КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-3535/08 Головуючий у 1 інстанції Хаюк С.М.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Ситникова О.Ф.,
Хрімлі О.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Володарсько-Волинської райдержадміністрації про визнання неправомірних дій та стягнення 2883,14 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до ГУПСЗН Житомирської ОДА, УПСЗН Володарсько-Волинської РДА про визнання дій неправомірними та зобов’язання перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за 2007 рік в сумі 2883,14 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2009 року позов задоволено, стягнуто з управління соціального захисту населення Володарсько-Волинському районі на користь ОСОБА_4 1091,2 грн. заборгованості по недоплаченій щомісячній допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є матір’ю малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Позивач не працювала і не є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір’ю. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась позивачу з врахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнано неконституційними положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та відновлено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в частині про надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, тому прийшов до висновку щодо протиправності дій відповідача щодо нарахування та виплати допомоги у розмірі меншому ніж передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача різницю недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по грудень 2007 року в сумі 1091,20 грн.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів може погодитись частково з огляду на слідуюче.
Відповідне право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку закріплено Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Стаття 13 зазначеного Закону передбачає право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною виплачується щомісячно з дня призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Стаття 15 зазначеного Закону також підтверджує право особи на отримання допомоги в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Однак, положення статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року зупинено на 2007 рік.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким внесено зміни до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем було порушено право позивача на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», однак судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково починаючи з моменту визнання неконституційними зазначених положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тобто з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
Проте, ухвалюючи по суті правильне рішення, суд першої інстанції помилково прийшов до висновку щодо необхідності стягнути з відповідача недоплачену соціальну допомогу за період з 9 липня по грудень 2007 року в сумі 1091,20 грн., як було зазначено у третьому абзаці резолютивної частини оскаржуваної постанови.
Згідно ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Вимогами ч. 1 ст. 201 КАС України передбачено, що підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, проте постанову суду першої інстанції необхідно змінити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2009 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Володарсько-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області зробити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_4 недоплачену щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________О.Ф. Ситников
_____________________О.Г. Хрімлі