ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2021 р. справа № 300/3556/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Тимощук О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії та зобов`язання призначити та виплачувати пенсію з 22.04.2020,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) 04.12.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, (надалі також відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить:

- визнати відмову ГУ ПФУ в Івано-Франківській області (рішення від 28.04.2020 р. №657) про призначення позивачу ОСОБА_1 пенсії унаслідок роботи в районах Крайньої Півночі Російської Федерації протиправною, назване рішення скасувати;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, припинити вчиняти відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії з будь-яких надуманих підстав, яку зобов`язати призначити та виплачувати з 22.04.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у призначенні пенсії позивачу на підставі статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 (надалі також Тимчасова Угода від 15.01.1993). Причиною відмови стало протиправне не зарахування стажу роботи позивача з 01.01.2004 по 08.12.2016 в «ООО «Технологическая компания Шлюмберже» в умовах Крайньої півночі з посиланням на відсутність даних про сплату страхових внесків, оскільки таких даних не вимагає пенсійне законодавство Російської Федерації, де працював позивач. Окрім цього надання таких документів не передбачене й законодавством України, а тому з урахуванням підтвердження стажу роботи позивача на зазначеному вище підприємстві та наявності віку і стажу, передбачених статтею 1 Тимчасової Угоди від 15.01.1993, ОСОБА_1 набув права на пенсію за віком. Таким чином, оскаржене рішення відповідача підлягає скасуванню, а пенсія за віком ОСОБА_1 призначенню.

1.2. Позиція відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області вважає, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню. Відповідач зазначає, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 21.05.2003 по 10.02.2009 працював в корпорації «Шлюбмерже Люджелко ИНК» та з 11.02.2009 по 08.12.2016 в «ООО «Технологическая компания Шлюмберже». Однак, у зв`язку з відсутністю інформації про сплату внесків до Пенсійного фонду Російської Федерації Головним управлінням до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.01.2004 по 08.12.20016 в «ООО «Технологическая компания Шлюмберже». Відповідач зазначив, що з 01.01.2004 зарахування до страхового стажу періодів роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у тому числі періодів роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати за періоди роботи на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, здійснюється за умови підтвердження сплати страхових внесків до відповідних фондів держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких провадилася трудова діяльність (лист Мінсоцполітики від 10.07.2019 №20933/02-12; лист Пенсійного фонду України від 07.10.2019 №30929/02-12). З цього приводу відповідачем направлено запити до органів Пенсійного фонду Російської Федерації про надання інформації щодо сплати страхових внесків, проте станом на момент надання відзиву відповіді не отримано. Оскільки сплата до Пенсійного фонду не підтверджена документами про сплату, виданими компетентними органами Російської Федерації, у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи з 01.01.2004 до страхового. Таким чином у позивача відсутнє право не пенсію за віком відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди від 15.01.1993 при наявному стажі роботи в районах Крайньої Півночі 2 роки 4 місяці. Також відповідач вказав, що позовну заяву подано з порушенням строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

1.3. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до правил, встановлених статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надати суду:

- належним чином оформлені копії заяви про призначення пенсії позивача та всіх долучених до неї документів;

- документальне підтвердження усіх обставин (докази), якими обґрунтовується рішення від 28.04.2020 №657 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Ухвала про відкриття провадження згідно з частиною 10 статті 171 КАС України направлена сторонам у відповідності до приписів статті 126 КАС України та отримана позивачем 15.12.2020 та відповідачем 10.12.2020, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень (а.с.53, 55).

Відповідачем, 31.12.2020, подано відзив на позовну заяву №0900-0802-8/26071 від 28.12.2020 (а.с.56-60). Також до відзиву долучено усі витребувані судом документи (а.с.65-141).

До суду 06.01.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, проте суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 263 КАС України, у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив, тому до уваги суду зазначена відповідь на відзив не береться.

Інших документів на адресу суду не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в строк на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також інші письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , з метою призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, звернувся 24.04.2020 із відповідною заявою до відповідача (а.с.68), до якої долучено визначені в розписці-повідомленні документи (а.с.69).

Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №657 від 28.04.2020 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди від 15.01.1993. Також повідомлено відповідача, що дане рішення може бути оскаржене не пізніше одного місяця з часу ознайомлення з ним до Пенсійного фонду України або в судовому порядку (а.с.65-66).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся із даною позовною заявою до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

3.1. Застосування Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

3.2.Застосування норм Міжнародних договорів.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненні 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.

Згідно з частиною 1 статті 3 Тимчасової Угоди від 15.01.1993, при призначенні пенсії у відповідності із статтею 1 цієї Тимчасової Угоди на території України, компетентні органи Російської Федерації відшкодують витрати на виплату цієї пенсії у тій її частині, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого в районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, починаючи з 1 січня 1991 року. У цьому випадку частина пенсії, яка відповідає тривалості трудового стажу, виробленого у районах Крайньої Півночі або у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, обчислюється за нормами законодавства Російської Федерації. Порядок відшкодування витрат на виплату зазначених вище пенсій регулюється спеціальною Угодою між компетентними органами Сторін.

Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993 року передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до частини 3 статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 ратифікованої Законом № 290/95-ВР від 11.07.1995, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.

3.3. Нормативне обґрунтування права на пенсію за законодавством України.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі, також - Закон № 1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з пунктом 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі". Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі, також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

3.4. Практика ЄСПЛ.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

3.6. Застосовані норми КАС України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини 2 та частини 4 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ.

Відмовляючи у призначенні пенсії позивачу відповідач вказав виключно на відсутність доказів сплати страхових внесків. Проаналізувавши подані позивачем документи та норми законодавства, суд приходить до висновку про протиправність відмови у призначенні пенсії позивачу з огляду на таке.

Суд зазначає, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 01.09.1982; НОМЕР_2 такими незарахованими відповідачем періодами є робота в Російській федерації:

з 21.05.2003 по 10.02.2009 в корпорації «Шлюбмерже Люджелко ИНК» (філіал корпорації, місто Муравленко, Усинськ, Район Крайньої Півночі);

з 11.02.2009 по 08.12.2016 в «ООО «Технологическая компания Шлюмберже» (м. Тюмень, Район Крайньої Півночі) (а.с.37-45).

Таким чином, в межах позовної заяви та спірних правовідносин, судом перевірена правомірність не віднесення до страхового стажу вищезазначених періодів роботи позивача.

Суд зазначає, що відповідачем відмовляючи в призначенні пенсії не надано жодної правової оцінки усім доказам, поданим у підтвердження стажу роботи на вказаних підприємствах. Також, проігноровано приписи чинних міжнародних угод України із Російською Федерацією в частині взаємного зарахування стажу роботи осіб, які працюють на території держав учасниць. Відповідачем не піддано сумніву автентичність поданих документів позивача з Російської Федерації, а саме:

Довідки компанії «Шлюмберже Лоджелко ИНК» (Панама) №186 від 18.05.2016 (а.с.15,137), довідки «ООО «Технологическая Компания Шлюмберже» №177 від 28.03.2017 (а.с.16,138); довідки «ООО «Технологическая Компания Шлюмберже» №196 від 18.05.2016 (а.с.139). Вказаними довідками визначений заробіток позивача, який враховується для призначення пенсії з 2003 по 2016 роки. Також довідками передбачено, що на усі виплати нараховані і перераховані внески в ПФ РФ, компенсація за невикористану відпустку, районний коефіцієнт і північна надбавка в розрахунок заробітної плати не включена. Довідки видані на основі особового рахунку.

Суд також наголошує, що по всіх спірних періодах роботи позивача наявні записи в трудовій книжці, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Щодо посилань відповідача на відсутність доказів сплати позивачем страхових внесків за спірні періоди роботи суд зазначає, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця. Сам факт офіційного працевлаштування позивача підтверджується відповідними довідками, а також записами в трудовій книжці. Будь-яких доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів РФ з вини позивача в суду немає. Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Враховуючи необхідність зарахування до страхового стажу позивача роботу в районі Крайньої Півночі з 01.01.2004 по 08.12.2016, суд зазначає, що у позивача наявний достатній стаж роботи в районі Крайньої Півночі та загальний трудовий стаж, який дає можливість призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 1 Тимчасової Угоди від 15.01.1993.

Що стосується моменту призначення пенсії, суд зазначає, що позивач звертався 24.04.2020, тобто в межах строку, передбаченого статтею 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV, що дає право призначити пенсію позивачу з моменту досягнення ним 55 років.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки усі умови щодо призначення пенсії позивачем дотримано.

Застосовуючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, судом проаналізовано на відповідність усіх умов, які передбачені пенсійним законодавством для можливості зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах та зроблено висновок про те, що документів, наявних у матеріалах справи достатньо для призначення відповідної пенсії, а тому для повного захисту порушеного права позивача, з метою уникнення повторного звернення до суду, запобігання виникнення ризиків правового пуризму та ілюзорності судового рішення, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з 22.04.2020.

Щодо застосування строку звернення до суду з даними позовними вимогами, суд погоджується із доводами позивача про те, що строк звернення до суду в частині заявлених позовних вимог не застосовується.

З огляду на наведене, позовна заява підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №71380 від 27.11.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн (а.с.1).

З огляду на підтвердження сплати ОСОБА_1 судового збору за подання даної позовної заяви та задоволення позовних вимог в повному обсязі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) оформлену рішенням від 28.04.2020 №657 про призначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсії унаслідок роботи в районах Крайньої Півночі Російської Федерації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з 22.04.2020 пенсію унаслідок роботи в районах Крайньої Півночі Російської Федерації на підставі статті 1 Тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.