КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-44/09                       Головуючий у1 інстанції Василенко Ю.Л.                                     Суддя доповідач Ситников  О.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2010 року                                  м. Київ.

        Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                 Ситникова О.Ф.,

Суддів:                             Зайця В.С.,

Хрімлі О.Г.,

            розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу відповідача Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області про зобов’язання нарахування недоплаченої пенсії, як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

            Позивач звернулася до Талалаївського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до відповідача про зобов’язання нарахування недоплаченої пенсії, як дитині війни.

Постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено частково, а саме:

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області щодо відмови позивачу у виплаті підвищення до пенсії у розмірах передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням підвищення її розміру як дитині війни, на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та провести відповідні виплати з урахуванням попередніх виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений судом строку від інших осіб не надійшло.

   Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що   позивач має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції вважав, що Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», редакція якої діяла до 1 січня 2008 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачуються замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            При цьому, відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в новій редакції Закону №2939-ІУ від 05.10.2005 року підвищення учасникам війни складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення даного розділу Закону також визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог в частині зобов’язання відповідача виплатити позивачу з 22.05.2008 року підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», які втратили чинність з 22.05.2008 року.

В період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року відповідач проводив нарахування та виплату даної надбавки в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що відповідає чинному на той час законодавству.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з тим, що виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії позивача застосуванню підлягає підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як це визначено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не в сумах, визначених постановою № 530.

Враховуючи наведене, а також те, що Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що, на думку суду першої інстанції, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Розглядаючи адміністративну справу в межах апеляційної скарги колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та додатково зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

            Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.

            Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Прилуцькому районі Чернігівської області не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції, судова колегія погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що вони відповідають встановленим по справі обставинам, а рішення суду постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підстав передбачених ст. 201, 202 КАС України для скасування або зміни рішення суду не має.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254  КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі Чернігівської області залишити – без задоволення, а постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2009 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:                         Ситников О.Ф.

Судді:                             Заяць В.С.

Хрімлі О.Г.