Справа № 2-614/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

16 квітня 2010 року             Оболонський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді                 Махлай Л.Д.

при секретарях                     Москаленко І.В., Князік І.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи: Головне управління юстиції м. Києва, ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім‘єю та визнання права  на спадкування,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2009 року позивач звернулась до суду з даним позовом.

Свої вимоги мотивує тим, що з жовтня 1990 року вона  проживала  з ОСОБА_5 однією сім`єю в АДРЕСА_2.

На початку 1992 року ОСОБА_5 отримав однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, але продовжував проживати з нею за адресою гуртожитку.

За час їх спільного проживання ними придбавались меблі, одяг, інші речі домашнього вжитку, разом зі спільними знайомими відзначали свята, вели спільне господарство, дбали один про одного як подружжя.

В грудні 2006 року ОСОБА_5 захворів, у зв‘язку з чим ним була написана заява до поліклініки № 1 Дарницького району м. Києва з проханням взяти на медичне обслуговування за фактичним місцем проживання. З часу хвороби і до часу смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1, вона піклувалась про ОСОБА_5, відвідувала його в лікарні, купувала ліки, продукти харчування, прала білизну, медичний персонал також сприймав її як дружину останнього. Вона понесла витрати по його похованню.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка складається з вказаної квартири, заповіт померлий не залишив.

Відповідачі, які є рідними братом та сестрою померлого, за час хвороби останнього не провідували, матеріальної допомоги не надавали. Після смерті чоловіка запевняли, що не будуть звертатись з заявою про відкриття спадщини до нотаріальної контори, проте коли з такою заявою звернулась вона сама, то дізналася, що ОСОБА_2 також звернулась із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємиця другої черги.

У зв‘язку з викладеним просила встановити факт її проживання однією сім‘єю з покійним ОСОБА_5 з жовтня 1990 року; змінити черговість та визнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, а саме із спадкоємцями другої черги.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та  з підстав, викладених в позовні заяв та просили його задовольнити. При цьому зазначили, що рішенням суду визначено додатковий строк для прийняття спадщини сину померлого ОСОБА_4, а тому просили змінити черговість та визнати за позивачем право на спадкування разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

Представник відповідачів позов не визнав та пояснив, що померлий ОСОБА_5 був вільною людиною та  зустрічався з декількома жінками. Однією ж сім`єю з позивачкою не проживав та за дружину неї не вважав, а тому остання не має права на спадкування. Крім того, ОСОБА_5 хворів дуже короткий проміжок часу, а тому  позивач  не могла здійснювати за ним догляд.

Представник ОСОБА_4 проти задоволення позову не заперечував та пояснив, що  повністю погоджується з поясненнями позивача. ОСОБА_4 визначено судом додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини та у випадку прийняття ним спадщини він не заперечує, щоб позивач спадкувала разом з ним, оскільки вона тривалий час проживала з спадкодавцем однією сім`єю та здійснювала за ним догляд у період його тяжкої хвороби.

Заслухавши пояснення сторін ,  показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 та після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло. Заповіт за життя ОСОБА_5 складено не було.

До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулася позивач та рідна сестра померлого ОСОБА_2 Син померлого ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини та його заява була задоволена, проте рішення суду на час розгляду даної справи не набрало законної сили. Дані обставини визнані сторонами у судовому засіданні, а тому не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщин.

Згідно з ч. 2 ст. 1259 цього ж Кодексу фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.  

Судом встановлено, що позивач з жовтня 1990 року проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю за адресою свого проживання у кімнаті АДРЕСА_2. Дані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які вказали, що позивач та спадкодавець проживали як одна родина, останній називав позивачку своєю дружиною.

Дані обставини також підтверджуються листами відповідача ОСОБА_2, яка направляла свої листи на адресу місця проживання позивача та зверталася до неї та свого брата ОСОБА_5 як до родини, зазначала, що позивачка є доброю жінкою, яка доглядає за ОСОБА_5, утримує його, підтримує його та просила останнього поважати позивачку та не зловживати спиртними напоями, також запрошувала обох в гості до себе (а.с. 41-43, 45). Дані листи направлялися на адресу позивачки, що підтверджує доводи останньої про проживання її із спадкодавцем разом за своїм місцем проживання. Відповідач ОСОБА_3 також у листах звертався до позивачки як до дружини спадкодавця, запрошував обох до себе в гості, розпитував про те, де живе мати позивачки.

Представник відповідачів взагалі заперечував проживання позивачки з ОСОБА_5 однією сім`єю та зазначив, що ОСОБА_5 представив позивачку відповідачам, як подругу, яких у нього було багато. Проте після дослідження листування відповідачів з братом представник відповідачів змінив свої доводи та зазначив, що позивач та спадкодавець проживали однією сім`ю, але лише в 90-х роках, останні ж 5 років вони разом не проживали.

Проте, в медичних картках ОСОБА_5 містяться його заяви від 29.12.2006 року та від 11.12.2007 року про взяття на медичне обслуговування за адресою його фактичного проживання АДРЕСА_2, тобто за місцем проживання позивачки.

Відповідно до довіреності від 02.06.2008 року ОСОБА_5 просив виплатити нараховані йому за місцем роботи грошові кошти позивачці та зазначав неї як свою дружину.

Доводи представника відповідачів, про те, що дана довіреність написана не спадкодавцем не підтверджені ніякими доказами, а тому судом до уваги не приймаються.

Показання свідка ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_5 часто приходив до неї в гості, телефонував їй та їздив по гуртожитках, де на її думку проводив дозвілля з іншими жінками свідчать лише про моральні якості померлого, проте не спростовують факт його проживання однією сім`ю з позивачкою. Крім того, свідок вказала, що ОСОБА_5 говорив про те, що позивач часто на нього свариться, що суперечить її ж свідченням про те, що остання не проживала з спадкодавцем.

За таких обставин судом встановлено, що позивач та ОСОБА_5 проживали однією сім`єю з грудня 1990 року і до дня смерті останнього. А тому позивач відноситься до четвертої черги спадкоємців за законом.

Відповідно до медичних карт ОСОБА_5 з кінця 2006 року почав звертатися за медичною допомогою до лікарів та проходити медичне обстеження. У 2007 році він вже майже постійно звертався до медичної установи із скаргами на кашель, загальну слабкість та проходив медичні обстеження для встановлення точного діагнозу. За висновком для МСЕК від 26.05.2008 року йому було встановлено діагноз - рак підшлункової залози.

Відповідно до довідки Київської міської клінічної лікарні № 2 ОСОБА_5 з 29 травня по 14 червня 2008 року знаходився на стаціонарному лікуванні, потребував сторонньої допомоги та піклування і стан його прогресивно погіршувався.

Відповідно до довідки КАТП № 273904 ОСОБА_5 працював на їх підприємстві  та за період з 2006 року здав 8 лікарняних листки.

Той факт, що ОСОБА_5 з 2007 року не міг обходитися без сторонньої допомоги, оскільки вже був жовтого кольору та скаржився на слабкість, у нього трусилися ноги, його нудило, що перешкоджало йому самостійно зійти по східцях, приготувати їсти  підтвердили у судовому засіданні свідки, які також вказали, що останній скаржився, що лікарі не можуть визначити йому діагноз. Показання свідків відповідають поясненням позивачки та медичним карткам. Відповідно до показань свідків саме позивач опікувалася та доглядала за ОСОБА_5, допомагала йому пересуватися, водила до лікарні, утримувала матеріально. Те, що саме позивач доглядала за  ОСОБА_5 вбачається також із заяв останнього, у яких він просить взяти його на медичне обслуговування за місцем проживання позивачки. Відповідачі з 2007 року не приїздили до ОСОБА_5 та будь-якої допомоги останньому не надавали. ОСОБА_2 приїхала вже лише на поховання спадкодавця. ОСОБА_4 не заперечує факт того, що він не доглядав за батьком та той факт, що догляд за ним до дня смерті здійснювала лише позивач. Свідок ОСОБА_9 зазначила, що не відвідувала ОСОБА_5 в лікарні та не була на похованні, оскільки не вважала це за потрібне та крім того, боялася прийти в лікарню, бо там “радіація”, що фактично підтверджує факт перебування ОСОБА_5 у тяжкому стані.

Витрати на поховання  ОСОБА_3 також понесла позивач.

За таких обставин суд приходить до висновку. що  спадкодавець через тяжку хворобу з 2007 року знаходився в безпорадному стані, а позивач протягом тривалого часу опікувалася та доглядала за ним, а тому позовні вимоги про одержання права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування законні та обґрунтовані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  1259, 1261-1264 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60,  88, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_5 однією сім`єю з  жовтня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_1.

Взнати за ОСОБА_1 право на спадкування після смерті ОСОБА_5 разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:  підпис

Рішення не набрало законної сили.

Копія вірно

Суддя