 2021 року представник позивача в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Представник відповідача 11 січня 2021 року в судове засідання не з`явився. Надав заяву про розгляд справи в його відсутність.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яки є громадянином України відповідно до паспорту № НОМЕР_1 , виданого 09.10.2019 року органом № 1432. ІПН № НОМЕР_2 (а.с.4-5).

Відповідачем є Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 39767332 діє відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.1 1 2016 № 308.

Позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій на підставі посвідчення НОМЕР_3 виданого 24.03.2020 року (а.с.8).

Наказом начальника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 678-УБД від 09 листопада 2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у наданні до зволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земе льної ділянки, розташованої на території Билбасівської селищної ради Слов`янського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарс тва з таких підстав: подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відпо відно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань вико ристання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеуст рою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому за коном порядку у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України (а.с.9-10)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно частиною другої статті 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з п.б) ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.ч. 6,7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами ч. 3 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року №838 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок серед іншого включають рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

При цьому суд звертає увагу, що частина 7 статті 118 Кодексу була доповнена абзацом 3 згідно із Законом № 366 від 02.07.2013 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок»:

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Як вбачається зі змісту цього закону, він встановлює відповідальність посадових осіб за порушення строків розгляду документів з землеустрою, забороняє витребування не передбачених законом документів, визначає наслідки не прийняття уповноваженими суб`єктами рішень. Тобто даний закон покликаний додатково упорядкувати земельні правовідносини, захистити права осіб, зацікавлених в отриманні земельних ділянок, від зволікань, безпідставних рішень органів влади.

Відтак суд вважає, що запроваджений цією нормою принцип мовчазної згоди, надає особі, яка звернулась за наданням дозволу на розробку проекту землеустрою та не отримала у визначений законом строк рішення, такі ж права, які має особа, яка цей дозвіл отримала.

Тобто особа, яка розробила проект землеустрою за принципом мовчазної згоди, також має право на звернення за затвердженням цього проекту. І відмова в затверджені проекту з підстав відсутності дозволу на його розроблення суперечить наведеним приписам та позбавляє особу захисту від бездіяльності органу владних повноважень, який вона отримала за Законом №366 від 02.07.2013 року.

Судом встановлено що за зверненням позивача відповідачем був виданий наказ № 678-УБД від 09.11.2020 року, відповідно до якого подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відпо відно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань вико ристання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеуст рою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому за коном порядку у відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України

Отже, підставою ненадання позивачу дозволу відповідач визначив невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів індивідуальної дії, але не вказав яких саме нормативно - правових актів індивідуальної дії.

Фактично, відповідач відтворив диспозицію частини 7 ст.118 Земельного Кодексу України.

Суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене вище та недоведення відповідачем правомірності відмови позивачу у наданні дозволу, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09 листопада 2020 року №678-УБД та зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на ро зроблення проекту землеустрою, за якою йому було відмовлено відповідно до на казу № 678-УБД від 09.11.2020 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язкам органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб кореспондує право фізичних та юридичних осіб очікувати що ці органи та посадові особи будуть діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принцип юридичної визначеності в свою чергу, є складовій принципу верховенства права.

Тому, правомірні очікування позивача на те, що орган державної влади буде діяти тільки на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, не здійснилися.

І таким чином, його право було порушено.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи що позивач звільнений від сплати судового збору, питання розподілу судових витрат судом не розглядається.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного Управління Держгеокадастру у Донецькій області від 09 листопада 2020 року №678-УБД.

Зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на ро зроблення проекту землеустрою, за якою йому було відмовлено відповідно до на казу № 678-УБД від 09.11.2020 року та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та підписано суддею головуючим 11 січня 2021 року

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков