КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 11/88(2-а-2436/08) Головуючий у 1 інстанції Винокуров К.С.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :
Головуючого судді Літвіної Н.М.
суддів: Хрімлі О.Г.
Зайця В.С.
при секретарі: Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про зобов»язанння вчинити дії ,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про зобов»язанння вчинити дії, стягнути грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року в задоволенні позову було відмовлено .
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач – ОСОБА_3., звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, оскільки судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно задовольнити позов в повному обсязі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу у Командуванні військ протиповітряної оборони Збройних Сил України та у Головному управлінні розвідки Міністерства оборони України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом та просить зобов»язати відповідача виплатити йому грошову компенсацію замість продовольчого забезпечення, починаючи з 11 березня 2000 року по 06 липня 2004 року.
Між тим, колегія суддів вважає вимоги позивача безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року - військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно з вимогами цього закону Постановою Кабінету Міністрів № 316 від 12 березня 1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ» були встановлені з 1 березня 1996 року розмір та порядок отримання грошової компенсації за продовольчі пайки.
Відповідно до Закону України від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Вищезазначений Закон не був предметом розгляду Конституційного Суду України, а тому є чинним та таким, що підлягає застосуванню.
Постановою Кабінету Міністрів № 426 від 29 березня 2002 року «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань» норми про грошову компенсацію за продовольчі пайки була вилучена, а Постанова Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року втратила чинність.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі права на отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення не мають, оскільки на законодавчому рівні не передбачено можливості здійснювати видачу продовольчого пайка або компенсації замість нього, а тому постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року підлягає залишенню без змін.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу пропуску позивачем річного строку позовної давності, встановленого ст. 99 КАС України, оскільки грошова компенсація за неотримане продовольче забезпечення не регулюється нормами трудового права та не входить в структуру заробітної плати, а тому підстави для незастосування строків позовної давності відсутні.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 26 квітня 2010 року