КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-126/09 Головуючий у 1-й інстанції - Філатова Л.Б.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Глущенко Я.Б., Федорова Г.Г.
при секретарі Дехтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості з невиплаченої допомоги по догляду за дитиною до трьох років,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивачка ОСОБА_2, остаточно вточнивши позовні вимоги звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові (далі відповідач) про визнання дій неправомірними щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до трьох років відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з липня по грудень 2007 року та стягнення з відповідача недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років за період з липня по грудень 2007 року в сумі 2029,28 гривень. Заявлені вимоги мотивовані тим, що згідно ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» позивачка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однако зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 02 лютого 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено .
Не погоджуючись з судовим рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ’єктивність рішення суду, неповне з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 статі 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін з таких підстав.
Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строки для звернення до суду з адміністративним позовом передбачені ст.99 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачка є матір’ю малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 03 січня 2006 року, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського МУЮ (а.с. 7). При цьому вона є особою, яка фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
На момент проведення виплат позивач не працювала та не є застрахованою особою на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, виплачувалася їй з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Подана нею заява про проведення перерахунку вказаної допомоги у встановленому законом розмірі, відповідачем була залишена без задоволення (а.с. 8).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів вважає зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Відповідно до пункту 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень названого Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року – 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у наступних розмірах: з 1 січня 2007 року - 434,00 грн., з 1 квітня 2007 року і до 30 вересня 2007 року - 463,00 грн.
Проте, дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» зупинено на 2007 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року, статтею 56 якого установлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, судовою колегією встановлено, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Втім, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Судом першої інстанції встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України вказана допомога позивачу в 2007 році виплачувалася не в повному розмірі.
Однако позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду передбачений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 161 КАС України визначено питання, які вирішує суд при прийнятті постанови, а саме чи є інші фактичні дані (пропущення строку звернення до суду тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Згідно до п. 14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 року №2, суд першої інстанції повинен встановлювати обставини у справі навіть, якщо відповідач заявить про пропущення строку, і суд визнає поважними причини такого пропущення. Зокрема суд має з’ясувати, чи не було порушено прав, свобод чи інтересів позивача, і навіть у разі встановлення такого порушення відмовити у задоволенні позову у зв’язку з порушенням строку звернення до адміністративного суду.
Колегією суддів встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду з річним пропуском такого звернення. Відповідно до положень ст. 100 КАС України пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки ОСОБА_2 звернулася до суду лише 06 січня 2009 року, то її позовні вимоги не підлягають задоволенню.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 – 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв’язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції – без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення .
Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігів від 02 лютого 2009 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий суддя : Г.В.Земляна
Судді: Я.Б.Глущенко
Г.Г.Федорова
Повний текст ухвали виготовлений 20 квітня 2010 року.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-126/09 Головуючий у 1-й інстанції - Філатова Л.Б.
Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 квітня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Глущенко Я.Б., Федорова Г.Г.
при секретарі Дехтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Новозаводського районного суду міста Чернігів від 02 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості з невиплаченої допомоги по догляду за дитиною до трьох років,
Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення .
Постанову Новозаводського районного суду міста Чернігів від 02 лютого 2009 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.
Головуючий суддя : Г.В.Земляна
Судді: Я.Б.Глущенко
Г.Г.Федорова