КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-40430/08 Головуючий у 1-й інстанції – Дорошенко М.В. Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Глущенко Я.Б.Федорової Г.Г.
при секретарі Дехтяренко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Христинівське автотранспортне підприємство» на постанову Господарського суду Черкаської області від 16 жовтня 2006 року у справі за позовом прокурора Христинівського району в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Христинівському районі до відкритого акціонерного товариства «Христинівське автотранспортне підприємство-17148» про стягнення податкового боргу, -
В С Т А Н О В И Л А :
Прокурор Христинівського району, діючий в інтересах держави, в особі державної податкової інспекції у Христинівському районі (далі – позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом в якому просив стягнути з відкритого акціонерного товариства «Христинівське автотранспортне підприємство-17148» (далі – відповідач) про стягнення з відповідача у доход бюджету 114320 грн. 48 коп. податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 17.06.2008р.
В ході судового розгляду справи судом першої інстанції прокурор і представник позивача позов підтримали тільки в частині стягнення 113705грн. 11коп. податкового боргу з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, у тому числі 82536грн. 30 коп. не сплаченого в установлений строк податкового зобов'язання з цього податку і штрафних санкцій та 31168 грн. 81коп. пені.
Постановою Господарського суду Черкаської області від 16 жовтня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Христинівське автотранспортне підприємство» в доход бюджету через державну податкову інспекцію у Христинівському районі 113705грн. 11коп. податкового боргу та 1137 грн. 05коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
До суду апеляційної інстанції сторони не з’явилися. Про день і час та місце слухання справи були сповіщені належним чином і завчасно.
Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 п.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із положень Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон №2181-ІІІ).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного:
У відповідності до ч.2 ст. 19 конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пункт 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" передбачає право органів державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
Так судом встановлено, що 12 вересня 1997 року Христинівською районною державною адміністрацією була проведена державна реєстрація відповідача як юридичної особи.
10 жовтня 1997 року відповідач був узятий позивачем на облік як платник податків ,а отже відповідач є платником податків в розумінні п. 1.1 ст. 1 Закону №2181-ІІІ.
В преамбулі Закону №2181 -III зазначається, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податкові контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Із змісту статті 67 Конституції України, вбачається, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» встановлює порядок і строки сплати зазначеного податку.
Так, абзац перший статті 6 цього закону встановлює, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі
звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.
Абзацом другим цієї статті встановлено, що юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
Пункти 1.2 та 1.3 ст. 1 Закону №2181-ІІІ визначають термін „податкове зобов'язання" як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України, а термін „податковий борг" - як податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Пунктом 1.11 Закону №2181-ІІІ визначено поняття податкової декларації - податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу), а отже розрахунки сум податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за формою затвердженою наказом ДПА України від 17 вересня 2001 року №373, який підтверджує податкові зобов’язання платника податків є документом в розумінні п. 1.11 Закону №2181-ІІІ.
Підпунктом 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону №2181-111 встановлено, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Згідно з карткою особового рахунку відповідача станом на 17.06.2008 року, у нього утворився податковий борг з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 114320 грн. 48 коп., який виник внаслідок не сплати відповідачем в установлений строк 83151грн. 67 коп. податкових зобов’язань з цього податку, самостійно нарахованих ним та узгоджених за поданими позивачу податковими розрахунками суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005, 2006, 2007, 2008 роки, та штрафних санкцій винесених контролюючим органом у відповідності до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення відповідачем граничних років сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, узгоджених за податковими повідомленнями - рішеннями від 26.05.2005р. №0006951530/0, від .01.2006р. №0001 111530/0 та №0001121530/0 і від 10.07.2006р. №0010211530/0, а також 31168грн. 81коп. пені, нарахованої позивачем у картці особового рахунку відповідача відповідно до вимог ст. 16 Закону №2181-ІІІ за порушення відповідачем граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцяти денного строку для відповіді на нього.
Однак, згідно з матеріалами справи, станом на 01.01.2005 року недоїмка по сплаті зазначеного виду податку складала 85040,61 грн., а залишок несплаченої пені - 14574,55 грн.
Відповідно до поданих в адресу ДПІ у Христинівському районі розрахунків від 01.02.05р. відповідач в 2005 році взяв на себе зобов'язання сплатити 12116 гривень податку за наявний у власності транспорт. 13 квітня 2005 року товариством подано уточнений розрахунок, згідно якого сума податкового зобов'язання відповідачем була збільшена до 23148 гривень (копії розрахунків додаються).
Загальна сума нарахованого податку в 2005 році склала 19978,66 грн.; також за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання органом стягнення нараховано пеню в розмірі 13 835,22 грн. та 10 502,34 грн. - штрафних санкцій.
Крім того, згідно рішення №13 від 10.03.05р. відповідачу надано розстрочення сплати податкових зобов'язань під проценти, в тому числі 10502,34 грн. зі сплати податку з власників транспортних засобів. За порушення строків сплати розстроченого податкового зобов'язання ДПІ у Христинівському районі визначило товариству штрафні санкції в сумі 10502,37 грн.
Фактично 2005 року ним сплачено 33 480,20 грн., тому сальдо станом на 01.01.06р. складало 87022,91 грн. недоїмки основного платежу та 23428,27 грн. несплаченої пені.
В 2006 році відповідач надав до Державної податкової інспекції у Христинівському районі розрахунок від 27.02.2006 року, яким взяв на себе зобов'язання сплати суми податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин в розмірі 17 255 грн.
В 2006 році відповідачем сплачено 7955,40 грн. податку та 1780,80 грн. нарахованої пені.
Станом на 01.01.07р. недоїмка складала 120471,24 грн., залишок несплаченої пені становив 24931,30 грн.
27.07.07р. відповідач надав до ДПІ у Христинівському районі розрахунок, яким взяв на себе зобов'язання сплатити до бюджету як власник транспортних засобів суми податку в розмірі 12118 гривень. Протягом вказаного року ним сплачено 55792,57 грн. основного платежу та 11892,42 грн. нарахованої пені.
Недоїмка по податку станом на 01.01.08р. складала 77246,67 грн. та залишок несплаченої пені становив 31168,81 грн.
За минулий період поточного року відповідачу нараховано слідуючі види платежів: 3028 грн. згідно розрахунку №815 від 27.02.07р. та 2877 грн. відповідно до розрахунку №1021 від 26.02.08р.
Відповідно до п. 17.3 ст. 17 Закону №2181-111 сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.
За вказаних вище обставин, вбачається, що відповідачем всупереч пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181-ІІІ вказані зобов’язання та фінансові санкції не оскаржувалась, та було взято зобов’язання по їх сплаті, чим фактично підтверджено наявність податкового боргу, однак зазначені зобов’язання у встановлені законом стоки відповідачем не виконуються, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 – 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
в зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
В зв’язку з чим, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, та прийняв рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права в зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Христинівське автотранспортне підприємство»– залишити без задоволення .
Постанову Господарського суду Черкаської області від 16 жовтня 2006 року – залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 29 березня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий Земляна Г.В.
судді Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 27 квітня 2010 року.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-40430/08 Головуючий у 1-й інстанції – Дорошенко М.В. Суддя-доповідач – Земляна Г.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого – судді Земляної Г.В.
суддів Глущенко Я.Б., Федорової Г.Г.
при секретарі Дехтяренко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Христинівське автотранспортне підприємство» на постанову Господарського суду Черкаської області від 16 жовтня 2006 року у справі за позовом прокурора Христинівського району в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Христинівському районі до відкритого акціонерного товариства «Христинівське автотранспортне підприємство -17148 » про стягнення податкового боргу, -
Керуючись ст.ст. 4,8-11,160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Христинівське автотранспортне підприємство»– залишити без задоволення .
Постанову Господарського суду Черкаської області від 16 жовтня 2006 року – залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 27 квітня 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 212 КАС України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: Я.Б.Глущенко
Г.Г.Федорова