КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-11770/08/2570 Головуючий у 1 інстанції Соломко І.І.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.,
Ситникова О.Ф.,
Хрімлі О.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання дій неправомірними та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась з позовом до УПФ України в Деснянському районі м. Чернігова про визнання відмови протиправною, зобов’язання здійснити нарахування щорічної державної соціальної допомоги дітям війни у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007року та з 22.05.2008 року по 30.11.2008 року.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2009 року позов задоволено частково, визнано дії відповідача щодо нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни» - неправомірними; зобов’язано відповідача нарахувати пенсію позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2008 року і здійснити відповідні виплати на користь позивача, за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, якими визнавались некоституційними деякі статті та положення відповідних Законів України «Про Державний бюджет на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема такими, що не відповідають Конституції України визнавались ті норми, якими скасовувалось або змінювалось положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей України», в своїх рішеннях Конституційний Суд України зазначав, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається, тому суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про перерахунок недоплаченої щомісячної 30% надбавки до пенсії позивача як дитині війни підлягають задоволенню частково за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись може лише в частині задоволених вимог за період з 02.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року виходячи з наступного.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Крім того, зазначеним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
В свою чергу, вимогами ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Щодо частини позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 01.12.2007 року, то колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на слідуюче.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В запереченнях проти позовної заяви (а.с. 11), представник відповідача наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, а позивач з даним позовом звернулась 02.12.2008 року, поважних причин пропуску строку не вказав, тому висновки суду першої інстанції щодо можливості задовольнити позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 01.12.2007 року, колегією суддів визнаються такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача згідно з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мініміальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 01.12.2007 року не можна визнати законною і обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України.
Так як суд першої інстанції, при вирішенні частини позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 01.12.2007 року, допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, згідно з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мініміальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 01.12.2007 року, яким в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Разом з тим, в частині задоволених позовних вимог за періоди з 02.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, то судова колегія вважає, що при вирішенні цієї частини позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але не визначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині, які стосуються розміру мінімальної пенсії за віком, що слідує зі змісту третього абзацу резолютивної частини постанови, у зв’язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно в цій частині змінити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 202, 205, 207 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року в частині задоволених позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 01 грудня 2007 року скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова нарахувати ОСОБА_4 пенсію та здійснити виплату, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 02 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 30 листопада 2008 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
_____________________В.С. Заяць
_____________________О.Ф. Ситников
_____________________О.Г. Хрімлі