КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-2633/09/2670 Головуючий у 1 інстанції Кочан В.М.
Суддя-доповідач О.Г. Хрімлі
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого
суддів
при секретарі О.Г. Хрімлі,
Н.М. Літвіної,
В.С. Зайця,
К.В. Черняк,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 в інтересах своїх та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 в інтересах своїх та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до держави Україна в особі суддів Шевченківського районного суду м. Києва Шостака Олександра Олександровича, Олійник Алли Сергіївни, Гуменюк Аліни Іванівни про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2009 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати, дослідити докази у справі і дати їм оцінку.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь в розгляді справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суддя першої інстанції посилався на те, що дії судді при розгляді цивільної справи не є здійсненням ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а регулюються нормами Цивільного процесуального кодексу України, яким визначено порядок оскарження постановлених у справі процесуальних рішень .
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачі просять суд визнати незаконним та скасувати зазначене в ухвалах від 04.03.2005 року, 06.07.2005 року, що вони оскарженню не підлягають, визнати незаконним не зазначення суддею Олійник А.С. в ухвалах від 05.10.2005 року, від 25.10.2005 року, від 31.10.2005 року, від 29.11.2005 року, від 21.12.2005 року позивача ОСОБА_11, визнати незаконним не розгляд заяви від 06.06.2005 року, зобов’язати суддю Олійник А.С. замість протокольної форми ухвали від 25.10.2005 року видати окремий процесуальний документ, який підлягає оскарженню, визнати незаконним позбавлення права бути повідомленими про судові засідання.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій України» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно зі статтями 1 та 3 Цивільно-процесуального кодексу України дії суду, пов’язані з розглядом конкретної цивільної справи, здійснюються за цивільними процесуальними законами України, що діють на час розгляду справи.
Статтею 232 ЦПК України визначено, що питання, пов’язані з рухом справи в суді першої інстанції, різні клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, вирішуються мотивованими ухвалами. Ухвалу постановляє суд у повному складі, а у випадках, передбачених цим Кодексом, суддя одноособово.
Таким чином, процесуальна діяльність суду має оформлятися ухвалами за правилами статей 232, 233 ЦПК. Відповідно до статей 290, 291 цього Кодексу законність процесуальних дій суду, вчинених ним при розгляді справи, може перевірятися тільки судом вищої інстанції в порядку апеляційного провадження. Законодавець надав учасникам справи можливість оскаржити деякі процесуальні акти окремо від остаточного рішення у справі, безпосередньо після їх прийняття, а інші – разом із рішенням.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Лише акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності, можуть бути оскаржені громадянами до адміністративного суду.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного суду України від 12 червня 2009 року № 6, де зазначено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані позивачами дії суддів є не управлінськими, а процесуальними, вчиненими при виконанні ними своїх обов’язків по здійсненню правосуддя, а тому їх законність може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом – Цивільно-процесуальним кодексом України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Доводи апеляційної скарги спростовують вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 106, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу – залишити без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2009 року – без змін.
Повний текст ухвали виготовлений 20 квітня 2010 року.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О.Г. Хрімлі
Судді Н.М. Літвіна
В.С. Заяць