печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23617/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Остапчук Т.В.

при секретарі Ткаченко Ю.М., Габрись О.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Шоста державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції в м. Києві про встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу, визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання заповіту недійсним .Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Волкової С.Я. 12 липня 2015 року було відкрито провадження у справі .18 вересня 2015 року Позивачка надала доповнення та уточнення до позову та просила встановити факт проживання Позивача з померлим ОСОБА_6 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. В обґрунтування позову посилається , що оспорюваний заповіт від 3.07.2012р. був складений ОСОБА_6 через обман та введення померлого в оману Відповідачем та її чоловіком. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її рідна сестра ОСОБА_7 , яка проживала в шлюбі з ОСОБА_6 з 1966р. по 1978р. . Після смерті сестри з 2007р. по ІНФОРМАЦІЯ_1 (по день смерті) перебувала в цивільному шлюбі з ОСОБА_6 , вели спільне господарство , проживали однією сім`єю, придбали спільне майно . Через деякий час звернулась до Шостої державної нотаріальної контора з метою прийняття спадщини та було повідомлено про заповіт. Вважає що її права порушені та просить встановити факт проживання її з померлим ОСОБА_6 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнати заповіт , складений ОСОБА_6 23.06.2010р. на ім.»я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 недійсним відповідно до ст..225 ЦК України . В судовому засіданні позивачка, представник позивачки позов підтримали, в подальшому в судове засідання не з`явились, причину неявки не повідомили. Суд визнав можливим розглядати справу в відсутність , враховуючи тривалість розгляду справи, надані позивачем докази.

Відповідачі, представник відповідача надали заперечення ,просили відмовити в позові.

3-ті особи надали пояснення, просили розглядати в відсутність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи , приходить до слідуючого.

Судом встановлено , що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22 зв.)

Встановлено, що ОСОБА_6 складено заповіт від 23.06. 2010 року, який посвідчений державним нотаріусом Шостої державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 8-1824, згідно якого заповідав належну йому частину квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних частинах кожному (а.с.28)

ОСОБА_3 , ОСОБА_8 22.12.2014р. звернулись до Шостої державної нотаріальної контори про прийняття спадщини та заведена спадкова справа № 797/14.

Позивачка звернулась з заявою про прийняття спадщини від.5.05.2015р., яка надійшла до Шостої державної нотаріальної контори та зареєстрована 8.05.2015. (а.с.31)

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст..1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, щб волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивач посилається, як на підставу для визнання заповіту недійсним, на ст.225 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину робиться перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 747 від 23.11.2018р. ОСОБА_6 на час складання заповіту (23.06.2010р.) страждав на органічне ураження головного мозгу, судинного ґенезу(дисциркуляторна та атеросклеротична енцефалопатія) із церебстенічним синдромом. В цей час, він, за своїм психічним станом усвідомлював значення своїх дй та міг керувати ними. ОСОБА_6 під час підписання заповіту (23.06.2010р.) за своїм психічним станом повною мірою усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними .(а.с. 158-160 т.2)

Таким чином, встановлені докази в їх сукупності , а саме покази сторін, в сукупності з висновком експерта не підтверджують тієї обставини, що ОСОБА_6 на момент вчинення оспорюваного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 на момент посвідчення заповіту, усвідомлював значення своїх дій, міг вільно керувати ними, не виявляв жодних ознак, які б могли поставити під сумнів дану обставину, перебував при свідомості та ясному розумі, волевиявлення було вільним і відповідало його волі, відповідно до ст. 1233 ЦК України.

Таким чином, підстави для визнання оспорюваного заповіту недійсним, згідно з приписами статей 203, 215, 225 ЦК України відсутні. Тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 36 цього Кодексушлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

У постанові від 17 червня 2020 року, справа №755/18012/16, Верховний Суд зробив правовий висновок, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Позивачкою не надано належних та допустимих доказів проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Крім того судом встановлено , що відповідачі займалися оформленням документів для поховання,похованням та оплачувала всі необхідні ритуальні послуги.У червні 2015 року власним коштом облаштувала могилу покійного.(а.с.132,122)

Тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Аналізуючи зібрані докази в сукупності суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 225, 1233,1264 ЦК України 12, 141, 81, 263, 264, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи Шоста державна нотаріальна контора, Головне управління юстиції в м. Києві про встановлення факту проживання однією сім"єю без реєстрації шлюбу, визнання заповіту недійсним.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту .

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного тексту рішення 24.12.2020р.

Суддя Остапчук Т.В.