Справа № 2-358/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

26 січня 2010 року                                Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді                 Махлай Л.Д.

при секретарі                         Москаленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного компанії „Київенерго”, 3-тя особа директор „Житлотеплоенерго Київенерго” Шевченко Михайло Іванович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

у серпні 2009 року позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що вона працювала на посаді начальника хімічної служби з 1976 року, за весь час роботи зауважень та стягнень не мала.

Відносно неї останнім часом чинився морально-психологічний тиск, погрози, цькування та переслідування за переконання та принципову позицію тому, що вона вступила в члени Виконавчого комітету Незалежної професійної спілки „Свобода” філіалу „Житлотеплоенерго Київенерго”, що завдало їй моральних страждань та призвело до погіршення самопочуття. У зв‘язку з чим з 06.07.2009 року по 24.07.2009 року вона перебувала на лікарняному. 27.07.2009 року уповноважені представники адміністрації Житлотеплоенерго Київенерго повідомили її в усній формі про те, що її наказом від 07.07.2009 року за № 2 845к звільнено з роботи за ініціативою адміністрації, згодом 28.07.2009 року відповідне повідомлення про звільнення з роботи з 07.07.2009 року нею отримано поштою.

Оскільки її звільнення не погоджено з виборним органом Незалежної професійної спілки «Свобода» АК «Київенерго» вважає його незаконним.

На підставі викладеного просила поновити її на роботі на посаді начальника хімічної служби „Житлотеплоенерго Київенерго” з 07.07.2009 року, стягнути  середній заробіток за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі та моральну шкоду, пов‘язану з незаконним звільненням, в розмірі 100 000 грн.

В судовому засіданні позивачка та її представники позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та просили його задовольнити.

Представник відповідача та 3-ї особи у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивачка працювала на їх підприємстві на посаді начальника хімічної служби та наказом  від 07.07.2009 року звільнена з роботи у зв`язку із скороченням штату. Оскільки при скороченні деяких осіб було з`ясовано, що на день звільнення вони перебувала на лікарняному листу, було зроблено запит в поліклініку за місцем проживання позивачки. Після отримання відповіді дату звільнення було змінено на 27.07.2009 року. Позивачка своєчасно повідомлялася як про наступне вивільнення так в про дату звільнення, проте від підпису в наказах та попередженні відмовлялася. Лікарняні листки позивачки не здані, а тому вони не можуть провести кінцевий розрахунок всіх виплат, належних при звільненні. Від отримання трудової книжки позивачка також відмовилася. ОСОБА_1 вийшла з членів профспілкової організації та вступила до Незалежної профспілки «Свобода» АК «Київенерго». Проте, ця профспілка не приймала участі в укладенні колективного договору, не укладала окремої угоди, не повідомляла про те, хто саме з працівників їх підприємства перебуває у членах цієї профспілки. А тому згода на звільнення позивачки у даної профспілки не запитувалася. Інших вільних посад на час звільнення позивачки не було. Вважає звільнення таким, що проведене відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення сторін ,  дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді начальника хімічної служби.

 Відповідно до наказу АЕК «Київенерго» Житлотеплоенерго від 01.04.2009 року № 117 «Про введення в дію організаційної структури» внесено зміни до штатного розкладу, скорочено посади та штатні одиниці відповідно до додатку 3, затверджено штатний розклад філіалу згідно з затвердженою організаційною структурою, зобов`язано попередити всіх працівників про подальше вивільнення у зв`язку із скороченням штату та здійснити переведення та вивільнення працівників та повідомити службу зайнятості про заплановане та фактичне вивільнення (а.с. 71-78). Відповідно до додатку № 3 скороченню підлягала і посада начальника хімічної служби у зв`язку з ліквідацією самої хімічної служби у структурі підприємства.

Даним наказом спростовуються доводи позивачки про те, що саме через упереджене ставлення з боку відповідача до неї було ліквідовано хімічну службу, оскільки суттєво була змінена вся структура підприємства та вивільненню підлягало 220 осіб. З`ясування ж питань, які відділи, управління, служби мають бути у структурі підприємства, кількісний склад цих служб є внутрішньогосподарською діяльністю підприємства та не відносяться до компетенції суду.

Наказом від 07.07.2009 року № 2845-к позивачка звільнена з роботи  за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників (а.с. 40).

Відповідно до Звіту про фактичне вивільнення працівників від 28.04.2009 року  Печерському центру зайнятості було повідомлено про заплановане вивільнення 220 працівників, яке передбачається з 29.06.2009 року (а.с. 41-43). В даний список також було включено позивачку.

Відповідно до попередження від 14.04.2009 року № 208 ОСОБА_1 була повідомлена про скорочення посади, яку вона займає. Згідно з актом від 21.04.2009 року позивачка була ознайомлена з наказом філіалу «Житлотеплоенерго Київенерго» від 01.04.2009 року № 117 «Про введення в дію організаційної структури», проте від підпису про ознайомлення з наказом та про отримання попередження про скорочення посади відмовилася (а.с. 45). Позивачка у судовому засіданні визнала ту обставину, що про наступне вивільнення вона була повідомлена 21.04.2009 року та висловила заперечення, що її звільнення не було узгоджене з профспілковим комітетом.

Листом від 07.07.2009 року відповідач повідомив позивачку про звільнення та запросив прибути до відділу кадрів для отримання трудової книжки.

Відповідно до Звіту про фактичне вивільнення працівників від 13.07.2009 року  Печерському центру зайнятості було повідомлено про вивільнення 7 працівників, в тому числі і позивачки.

Відповідно до акту від 27.07.2009 року позивачка прибула до відділу кадрів 27.07.2009 року, ознайомилася з наказом від 07.07.2009 року, проте зробити підпис в наказі про ознайомлення та забрати трудову книжку відмовилася.

Позивачка подала за місцем роботи лікарняний листок, у якому було зазначено про те, що їй необхідно стати до роботи 02.07.2009 року. Проте, після зазначеної дати ОСОБА_1 на роботу не вийшла та про причини невиходу не повідомила. У зв`язку з чим відповідачем було зроблено запит до поліклініки № 3 та отримано відповідь про перебування ОСОБА_1 на лікарняному листку з 06.07.по 17.07 та з 20.07.2009 по 24.07.2009 року.

Враховуючи надану інформацію наказом від 06.08.2009 року № 3011-к було змінено дату звільнення позивачки на 27.07.2009 року.

Листом від 06.08.2009 року відповідач просив позивачку з`явитися у відділ кадрів для отримання трудової книжки та повідомив, що остаточний розрахунок буде проведено після надання листків непрацездатності (а.с. 30). Таке повідомлення позивачка отримала 11.08.2009 року, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням.

Таким чином судом встановлено, що на підприємстві відбулася реорганізація, внаслідок чого було ліквідовано хімічну службу, скорочено посаду позивачки та про наступне вивільнення позивачка була своєчасно ознайомлена. Питання ж доцільності ліквідації хімічної служби не відноситься до компетенції суду, оскільки є внутрішньогосподарською діяльністю компанії.

Згідно ст. 40 ч. 1 п. 1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, в тому числі, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п. 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідач не надав доказів того, що позивачці було запропоновано інші вакантні посади, які були на час її звільнення та що вона відмовилася він зайняття цих посад.

Відповідно до звітів про наявність вакансій від 02.07.2008 року та від 06.08.2009 року вакантні посади по АЕК «Київенерго» були. Зокрема посади, до яких не ставилися вимоги про досвід роботи та кваліфікацію: прибиральник території, приймальник ТПВ.

Суд критично оцінює надані акти від 15, 16, 17 та 18 червня 2009 року про те, що неможливо було знайти позивачку для ознайомлення неї з вакантними посадами, оскільки відповідно до табелю обліку робочого часу за червень 2009 року (а.с. 45) позивачка була в ці дні на робочому місці.

Суд також не приймає доводи відповідача про те, що серед вакантних посад не було посад, які були б аналогічні тій, яку займала позивачка, оскільки ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачає звільнення за скороченням штату, у разі якщо неможливо перевести працівника на іншу роботу за його згодою і не пов`язує це з наявністю аналогічної посади.

Оскільки при звільненні не було дотримано вимог  ч. 2 ст. 40 КЗпП України суд вважає позовні вимоги про поновлення на роботі такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.1 ст. 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу. Даною нормою також передбачено, що рішення профспілкового органу про надання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим.

На час звільнення позивачка була виключена за її заявою з профспілкової організації, яка діє на підприємстві та у листопаді 2008 року прийнята у члени Незалежної профспілки «Свобода» АК «Київенерго».

Незалежна професійна спілка «Свобода» АК «Київенерго» зареєстрована у встановленому законом порядку 18.12.2008 року за адресою м. Київ, вул. Г.Наумова, 31 квартира 177 (а.с. 48-62).

Оскільки адміністрація не запитувала згоду на звільнення позивачки у цієї профспілки така згода під час розгляду справи була запита судом.

Відповідно до протоколу № 30 засідання Виконавчого комітету Незалежної профспілки «Свобода» філіалу «Житлотеплоенерго Київенерго» від 23.11.2009 року (а.с. 91-93) відмовлено у наданні згоди на звільнення позивачки за скороченням штату з посиланням  на те, що остання є дитиною війти та ветераном праці, їй не було запропоновано іншу посаду, яка б відповідала її досвіту та кваліфікації, адміністрацією було порушено вимоги ст. 42 КЗпП України про переважне право позивачки на залишення на роботі, а також у зв`язку з тим, що адміністрація агресивно налаштована проти позивачки, яка зазнає цькування, переслідування та моральних утисків.

 Відповідно до протоколу № 34 засідання Виконавчого комітету Незалежної профспілки «Свобода» АК «Київенерго» від 25.11.2009 року (а.с. 88-90) відмовлено у наданні згоди на звільнення позивачки за скороченням штату з тих же підстав.

Ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»  р ішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обгрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обгрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Суд не вважає відмову профспілкового комітету обґрунтованою, оскільки відсутні обґрунтування упередженого ставлення з боку адміністрації до позивачки, не вказано в чому полягає переважне право позивачки на залишення на роботі, оскільки скорочено посаду начальника хімічної служби, яку займала лише позивака, а також міститься посилання на те, що має бути запропонована лише посада, яка б відповідала її досвіту та кваліфікації та не вказано про те, яка саме конкретно посада, яка б відповідала цим умовам була вільною та не запропонована позивачці, не вказано яким чином той факт, що позивачка є дитиною війни та ветераном праці впливає на дане звільнення.

 Разом з тим оскільки порушено ч. 2 ст. 40 КЗпП України позивачка підлягає поновленню на роботі.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 середній заробіток при виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними зберігався заробіток або зберігався частково, виключаються з розрахункового періоду.

Відповідно до довідки про заробітну плату останні місяці перед звільненням, які не підлягають виключенню з розрахункового періоду є лютий, березень 2009 року (а.с.98).

Середній заробіток, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки складає 36 934 грн. 40 коп. ( 5905,33+5925,4 = 11 830, 73 : 41 день = 288, 55 грн. * 128 дні вимушеного прогулу з 27.07.2009 року по 26.01.2010 року = 36 934, 40 грн.).

Згідно ст. 2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної  шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв‘язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Звільнення позивачки внесло зміни в життєві стосунки позивачки. Разом з тим, позивачка не надала суду доказів причинного зв`язку свого захворювання із звільненням. Позивачка підтвердила у судовому засіданні, що не здавала листки непрацездатності на підприємство та відмовилася отримати трудову книжку, оскільки вважала звільнення незаконним, що перешкоджало відповідачу провести розрахунок. Подаючи позов позивачка виходила з того, що звільнення є незаконним лише за відсутності згоди профспілкового комітету. Вже під час розгляду справи було з`ясовано той факт, що позивачці не пропонувалася інша вакантна посада та її представниками ця обставина уже в процесі слухання справи покладена в основу позовних вимог. Позивачка відмовлялася підписувати накази, з якими була ознайомлена, не повідомляла про перебування неї на лікарняному листку, уникала будь-якого спілкування з відповідачем  з питання скорочення штату. Судом враховуються дані факти при визначенні розміру моральної шкоди та враховуючи характер, тяжкість та тривалість моральних страждань суд визначає розмір моральної шкоди у 500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 40, 43, 235, 2371 КЗпП України, ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»,  ст.ст. 10, 11, 60, 88,  212-215, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

   Поновити ОСОБА_1   на посаді начальника хімічної служби Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» Житлотеплоенерго з 27.07.2009 року.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь ОСОБА_1 36 934 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь держави 369 грн. 34 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: