КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-187/09 Головуючий у 1 інстанції Соколик О.І.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

        Зайця В.С.,

Коротких А.Ю.,

Межевича М.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області на постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 березня  2009 року у справі за адміністративним позовом  ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,-

    ВСТАНОВИВ:    

 ОСОБА_4 звернулась з позовом до УПФ України у Варвинському районі Чернігівської області про визнання відмови протиправною, зобов’язання здійснити нарахування щорічної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 рр

Постановою Варвинського районного суду Чернігівської області від 12.03.2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Варвинському районі Чернігівської області здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_4 згідно з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мініміальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та забезпечити її виплату за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.

Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким визнавались некоституційними деякі статті та положення відповідних Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема такими, що не відповідають Конституції України визнавались ті норми, якими скасовувалось або змінювалось положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей України», в своїх рішеннях Конституційний Суд України зазначав, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається. При цьому, застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про перерахунок недоплаченої щомісячної 30% надбавки до пенсії позивача як дитині війни підлягають задоволенню частково за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, так як позивачем без поважних причин пропущено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, а представник відповідача наполягав застосувати положення ст. 100 КАС України, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зобов’язавши відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе погодитись лише в частині задоволених вимог за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року виходячи з наступного.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Крім того, зазначеним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

В свою чергу, вимогами ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Щодо частини позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, то колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.

Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.

Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В запереченнях проти позовної заяви (а.с. 10), представник відповідача наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, а позивач з даним позовом звернулась 10.02.2009 року, поважних причин пропуску строку не вказала, тому висновки суду першої інстанції щодо можливості задовольнити позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, колегією суддів визнаються такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача згідно з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мініміальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року не можна визнати законною і обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Так як суд першої інстанції, при вирішенні частини позовних вимог за період з 09.07.2007 року по          31.12.2007 року, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, згідно з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мініміальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, яким в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області задовольнити частково.

Постанову Варвинського районного суду Чернігівської області від 12 березня 2009 року в частині задоволених позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.

           Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________ В.С. Заяць

_____________________  А.Ю. Коротких

_____________________  М.В. Межевич