КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-10631/08/2570 Головуючий у 1 інстанції Ткаченко О.Є.
Суддя доповідач Заяць В.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2010 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Суддів:
Зайця В.С.
Ситникова О.Ф.
Літвіної Н.М.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до УПФ України в Деснянському районі міста Чернігова про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого .2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова провести перерахунок пенсії ОСОБА_4. з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 відсотків мініміальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і здіснити відповідні виплати на користь позивача за вказаний період.
Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що порушення судом першої інстанції норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в позові.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших осіб у встановлений судом строк до апеляційного суду не надійшло.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується копією відповідного посвідчення.
Вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195 (далі – Закону № 2195), передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції посилався на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким визнано некоституційними деякі статті та положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», зокрема ті норми, що скасовували або змінювали ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей України», в рішенні Конституційного Суду України було зазначено, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів статтею 22 Конституції України не допускається, при цьому застосовуючи положення ст.ст. 99, 100 КАС України, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги про перерахунок недоплаченої щомісячної 30% надбавки до пенсії підлягають задоволенню частково за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, так як позивачем без поважних причин пропущено річний строк для звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, а представник відповідача наполягав застосувати положення ст. 100 КАС України, тому суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, зобов’язавши відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з огляду на слідуюче.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 № 489 (далі – Закон № 489), зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, ст. 111 Закону № 489, встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року (далі – Рішення КС України), визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Також зазначеним Рішенням КС України визначено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
А відтак, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
В свою чергу, вимогами ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Щодо частини позовних вимог за період з 09.07.2007 року по 02.12.2007 року, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 5 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах звернення до адміністративного суду, який встановлено в один рік.
Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що пропуск строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В запереченнях проти позовної заяви представник відповідача наполягав на застосуванні до вказаних правовідносин наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду, а позивач з даним позовом звернувся 02.12.2008 року, тому висновки суду першої інстанції щодо можливості задовольнити позовні вимоги за період з 09.07.2007 року по 02.12.2007 року, колегією суддів визнаються такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині про зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 02.12.2007 року не можна визнати законною і обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам ст. 159 КАС України, так як порушення норм процесуального права при вирішенні позову за вказаний період призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення, яким в частині задоволення позову про зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 02.12.2007 року, необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Чернігова задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2009 року в частині задоволених позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 02 грудня 2007 року скасувати та постановити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Головуючий:
Судді:
_____________________ В.С. Заяць
_____________________ О.Ф. Ситников
_____________________ Н.М. Літвіна