КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

29.03.10 р.                                                                                          № 12/2515          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Агрикової  О.В. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Чорногуза М. Г.

                                                  Мазур Л. М.

при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,

за участю:

від позивача:          не з’явились,

від відповідача:          ОСОБА_3, дов. №1964 від 09.07.2009 року,

від третьої особи:          не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.02.2010 року

у справі          №12/2515 (суддя Грачов В.М.),

за позовом          фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Черкаси,

до                    фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Черкаси,

третя особа на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю

«Торговий дім «Теплобуд», м. Черкаси,

про                    стягнення 14 238,91 грн., -

встановив:

05.10.2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (позивач) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (відповідач), третя особа на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплобуд»(третя особа) про стягнення 14 238,91 грн. (а.с. 2-4).

05.02.2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду Черкаської області з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача (а.с. 71).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.02.2010 року у справі №12/2515 накладено арешт на грошові суми фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 в межах ціни позову і судових витрат в розмірі 14 617,91 грн. (а.с. 108-109).

При винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд встановив, що невжиття заходів для забезпечення позову може призвести до утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, керуючись ст. 66, 67 ГПК України, задовольнив заяву позивача.

Не погодившись з винесеною ухвалою, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області про забезпечення позову від 05.02.2010 року у справі №12/2515.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, а саме ст. ст. 66, 67 ГПК України, оскільки, а подання позивачем заяви про забезпечення позову має на меті перешкоджання господарській діяльності відповідача.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.03.2010 року апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.02.2010 року у справі №12/2515 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 29.03.2010 року.

Згідно розпорядження в.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року склад колегії суддів у справі №12/2515 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г. та Мазур Л.М.

В судовому засіданні представник відповідача надала пояснення суду та підтримала вимоги апеляційної скарги. Позивач та представники третьої особи в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи обізнаність позивача та третьої особи про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать повернуті на адресу суду повідомлення про вручення їм поштових відправлень, колегія суддів апеляційного господарського суду, у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відсутності представників позивача та третьої особи.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України, суд апеляційної інстанції не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування вказаних заходів закон не передбачає.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення.

Заходи щодо забезпечення позову визначні ст. 67 ГПК України і передбачають, зокрема, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

При цьому, суд повинен враховувати обґрунтованість заявлених вимог, зв’язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, а також ймовірність утруднення виконання чи не виконання судового рішення, тобто адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

Судом апеляційної інстанції досліджено матеріали справи і подану позивачем заяву про забезпечення позову та встановлено, що вказана заява не містить викладення обставин щодо обґрунтування припущення можливого утруднення чи невиконання судового рішення, а матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження зазначеного.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 66 ГПК України та вжив заходів до забезпечення позову, оскільки застосування таких заходів можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку не має місця.

Одночасно, в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції відсутні будь-які обґрунтовані вказівки та припущення з посиланням на матеріали справи про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції помилково застосував ст. 66 ГПК України та вжив заходів до забезпечення позову, оскільки застосування таких заходів можливо лише у разі, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, що у даному випадку не має місця.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, є підставою для скасування ухвали господарського суду Черкаської області від 05.02.2010 року у справі №12/2515.

Керуючись ст. ст. 66, 67, 86, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд –

постановив:

1.          Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.02.2010 року у справі №12/2515 задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду Черкаської області від 05.02.2010 року у справі №12/2515 скасувати.

3.          В задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про забезпечення позову у справі №12/2515 відмовити повністю.

4.          Справу №12/2515 повернути до господарського суду Черкаської області для подальшого розгляду справи по суті.

Головуючий суддя:                                                                      Агрикова  О.В.

Судді:

                                                                                                    Чорногуз М. Г.

                                                                                                    Мазур Л. М.

Дата відправки  01.04.10