КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-2373/08/2370 Головуючий у 1 інстанції Лічевецький І.О.
Суддя доповідач Заяць В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
при секретарі: Зайця В.С.,
Межевича М.В.,
Ситникова О.Ф.,
Леонтовичі М.А.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця ОСОБА_5 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30.01.2009 року в задоволенні позову відмовлено.
На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення відповідача проти апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 06.05.2008 року в.о. начальника департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України був виданий наказ № 100 про здійснення співробітниками органу державної податкової служби Попрійчук Ю.П. та Шамрай Н.М., в період з 06.05.2008 року по 13.06.2008 року, позапланових виїзних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю алкогольними та тютюновими виробами, згідно з додатком до зазначеного наказу, місцем проведення перевірки діяльності ФОП ОСОБА_5 було визначено склад по АДРЕСА_1
Так, 15.05.2008 року відповідачем було проведено перевірку господарської діяльності позивача за вказаною адресою, за результатами складено акт від 15.05.2008 року за № 060123, яким зафіксовано, що на момент перевірки в складському приміщенні позивача виявлено факт зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв, з попередніми ознаками підробок марок акцизного збору.
В цей же день, співробітниками головного відділу податкової міліції державної податкової інспекції у м. Житомирі було проведено огляд місця події та відбір зразків алкогольних напоїв вилучених у позивача.
З акта відбору зразків від 15.05.2008 року слідує, що співробітниками податкової міліції проведено відбір двадцяти шести пляшок алкогольних напоїв для іроведення експертного дослідження. Серед інших були відібрані: пляшка горілки «Холодний Яр» особлива, місткістю 0,5 л. з наклеєною акцизною маркою серії ААЄФ № 052211 та пляшка горілки «Холодний Яр» класична, місткістю 0,7 л. з наклеєною акцизною маркою серії АААЦ № 4800337.
Згідно висновків акта № 270-05-08 експертизи марок акцизного збору для маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва від 19.05.2008 року, надані на дослідження марки акцизного збору серії ААЄФ № 052211 та серії АААЦ № 4800337 не були виготовлені Поліграфкомбінатом «Україна» і є підробленими.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується та вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги позивача спростовуються наступним.
Статтею 11 «Про державну податкову службу в України» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі – Закон № 509-ХІІ) визначені права органів державної податкової служби, одним з яких є право здійснювати документальні невиїзді перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Згідно частини сьомої статті 11-1 Закону № 509-ХІІ позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Зі змісту статті 21 Закону України «Про державну податкову службу в України» слідує, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків.
Статтею 190 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи.
Крім того, спеціальним Законом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров’я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР (далі – Закон № 481/95-ВР).
Стаття 11 Закону № 481/95-ВР передбачає, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Відповідальність за порушення норм Закону № 481/95-ВР визначена статтею 17 цього Закону, зокрема частиною другою зазначеної статті встановлено, що до суб’єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка або з підробленими марками акцизного збору – 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
За таких умов, судова колегія вважає, що позовні вимоги про скасування оспорюваного рішення відповідача не підлягають задоволенню, так як позивачем здійснювалось зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв з підробленими акцизними марками, що є порушенням податкового законодавства.
Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, то колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а підстав для його скасування або зміни немає.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 30 січня 2009 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ М.В. Межевич
_____________________ О.Ф. Ситников