КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-31752/08 Головуючий у 1-й інстанції – Головченко М.М.
Суддя-доповіда: Межевич М.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Зайця В.С., при секретарі Кравченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику війни до 5 травня, -
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як ветерану війни за період 2005-2007 роки в сумі 3153,18 грн. та понесенні судові витрати по оплаті державного мита в сумі 3,40 грн. та правової допомоги в сумі 80,00 грн.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2008 року позов задоволено частково, а саме: стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації на користь позивача 3148,18 грн. недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2005-2007 роки та 83,40 грн. судових витрат.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на необґрунтованість та незаконність судового рішення, винесеного з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення недоплаченої допомоги до 5 травня за 2005-2007 рік підлягають задоволенню, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 3148,18 грн.
З таким висновком суду не можна погодитися, виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено, що позивач є ветераном війни – учасником війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 23 грудня 2004 року «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (ст. 34), Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (ст. 30) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року учасникам війни передбачена виплата разової допомоги у меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5-го травня була виплачена позивачу у розмірі, передбаченому Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 роки, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов’язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5-го травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року у розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив права позивача.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік у розмірах визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2008 року не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з постановленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2008 року скасувати.
Прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя І.І. Бараненко
Суддя В.С. Заяць
Повний текст постанови виготовлений 31 березня 2010 року.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-31752/08 Головуючий у 1-й інстанції – Головченко М.М.
Суддя-доповіда: Межевич М.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( вступна та резолютивна частини)
26 березня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Зайця В.С., при секретарі Кравченко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги учаснику війни до 5 травня.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2008 року скасувати.
В скасованій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя І.І. Бараненко
Суддя В.С. Заяць