Справа № 2-408/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

16 березня 2010 року             Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді                 Махлай Л.Д.

при секретарі                         Москаленко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-тя особа ОСОБА_3, Редакція Всеукраїнської газети „Вечірні вісті” про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и в :

у серпні 2009 року позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що з 26.10.2000 року працює адвокатом Київської міської колегії адвокатів, здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

В листопаді 2008 року  при розгляді дисциплінарною комісією адвокатури скарги ОСОБА_5  на її нібито неправомірні дії їй стало відомо, що скаргу на неї також подала відповідачка, з якою договору на юридичне та консультаційне обслуговування вона не укладала.

Весною 2008 року до неї, як до адвоката за консультацією звернулась відповідачка з питання захисту інтересів її сина в кримінальній справі у Шевченківському районному суді м. Києва. Вона запропонувала їй 10 000 доларів США гонорару та нею вказану справу було взято до свого провадження, при цьому договір на консультаційне та юридичне обслуговування вона уклала з підзахисним ОСОБА_3, який їй сплатив 500 доларів США.

Через деякий час відповідачкою було передано їй 10 000 доларів США гонорару, при цьому була домовленість, що в разі відмови від її послуг вона поверне кошти  в повному обсязі.

На виконання умов угоди нею було вивчено кримінальну справу та підготовлено відповідні документи для  захисту прав підсудного, разом з тим, після таких дій відповідачка, не погодивши позицію зі своїм сином, захотіла повернути кошти з розірванням договірних відносин. 12.08.2008 року на вечірньому прийомі громадян відповідачка не відходила від неї, компрометувала в очах громадян, що сиділи в черзі.

Відповідач звернулася до КМКДКА із скаргою на її дії , у якій зазначила неправдиві відомості, які та ганьблять її особу, підривають ділову репутацію, оскільки такі відомості дуже швидко розповсюджуються широкому колу осіб і ставлять під сумнів  її професійні якості.

Так, у скарзі відповідач ззначида: «згідно договору про юридичне обслуговування від 22.03.2008 р. мною, матір`ю ОСОБА_3, ОСОБА_2 було сплачено ОСОБА_1 500 доларів США. Ознайомившись зі справою мого сина, адвокат ОСОБА_1 заявила, що справа дуже складна, і її  гонорар буде складати 15 000 доларів США…»

- «На зустріч за грошима до нас приїхав ОСОБА_6 чоловік її рідної сестри ОСОБА_7 і згідно візитної картки, помічник  адвоката ОСОБА_8, працюючого у тому ж офісі. … По телефону ОСОБА_1 сказала мені, що вона у суді і гроші у розмірі  15 000 доларів США треба передати ОСОБА_6, що і було зроблено у  присутності ОСОБА_9 Прийнявши у мене гроші і пославшись на те, що поспішає він поїхав…»;

- «12.08.2008 р. дізнавшись, що ОСОБА_1 в Києві я приїхала до неї на  консультацію і стала свідком скандалу, в якому клієнти ОСОБА_1 вимагали від неї повернення документів и грошей у розмірі 40 000 доларів США. Занепокоївшись тим, що трапилось я вийшла  на вулицю і поговорила з цими людьми, і … в кінцевому результаті … я зробила висновки, що ОСОБА_1 … або  не з`являєтся в суди, або програє їх не повертаючи грошей…»;

- «… Тоді вони всі разом, застосувавши фізичну силу, вигнали мене на вулицю, при цьому попередили, що якщо я розповім будь-кому про те, що побачила, то це відобразиться на справі мого сина не в кращий для нього бік, у чому їй допоможе її чоловік, з її слів, співробітник МВС …»;

- «… Вбачаю у даних діях мотиви шахрайського заволодіння моїми 5 000 доларами США … прошу діям адвоката ОСОБА_1 дати відповідну правову оцінку, зобов`язати неї повернути документи і гроші…».

Просила визнати ці вислови такими, що не відповідають дійсності та ганьблять її особу та підривають ділову репутацію та зобов‘язати відповідачку спростувати недостовірну інформацію відносно неї у спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом направлення до КМКДКА заяви про те, що вона визнає недостовірність викладених у її скарзі від 08.09.2008 року  відомостей.

Надалі позивач збільшила позовні вимоги та просила визнати такими, що не відповідають дійсності та ганьблять її особу і підривають ділову репутацію, наступні вислови гр. ОСОБА_2 у її скарзі, направленій до редакції Всеукраїнської газети „Вечірні вісті” та використані у статті „ІНФОРМАЦІЯ_1”:

- «Вважаючи себе потерпілими (в т.ч. і ОСОБА_2) ніяких обіцяних адвокатом послуг не отримали… Захисник дозволяла собі взагалі не з`являтися на судові  засідання, не складала відповідних запитів, скарг і клопотань… «;

- «… Одним з найбільш непорядних дій ошукані (в т.ч. і ОСОБА_2) називають неповернення спеціалістом ввірених їй оригіналів документів, які вкрай необхідні для вирішення питань потерпілих…».

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив його задовольнити.

Відповідач позов не визнала та вказала, що всі факти, які нею викладені у скарзі до дисциплінарної комісії відповідають дійсним обставинам справи. Вона вправі звернутися до відповідних органів, якщо вважає, що порушено її права. Право на таке звернення їй гарантовано Конституцією України і таке звернення не може розцінюватися як таке, що порочить честь чи ділову репутацію позивача. Із заявою про порушення кримінальної справи відносно позивачки за фактом шахрайства вона також зверталася до прокуратури, проте відповіді на своє звернення не отримала. До редакції газети «Вечірні вісті» вона особисто не зверталася. Із тексту статті вбачається, що вона та інші громадяни зверталися до дисциплінарної комісії адвокатури із скаргами на позивачку, а не до редакції газети.

Представив 3-ї особи: Редакції Всеукраїнської газети „Вечірні вісті” проти позову заперечував та пояснив, що в редакцію газети поступила копія скарги до Генеральної прокурату з підписом 5 осіб, у якій було зазначено про обставини, які надалі викладено у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1».  

3-я особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. У письмових поясненнях проти задоволення позову заперечував та зазначив, що ніякої позиції з ним позивач, яка була його адвокатом не узгоджувала, оскільки він з нею зустрівся лише у судовому засіданні. До того часу вона відмовляла у зустрічі посилаючись на зайнятість у інших судових засіданнях. Сама позивач визначила суму гонорару у 15 тис. доларів США, а не його мати чи він. Після того як він зрозумів що позивач не виконує належним чином своєї роботи він відмовився від її послуг. Проте, остання повернула його матері лише 10 тис. доларів США, а йому повернула документи лише у судовому засіданні 09.09.2008 року. Сама ОСОБА_1 із шести судових засідань при розгляді кримінальної справи відносно нього з`явилася лише у три з них.  На інші засідання приходили ОСОБА_10 та ОСОБА_8, яким він не надавав ніяких повноважень щодо ведення справи.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Судом встановлено, що 22.04.2008 року ОСОБА_1, діючи як адвокат  уклала договір про юридичне та консультаційне обслуговування з ОСОБА_3, який є сином відповідачки та який обвинувачувався у вчиненні злочину за ч. 2 ст. 309 КК України. Надалі ОСОБА_3 відмовився від послуг позивача, що підтверджується  його заявою від 20.08.2008 року та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про адвокатуру» для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, вирішення питань про дисциплінарну відповідальність адвокатів утворюються кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 16  постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а  також ділової репутації фізичної та юридичної особи»  усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

ОСОБА_2, як мати ОСОБА_3 вважаючи, що ОСОБА_1 діяла  недобросовісно, як адвокат  при захисті її сина, не виконувала тих дій, за які отримала винагороду та вбачаючи у її діях ознаки шахрайства щодо заволодіння її коштами в розмірі 5 тис. доларів США 08.09.2008 року звернулася із скаргою до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у якій просила надати діям адвоката ОСОБА_1 відповідну правову оцінку, зобов`язати останню повернути документи та гроші. У своїй скарзі відповідач виклала про ті обставини, про які зазначено у позовній заяві. ОСОБА_2 також звернулася до прокуратури з приводу  шахрайських дій позивачки щодо неповернення їй 5 тис. доларів США.

Відповідач неодноразово зверталася із заявами до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у яких просила повідомити результати розгляду її скарги.

Як зазначила відповідач на її звернення їй було надіслано копію рішення Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 28.05.2009 року відповідно до якого за розглядом скарги ОСОБА_12 до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді анулювання свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Представник позивачки у судовому засіданні зазначив, що дане рішення було оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та у січні 2010 року це рішення було скасоване.

Оскільки відповідач звернулася до органу, який компетентний був перевірити таку інформацію та надати відповідь підстави для задоволення позову відсутні, незалежно від  того, чи підтвердилася викладена у зверненні  інформація чи ні.

Доводи позивачки про те, що вона не укладала з ОСОБА_2 будь-якої угоди про надання правової допомоги, а тому остання не мала права на подачу скарги суд не приймає до уваги, оскільки саме відповідач оплачувала надання послуг позивачкою, проти чого сама позивач не заперечує у позовній заяві.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог. Позивач вимог до Редакції Всеукраїнської газети „Вечірні вісті” не заявляла.

Із змісту статті «ІНФОРМАЦІЯ_1», яка була опублікована у газеті «Вечірні вісті» НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2., ОСОБА_7 та інші у різний час зверталися до Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із скаргами на дії позивачки. Як зазначив представник редакції газети дана інформація їм стала відомою після отримання копії заяви до Генеральної прокуратури щодо наявності у діях позивачки ознак шахрайства, яка була підписана 5 особами. Позивач не просить редакцію газети спростувати таку інформацію, а просить визнати такими, що не відповідають дійсності та ганьблять ділову репутацію вислови ОСОБА_2 Проте, судом не встановлено факту, що дана у статті інформація, викладена зі слів чи повідомлень ОСОБА_2 та із змісту статті не вбачається, що якісь вислови у цій статті належать саме відповідачу.

На підставі   викладеного та  керуючись ст. 40 Конституції України,  ст. 277 ЦК України, Законом України «Про інформацію», ст. 13 Закону України «Про адвокатуру», постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а  також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: підпис

Рішення не набрало законної сили.

Копія вірно

Суддя