233 № 233/8826/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: колегії суддів: головуючого судді Стадченко О.В., суддів Мартишевої Т.О., Сітнікова Т.Б., при секретарі Чернецькій А.С., за участю прокурора Білобловського Р.В., захисників Юренка Ю.В., Коваленка В.В., обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за№ 62019050000000012 від 04 січня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Іванопілля Костянтинівського району Донецької області, громадянина України, який має вищу освіту, не одруженого, не працюючого, пенсіонера, адреса місця проживання за обвинувальним актом: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 18.07.2013 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 263 ч.1, 307 ч.3, 311 ч.3 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився 11 червня 2014 року по амністії,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.2 ст.263 КК України,

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дзержинськ Донецької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, працездатного, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 08 грудня 2011 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст.190 ч.2 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі; 18 липня 2013 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ст.307 ч.2, ст.311 ч.2 КК України до покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 11 травня 2015 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області за ст.185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307 КК України,

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Костянтинівка Донецької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2009 року народження, не працюючого, працездатного, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Костянтинівка Донецької області, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, не одруженого, не працюючого, працездатного, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62019050000000012 від 04 січня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст.307, ч.2 ст.263 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 307 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.

Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотаннями про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під вартою, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України, станом на теперішній час не зменшились і не перестали існувати. При продовженні запобіжного заходу обвинуваченим необхідно враховувати наявність ризиків: переховування від суду, незаконного впливу на свідків, не допитаних судом та вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження вчинення кримінальних правопорушень. Менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам. Обставинами, що дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу в кримінальному провадженні, який виправдовує як виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є непоправні наслідки інкримінованого обвинуваченим злочину, оскільки, відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя та здоров`я є найвищими соціальними цінностями.

Захисник Коваленко В.В. в судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора, оскільки вважає, що доводи викладені в клопотанні прокурора не підтверджені належними і допустимими доказами. Все ґрунтується на абстрактних міркуваннях. Вважає, що сторона обвинувачення не додержується вимог КПК, тому не має підстав для задоволення клопотання прокурора.

Захисник Юренко Ю.В. в судовому засіданні заявив про незаконність судового процесу, обвинувачені на протязі 2 років тримаються під вартою без вироку суду і суд не робить кроків для прискорення розгляду кримінального провадження, у зв`язку з чим не забажав висловлюватись стосовно незаконного клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні не забажав висловлювати думку щодо клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника та просив змінити йому запобіжний захід. Вважає, що він утримується під вартою незаконно, оскільки відомості до ЄРДР були внесені після того, як він був заарештований. Досліджені матеріали кримінального провадження свідчать про грубі порушення КПК, тому йому не зрозуміло, на яких законних підставах його утримують під вартою.

Обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали думку захисника.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора, приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно ч.2 ст. 177 КПК України, підставою застосування або продовження запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Згідно ст.183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При судовому розгляді клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 листопада 2020 року обраний обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою був продовжений до 11 січня 2021 року включно.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 перебуває на стадії судового розгляду, обвинувачені, свідки не допитані, письмові докази в повному обсязі не досліджені.

Враховуючи, що кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не даючи оцінки зібраним і дослідженим доказам, дійшов висновку про доцільність продовження останнім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, приймаючи до уваги наявність наступних ризиків:

- передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, ризику того, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, можуть спробувати переховуватися від суду і не виконувати законні вимоги суду, оскільки суворість покарання, яке загрожує останнім за вчинення тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, у разі визнання їх винними, може бути визнана кожним з них більш небезпечною ніж втеча. Оцінюючи вказаний ризик, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року щодо того, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Також, у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Суд вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства;

- передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: ризик того, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 можуть спробувати незаконно впливати на недопитаних судом свідків у кримінальному провадженні, оскільки їм можуть бути відомі їх анкетні дані, у зв`язку з чим обвинувачені можуть спробувати схилити їх до зміни своїх показань шляхом вмовляння, залякування, викликанням жалю до себе або будь-яким іншим способом. У зв`язку з чим ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

- передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, ризик того, що обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 можуть спробувати вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, зважаючи на те, що, згідно обвинувального акту, протиправні дії обвинувачених носили тривалий характер і були припинені співробітниками поліції у зв`язку з їх затриманням. Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше притягувалися до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, за які відбували покарання у місцях позбавлення волі.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, згідно якого тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

В даному випадку суд враховує той факт, що кримінальні правопорушення, передбачені ст.307 КК України, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 мають надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими непоправними наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, яка сформульована у рішенні у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та питання щодо можливості зміни запобіжного заходу іншим обвинуваченим з тримання під вартою на більш м`який, враховуючи ту ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, що інкримінується обвинуваченим, наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, раніше притягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за аналогічні кримінальні правопорушення; суд приходить до висновку, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не в змозі запобігти наявним ризикам і забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та виконання ними процесуальних обов`язків.

Суд вважає, що обраний відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особам обвинувачених, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , судом на теперішній час не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та відмову у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Зважаючи на вищевикладені обставини, ступінь суспільної небезпечності кримінальних правопорушень, що інкримінуються кожному з обвинувачених, наявність публічного інтересу в даному кримінальному провадженні, враховуючи майновий та сімейний стан останніх та наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 слід залишити незмінним розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов`язків, а саме:

ОСОБА_1 у розмірі 3000 (трьох тисяч) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 5 763 000 (п`ять мільйонів сімсот шістдесят три тисячі) гривень, з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст.194 КПК України.

ОСОБА_2 у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

ОСОБА_3 у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

ОСОБА_4 у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у сумі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень з покладенням на останнього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строк тримання під вартою в Державній установі «Бахмутській установі виконання покарань №6» Донецькій області на 60 (шістдесят) днів, тобто по 05 березня 2021 року включно.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків в розмірі 5 763 000 (п`ять мільйонів сімсот шістдесят три тисячі) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

У випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави покласти на ОСОБА_1 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися зі свого місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну строком до 05 березня 2021 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» в Донецькій області строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 05 березня 2021 року включно.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків в розмірі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

У випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави покласти на ОСОБА_2 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися зі свого місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну строком до 05 березня 2021 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» в Донецькій області строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 05 березня 2021 року включно.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків в розмірі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

У випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави покласти на ОСОБА_3 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися зі свого місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну строком до 05 березня 2021 року.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» в Донецькій області строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 05 березня 2021 року включно.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків в розмірі 153 680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

У випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави покласти на ОСОБА_4 обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися зі свого місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими особами, які мають причетність до даного кримінального провадження, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну строком до 05 березня 2021 року.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Копію ухвали вручити обвинуваченим і направити начальнику Державної установи «Бахмутській установі виконання покарань (№6)» в Донецькій області.

На ухвалу учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення. Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання ними копії судового рішення.

Головуючий суддя: Судді: