КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Ситникова О.Ф.
Суддів: Зайця В.С.
Хрімлі О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної Державної адміністрації на постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної Державної адміністрації про примусове стягнення щорічної допомоги на оздоровлення внаслідок Чорнобильської катастрофи,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 02.04.2008 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної Державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження, так як відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та
органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до приписів ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Водночас, відповідно до постанови КМ України від 12.07.2005 року за № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , розмір виплати щорічної разової грошової допомоги є значно менший ніж розмір встановлений Законом.
Судом першої інстанції встановлено, що дійсно ОСОБА_3 стоїть на обліку в Управління праці та соціального захисту населення, як інвалід 3 групи по захворюванню внаслідок аварії на ЧАЕС, що стверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) серії НОМЕР_1.
Згідно довідки вбачається, що позивачу виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік по 90 гривень і даний факт визнає позивач.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1-ої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХИ щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС виплачується у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідно ст. 82. Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» розмір мінімальної заробітної плати на кінець 2006 року, тобто на момент виплати становить 400 гривень, а розмір мінімальної заробітної плати за 2007 рік становить 440 грн.
При цьому суд 1-ої інстанції зазначив, що вказані Закони не містили обмежень щодо застосування ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні цього спору, застосуванню підлягає саме ст.48 Закону України «Про статус соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 562.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп від 09.07.2007 року визнані неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в т.ч. п.30 ст.71, яким зупинено дію ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, дія абзацу третього частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відновилася із 09.07.2007 року .
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню положення ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення законів України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови Кабінету Міністрів України.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд 1-ої інстанції вважає, що слід стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної Державної адміністрації на користь позивача 2080 грн. недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено, що на час ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007 року допомога, передбачена Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , позивачу була виплачена, відповідачем не доведена правомірність та законність вчинених дій, а отже, дії Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної Державної адміністрації щодо виплати в меншому розмірі одноразової грошової допомоги за 2007 рік, ніж це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не відповідали вимогам ч.2 ст.19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України.
Оскільки жодна із сторін не наполягала на відмові у задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску строку звернення до суду, то колегія суддів дане питання не вирішує.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Катеринопільського районного суду Черкаської області від 02.04.2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
У задоволенні апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Катеринопільської районної Державної адміністрації відмовити, а постанову Катеринопільського районного суду Черкаської області від 02 квітня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в порядок і строки, визначені ст.ст. 325, 327 ЦПК України.
Головуючий суддя: _________________ Ситников О.Ф.
Судді: _________________ Заяць В.С.
__________________ Хрімлі О.Г.