Рівненський апеляційний суд

_______________________________________________________

У Х В А Л А

Іменем України

28 грудня 2020 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

судді доповідача        Шпинти М.Д.,

суддів:        Збитковської Т.І., Гладкого С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_1 – адвоката Щура О.В. на ухвалу слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12020185190000026 (за внесеними відомостями до ЄРДР від 20 липня 2020 року) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України,

за участі:

секретаря судового засідання – Шутюк С.Ю.,

представника власника майна – адвоката Щура О.В.,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі представник власника майна просить оскаржувану ухвалу слідчого судді – скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на 8 піролізних печей для випалювання деревного вугілля.

Згідно оскаржуваної ухвали слідчого судді, клопотання слідчого задоволено та накладено арешт на 8 піролізних печей для випалювання деревного вугілля, які були вилучені згідно протоколу огляду від 31.07.2020 земельної ділянки, яка розташована в урочищі «Монине», кадастровий номер 5625086200:04:004:016 та перебували у володінні ОСОБА_1 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

В апеляційній скарзі представник власника майна вважає рішення слідчого судді таким, що прийняте за неповного з`ясування обставин справи, необгрунтованим у зв`язку із чим ухвала підлягає скасуванню. Вказує, що слідчим суддею не перевірено час подання клопотання, оскільки, на його думку, воно було подано до суду з пропуском визначеного КПК строку. Також вважає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.171, п.2 ч.2 ст.173 КПК України, зокрема клопотання не містить обгрунтування необхідності арешту вилученого майна.

Слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого та накладючи арешт на майно, зазначив в ухвалі, що враховуючи положення ч.2 ст.173 КПК України, з метою збереження речових доказів, проведення всіх слідчих дій у кримінальному провадженні є необхідним накладення арешту на тимчасово вилучені 31.072020 8 піролізних печей для випалювання деревного вугілля, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.

До початку апеляційного розгляду на адресу суду поступило клопотання прокурора про розгляд апеляціної скарги без його участі. А тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі прокурора.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника власника майна, який повністю підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст.132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або зберегли на собі його сліди.

З клопотання слідчого вбачається, що Рокитнівським ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12020185190000026 (за внесеними відомостями до ЄРДР від 20 липня 2020 року) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України.

Як вбачається із матеріалів клопотання, 8 піролізних печей для випалювання деревного вугілля визнано речовими доказами та прилучено до кримінального провадження.

На думку колегії суддів, при розгляді клопотання про арешт майна, слідчий суддя дослідив наявні в матеріалах судового провадження дані і врахував правові підстави для арешту зазначеного в клопотанні майна.

Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про накладення арешту на вказане в клопотанні майно, оскільки незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню

Таким чином, слідчий суддя наклав арешт на вказане в клопотанні майно з метою його збереження та не настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню на момент проведення досудового розслідування і даним рішенням ОСОБА_1 не позбавлений права звернення до суду в порядку ст.174 КПК України з клопотанням щодо скасування арешту на майно.

Разом з тим, колегія суддів враховує і той факт, що доля речових доказів вирішена вироком суду першої інстанції по даному кримінальному провадженні, яке на даний час оскаржується стороною захисту, про що повідомив прокурор у відповідному листі.

Доводи апелянта про те, що у матеріалах провадження відсутні будь-які дані, що вилучене майно може мати якесь відношення до кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами клопотання підтверджуються реальні підстави вважати, що вилучене майно може мати відношення до даного кримінального правопорушення, та його повернення майна, в даному випадку, може призвести до його приховування, зникнення, втрати чи передачі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною і обґрунтованою і підстав для її скасування не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Рокитнівського районного суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року у кримінальному провадженні №12020185190000026 (за внесеними відомостями до ЄРДР від 20 липня 2020 року) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.254 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1 – адвоката Щура О.В. – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач:         М.Д.Шпинта

Судді:         Т.І.Збитковська

        С.В.Гладкий