Cправа № 588/999/20

Провадження № 1-кп/588/109/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2020 року                                                                        м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Огієнка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Лободи Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017200270000347 від 17.08.2017 по обвинуваченню,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, який працює приймальником у ТОВ «Автостоянка», має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Пирогова О.Т.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник Титаренко П.В.,

потерпіла ОСОБА_4 ,

У С Т А Н О В И В :

Суд визнав доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 17.08.2017 близько 18 год. 30 хв. керуючи автомобілем «Заз-Део-Сенс» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною автодороги «Суми-Полтава», у напрямку від м. Тростянець до м. Суми, перевозив пасажирів ОСОБА_5 , 1978 р.н., на передньому сидінні, та ОСОБА_6 , 2008 р.н., на задньому пасажирському сидінні. В цей час, у зустрічному до нього напрямку, із м. Ямпіль Сумської області до м. Куп`янськ Харівської області, рухався автомобіль «ЗАЗ-Део-Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7 , який перевозив пасажирів - ОСОБА_8 1985 р.н., на передньому сидінні та ОСОБА_9 , 2010 р.н., на задньому пасажирському сидінні.

На 36 км. вказаної автодороги, ОСОБА_1 , перед початком виконання маневру обгону колони вантажних транспортних засобів, на заокругленні проїзної частини праворуч, не впевнився у тому, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та не переконавшись у тому, що перед початком цього маневру смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, виїхав на зустрічну смуту руху транспортних засобів, чим створив водію автомобіля марки «ЗАЗ-Део-Ланос» реєстраційний номер НОМЕР_2 , аварійну ситуацію, та допустив із ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водії та пасажири транспортних засобів отримали тілесні ушкодження та були госпіталізовані до медичних закладів. Зокрема згідно з висновком судово-медичної експертизи №1 від 31.01.2018 ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани потиличної ділянки зліва, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Також згідно з висновком судово-медичної експертизи № 69 від 15.05.2020 ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з лікворно-венозной дистензіей, антено-вегетативного синдрому, множинних забійних ран обличчя, забоїв, саден, синців навколо носових областей, в області молочної залози справа, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3 від 31.01.2018 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді: садни м`яких тканин правої лобна-скроневої ділянки, лобної ділянки зліва, обличчя, нижніх кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, та тілесних ушкоджень у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани верхнього віка правого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Також згідно з висновком судово-медичної експертизи № 2 від 31.01.2018 ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, вдавленого перелому лобної кістки справа з переходом на передню черепну ямку, підгострої пластинчатої епідуральної гематоми правої лобної області, переломів кісток відділу обличчя черепа, гематоми навколо орбітальної області справа, забійної рани верхнього віка справа, закритої тупої травми грудної клітини, забою м`яких тканин, після травматичного відлому коронки 11, 21 зубів верхньої щелепи, посттравматичної екстракції зубів 41, 31, які є небезпечними для життя і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги пунктів 10.1, 11.3 та 14.2 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, згідно з якими: п.п. 10.1 - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.п. 11.3 - На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу; п.п. 14.2 «в» - Перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що: смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані.

Допущені ОСОБА_1 порушення вимог п.п. 10.1, 11.3 та 14.2 «в» Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Визнавши на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та потерпілою змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого та потерпілої, дослідженням частини письмових доказів, матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 , а також матеріалів, що стосуються вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину за пред`явленим йому обвинуваченням визнав повністю та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, пояснивши суду, що 17.08.2017 він керуючи автомобілем рухався з с. Климентове у напрямку м. Суми. Також з ним разом у автомобілі перебувала ОСОБА_5 та її син ОСОБА_6 . За с. Боромля він здійснював обгін вантажного автомобіля та не помітив зустрічний автомобіль в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода. Маневр обгону здійснював на швидкості близько 70 км/год. Ділянка дороги на момент обгону була з обмеженою оглядовістю, оскільки росли дерева та дорога повертала. Його засліпило сонце. Зустрічний автомобіль помітив на відстані близько 50 метрів, тому прийняв рішення звернути вліво на узбіччя де і відбулося зіткнення, після чого автомобіль перекинувся. Удар прийшовся у праву сторону автомобіля. Потерпілу відправили швидкою допомогою у м. Суми, а він залишився із її сином на місці аварії. З першого ж дня він надавав матеріальну допомогу потерпілій оплативши усі витрати на її лікування у лікарні загалом витративши близько 20 000 грн. Також обвинувачений зазначив, що співчуває потерпілій та просить у неї вибачення. У скоєному щиро розкаюється, просить не позбавляти права керування транспортними засобами.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 пояснила, що 17.08.2017 їхала разом із ОСОБА_1 та сином ОСОБА_6 з с. Климентове у напрямку м. Суми. Вона сиділа на передньому пасажирському сидінні та була пристебнута паском безпеки, але обвинувачений дозволив їй відстебнутися після того як проїхали пост поліції і вона відстебнула пасок безпеки. Перед дорожньо-транспортною пригодою швидкість руху автомобіля була більше 100 км/год. Вона бачила, що обвинувачений здійснює обгін вантажного автомобіля, який також рухався дуже швидко. Обгін здійснювався на підйомі з обмеженою оглядовістю. Потім вона побачила зустрічний автомобіль на відстані близько 100 метрів. Обвинувачений почав звертати ліворуч і зустрічний автомобіль також звертав ліворуч. Після цього вона відчула удар і втратила свідомість. Коли вона прийшла до свідомості, то відчула біль, головокружіння, її нудило. Швидкою допомогою її відвезли у лікарню. Також потерпіла зазначила, що перебувала на лікуванні більше 100 днів. Обвинувачений постійно знаходився у лікарні та надавав їй матеріальну допомогу. На той час вона з обвинуваченим перебувала у близьких стосунках. Обвинувачений просив її відмовитися від обвинувачення. На роботу вона вийшла наприкінці грудня 2017 року. У 2019 році вона зустрічалася з обвинуваченим та пропонувала йому відшкодувати витрати на відновлення здоров`я, але він не погодився.

Показання обвинуваченого та потерпілої щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, узгоджуються між собою, доповнюють один одне, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні.

Також винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин визнаних судом доведеними, підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.08.2017 зі схемою ДТП та фото таблицею до нього, відповідно до якого місцем дорожньо-транспортної пригоди є ділянка автодороги «Н-12 Суми-Полтава», 36 кілометр, що має незначний підйом в напрямку огляду з м. Тростянець до м. Суми та незначний поворот вправо перед місцем події. Також вказаний протокол з додатками містить фактичні дані, які підтверджують місце осипу скла, місце знаходження автомобілів після ДТП, сліди гальмування та механічні пошкодження автомобілів (а.с. 206 – 218, т.1);

- висновком судово-медичної експертизи № 2 від 31.01.2018 відповідно до якого, згідно наданої на судово-медичну експертизу медичної документації у громадянки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми; забою головного мозку; вдавленого перелому лобної кістки справа з переходом на передню черепну ямку; підгострої пластинчатої епідуральної гематоми правої лобної області; переломів кісток відділу обличчя черепа; гематоми навколо орбітальної області справа; забійної рани верхнього віка справа; закритої тупої травми грудної клітини; забою м`яких тканин; післятравматичного відлому коронки 11, 21 зубів верхньої щелепи; посттравматичної екстракції зубів 41, 31. Вказані тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження і могли утворитися внаслідок ударної дії тупих, твердих предметів при дорожньо-транспортній пригоді у пасажира на передньому правому місці автомобіля при зіткненні з іншим автомобілем (зіткнулись під кутом передніми правими частинами) (а.с. 230-231, т. 1);

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 19/119/9-1/331е від 13.11.2017 з ілюстративною таблицею, відповідно до якого первинний контакт відбувся між правим переднім габаритним кутом автомобіля «Sens» (правим габаритним кутом панелі переднього бампера) та правою частиною панелі переднього бампера автомобіля «Lanos» на відстані близько 30 см від правого габариту кузова останнього. На момент первинного контакту транспортних засобів, кут між умовними поздовжніми їх осями складав близько 1600±100, при цьому даний кут був розгорнутий ліворуч, проти ходу умовної годинникової стрілки, відносно умовної поздовжньої осі автомобіля «Sens». Місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на правому узбіччі, відносно напрямку руху автомобіля «Lanos» (а.с. 234-248, т. 1);

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 19/119/9-1/240е від 25.07.2019 з ілюстративною таблицею, відповідно до якого на момент первинного контакту транспортних засобів, кут між умовними поздовжніми їх осями складав близько 1600±100, при цьому даний кут був розгорнутий ліворуч, проти ходу умовної годинникової стрілки, відносно умовної поздовжньої осі автомобіля «ZAZ Daewoo Sens» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 1-13, т. 2);

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № 19/119/9-1/220е від 18.07.2019, відповідно до якого місце зіткнення транспортних засобів знаходиться на правому узбіччі, відносно напрямку руху автомобіля «ЗАЗ-Део-Ланос» д.н.з. НОМЕР_2 (а.с. 16-18, т. 2);

- висновком судової автотехнічної експертизи № 19/119/9/1-217е від 26.06.2020 з масштабними схемами, відповідно до якого водій автомобіля «ЗАЗ Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_1 , повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 10.1, 11.3, 14.2 «в» Правил дорожнього руху та мав технічну можливість уникнути зіткнення. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «ЗАЗ Daewoo Sens» д.н. НОМЕР_1 , вбачається невідповідність вимогам пунктів 10.1, 11.3, 14.2 «в» Правил дорожнього руху, які знаходяться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою (а.с. 41-48, т. 2).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вину ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні доведеною повністю.

Визначаючи обвинуваченому покарання за вчинений ним злочин суд враховує таке.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" при призначенні покарання за статтею 286 КК України суди повинні враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

При визначенні виду та міри покарання ОСОБА_1 суд враховує тяжкість та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до тяжких злочинів з необережною формою вини до наслідків, особу обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за місцем проживання та роботи характеризуються позитивно, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також часткове відшкодування потерпілій матеріальних збитків (а.с. 20-30, 106-121, т. 2).

Як пом`якшуючі покарання обставини, суд, відповідно до статті 66 КК України визнає щире каяття та активне сприяння обвинуваченого у розкритті злочину, оскільки він добровільно своїми активними діями надавав допомогу органам досудового розслідування та суду в з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, тяжкі наслідки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає, що для досягнення мети покарання передбаченої ст. 50 КК України, обвинуваченому ОСОБА_1  слід призначити основне та додаткове покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами. Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. 

Розглядаючи клопотання захисника, яке підтримав обвинувачений, про звільнення останнього від відбування покарання на підставі п. "в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд враховує таке.

07 вересня 2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року №1810-VIIІ.

Відповідно до п. "в" ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, особи визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, які не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Згідно ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році», питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про амністію у 2016 році», дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Згідно ст. 15 Закону України «Про амністію у 2016 році», особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України у вчиненні якого визнаний судом винуватим ОСОБА_1 є тяжким злочином вчиненим з необережності.

Як встановлено судом із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції Сумської області обвинувачений є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 26, т. 2).

Інкриміноване кримінальне правопорушення ОСОБА_1 вчинив до дня набрання чинності (07 вересня 2017 року) Законом України «Про амністію у 2016 році».

Обмежень щодо застосування відносно ОСОБА_1 амністії, передбачених ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено.

За таких обставин суд вважає, що на ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування основного та додаткового покарання.

Потерпілою ОСОБА_5 у порядку передбаченому ст. 128 КПК України у справі заявлений цивільний позов у якому вона просила суд стягнути з ОСОБА_1 , 85 000 грн матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної шкоди. Вимоги щодо матеріальної шкоди ОСОБА_5 мотивувала тим, що вона потребує протезування зубів втрачених внаслідок травми отриманої в результаті ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 і вартість такого протезування становить 50 400 грн. Також потерпіла змушена була проходити рентгенологічні обстеження комп`ютерної томографії голови, щелеп на що нею було витрачено 400 грн. Крім того, у зв`язку з перебуванням на лікарняному протягом 107 діб нею був втрачений заробіток розмір якого становить 34 437 грн 95 коп., з розрахунку: розмір середньоденної заробітної плати 321 грн 85 коп. х 107 днів лікарняного. Також на послуги адвоката потерпіла витратила 162 грн 05 коп.

Вимоги щодо моральної шкоди ОСОБА_5 мотивувала тим, що внаслідок ДТП вона отримала травму обличчя у зв`язку з чим не могла повноцінно відчувати себе здоровою людиною, змушена була провести на лікарняному 107 діб. До цього часу вона змушена проводити лікування нервової системи, голови та обличчя. Крім того, вона потребує відновлення зубів, щоб відчувати повноцінність, адже перебуває на посаді головного спеціаліста-юрисконсульта Департаменту агропромислового розвитку Сумської обласної держаної адміністрації, тобто є публічною особою і фізичне каліцтво призводить до душевного дискомфорту. В результаті отриманих тілесних ушкоджень їй встановлено другу групу інвалідності, а у подальшому – третю групу інвалідності. При проходженні періодичних оглядів потерпіла змушена була проходити рентгенологічні обстеження комп`ютерної томографії голови, щелеп, які є шкідливим фактором для здоров`я і підірвало її імунітет, викликало ускладнення та дерматологічне захворювання обличчя (розацея) на фоні психосоматичних порушень здоров`я (після аварійна депресія та неврози), якими вона хворіє останні два роки після аварії. Крім того, під час проходження останнього рентгенологічного обстеження комп`ютерної томографії щелеп вона мала вагітність шість тижнів, що могло вплинути на здоров`я дитини, тому за рекомендацією лікаря-гінеколога змушена була перервати вагітність, що також негативно позначилось на її психофізичному стані.

Також потерпіла у доповненнях до позовної заяви вказала, що внаслідок отриманих нею травм також постраждали її близькі, зокрема: сестра, яка доглядала за нею у лікарні та через деякий час сама злягла до неврологічного відділення Сумської міської клінічної лікарні та витратила на лікування усі кошти, які збирала на відпочинок; син у якого на день аварії був день народження та який отримав не менш серйозну травму голови, втратив свідомість, а коли прийшов до тями, то побачив свою матір із залитим кров`ю обличчям і без свідомості, яку потім забрала швидка допомога, що також позначилося на психофізичному стані дитини; мати, яка змушена була відвідувати у лікарні її та сестру, а сама приймала сильні заспокійливі препарати та піклувалася про її малолітнього сина.

Захисник обвинуваченого подав відзив на позовну заяву у якому зазначив про те, що ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_5 не визнає з тих підстав, що цивільна відповідальність відповідача застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27.02.2017 №АК/3294882, строк дії якого з 03.03.2017 по 02.03.2018. Дорожньо-транспортна пригода відбулася у період дії полісу страхування. Заявлені ОСОБА_5 вимоги знаходяться у межах ліміту відповідальності передбаченого п. 4 вказаного полісу. Тому захисних вважає, що обов`язок відшкодувати шкоду покладається на страховика – Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_5 подала відповідь на відзив у якому зазначила, що розпорядженням Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 12.10.2017 №4061 було анульовано ліцензію Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на провадження страхової діяльності. Також потерпіла зазначила, що рішенням президії Моторно (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) від 22.03.2018 затверджено граничну суму виплати потерпілим за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеними з Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз». Прийом документів від потерпілих за зобов`язаннями Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» здійснювався з 01.12.2017 по 28.02.2018. Крім того, потерпіла вказала, що вона здійснила перевірку дійсності страхового полісу та з`ясувала, що страховик позбавлений укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з 03.10.2017, а також з`ясувала, що застрахованим транспортним засобом згідно полісу є ЗАЗ Daewoo Lanos, а не ЗАЗ Daewoo Sens, який значиться у матеріалах кримінального провадження. Також потерпіла вказала, що вона здійснила перевірку інформації про вказаний у страховому полісі унікальний VIN-код транспортного засобу, який надається підприємством-виробником для своєї продукції та з`ясувала, що транспортним засобом з VIN-кодом НОМЕР_4 значиться ЗАЗ Daewoo Lanos. Також потерпіла у доповненнях до відповіді на відзив вказала, що 17.08.2020 сплинув термін подачі заяви про страхове відшкодування.

Крім того, ОСОБА_5 надала письмові пояснення до позовної заяви у яких зазначила, що відшкодування коштів потерпілим Моторно (транспортним) страховим бюро України за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладеними з Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз» можливе лише після завершення процедури банкрутства та/або його ліквідації. Гранична сума виплати, згідно рішення президії МТСБУ від 22.03.2018 визначена у розмірі 6 000 грн.

Суд у порядку передбаченому п. 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз`яснював позивачці її процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, а також сприяв позивачці у реалізації нею процесуальних прав передбачених ЦПК України. Зокрема, судом було роз`яснено позивачці право заміни відповідача або залучення як співвідповідача страхової компанії та пред`явлення до неї вимог, проте позивачка наполягала на стягненні шкоди саме з ОСОБА_1 .

За клопотанням захисника обвинуваченого до участі у справі було залучено, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз».

У судовому засіданні ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задоволити. Зокрема вона вказала, що у 2019 році зустрічалася з обвинуваченим та пропонувала йому відшкодувати витрати на відновлення здоров`я, але він не погодився. Щодо заявленого нею цивільного позову, потерпіла зазначила, що вимоги цивільного позову стосуються потреб у відновленні здоров`я, а не лікування, яке вже відбулося до листопада 2019 року. Щодо кількості зубів, які потребують лікування ОСОБА_5 ствердила, що при дорожньо-транспортній пригоді втратила два зуба, але щоб їх поставити необхідно видалити інші, бо немає з`єднання між зубами. На увесь верхній ряд потрібно надягати коронки і видалити один зуб, який криво стоїть. Лише один з лікарів до яких вона зверталася за медичною допомогою погодився лікувати зуби та надав відповідний розрахунок. Також потерпіла зазначила, що її син перебуває на обліку у лікаря невропатолога та після ДТП у нього знизився зір. Крім того, вона вказала, що у зв`язку з рентгеном зубів за рекомендацією лікаря змушена була перервати вагітність. Тому ОСОБА_5 просила задоволити заявлений нею цивільний позов та стягнути з обвинуваченого 85 000 грн матеріальної шкоди та 100 000 грн моральної шкоди.

ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Титаренко П.В. проти задоволення позову заперечили. Зокрема ОСОБА_1 вказав, що відшкодування потерпілій має здійснити страхова компанія. Також обвинувачений пояснив, що не відшкодував потерпілій завдані збитки бо не погодився із заявленим нею розміром шкоди. На даний час він отримує мінімальну заробітну плату. Вважає, що розмір шкоди має визначити суд. Про дорожньо-транспортну пригоду він повідомив страхову компанію 18.08.2017.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, хоча про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та не подав письмових пояснень.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані із відшкодуванням шкоди, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з 17.08.2017 близько 18 год. 30 хв. на 36 км. автодороги «Суми-Полтава» пасажирка автомобіля «Заз-Део-Сенс» реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_5 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми; забою головного мозку; вдавленого перелому лобної кістки справа з переходом на передню черепну ямку; підгострої пластинчатої епідуральної гематоми правої лобної області; переломів кісток відділу обличчя черепа; гематоми навколо орбітальної області справа; забійної рани верхнього віка справа; закритої тупої травми грудної клітини; забою м`яких тканин; післятравматичного відлому коронки 11, 21 зубів верхньої щелепи; посттравматичної екстракції зубів 41, 31.

На момент дорожньо-транспортної пригоди вказаним автомобілем керував ОСОБА_1 , який порушив вимоги пунктів 10.1, 11.3 та 14.2 «в» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року і такі порушення знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та наслідками, що настали.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, - розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла, за наявності її вини. Якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, ОСОБА_5 має право на відшкодування завданої шкоди відповідно до законодавства.

Проте, як вбачається з поліса №АК/3294882 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника наземного транспортного засобу ЗАЗ Daewoo Sens, номерний знак НОМЕР_1 , VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_4 , була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий союз». Згідно з цим договором страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, становить 200 000 грн, за шкоду заподіяну майну 100 000 грн, розмір франшизи 1000 грн ( а.с. 156, т. 1).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України № 1961-IV від 01.07.2004 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV, метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону № 1961-IV об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до  статті 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст. 12 Закону № 1961-IV франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на це, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок ДТП особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди у повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Статтею 23 Закону № 1961-IV встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 1961-IV  у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого, зокрема  для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором), оцінюється у розмірі неотриманої середньої заробітної плати, обчисленої відповідно до норм законодавства України про працю.

Статтею 26-1 Закону № 1961-IV встановлено, що страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Отже, обов`язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті ДТП такої шкоди.

Враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу ЗАЗ Daewoo Sens, номерний знак НОМЕР_1 , VIN (номер кузова, шасі, рами)  НОМЕР_4  на момент настання страхового випадку була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий союз», тому саме цей страховик є зобов`язаною особою, внаслідок заподіяних ОСОБА_1 у результаті ДТП збитків, отже, у даному випадку ОСОБА_5 мала звернутися до цієї страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування за полісом.

В той же час, сторонами не надано, а судом не встановлено докази звернення ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» із заявою про сплату страхового відшкодування, або отримання відмови у виплаті страхового відшкодування.

Щодо доводів ОСОБА_5 про те, що розпорядженням Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 12.10.2017 №4061 було анульовано ліцензію Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на провадження страхової діяльності, суд вважає необхідним зазначити що таке анулювання було здійснено після укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ОСОБА_1 , отже вказаний договір є дійсним.

Доводи ОСОБА_5  про те, що застрахованим транспортним засобом згідно полісу є ЗАЗ Daewoo Lanos, а не ЗАЗ Daewoo Sens, який значиться у матеріалах кримінального провадження, спростовуються страховим полісом №АК/3294882 копія якого міститься у матеріалах справи та містить додаткові ідентифікуючі ознаки забезпеченого транспортного засобу, зокрема: номерний знак НОМЕР_1 а також VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_4 , які співпадають з даними, щодо вказаного транспортного засобу, зазначеними у матеріалах кримінального провадження.

Також суд враховує і те, що на час розгляду даної справи Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз» не ліквідовано та не перебуває у стадії банкрутства чи припинення (а.с. 50-52). 

Інші аргументи ОСОБА_5 не доводять обґрунтованість заявлених нею вимог саме до ОСОБА_1 , а не до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконувати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 04.07.2018 р. по справі № 755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Зазначеним судовим рішенням Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, визнавши, що наведений правовий висновок не відповідає змісту та сенсу чинного законодавства.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

За таких обставин, у разі, якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи, відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року, справа №640/12615/15-ц, провадження №61-31141св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року, справа № 369/8675/16-ц, провадження № 61-25447св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року, справа №759/9261/15-ц, провадження №61-15093св18.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволенню не підлягають, оскільки встановлено судом, що цивільно-право відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий союз» проте до страхової компанії ОСОБА_5 не зверталася, не залучила вказану страхову компанію до участі у справі як відповідача та не заявила вимог до страхової компанії.

Разом з тим, зважаючи на положення ст. 26-1 Закону № 1961-IV, якою визначено, що моральна шкода відшкодовується страховиком потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, отже максимальна сума коштів яка могла б бути сплачена Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий союз» у рахунок відшкодування потерпілій ОСОБА_5 моральної шкоди виходячи із заявлених нею 85 000 грн матеріальної шкоди, становить 4 250 грн. (5% від 85 000). Таким чином, обов`язок сплати моральної шкоди завданої ОСОБА_5 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі який перевищує зазначену суму має бути покладено саме на ОСОБА_1 .

Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню ОСОБА_5 , суд враховує таке.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з природно-правового уявлення про право людини на відшкодування моральної шкоди. Це виявляється, головним чином, у посиланні на міркування справедливості як головного мотиву присудження відповідної компенсації , а крім того у самій формі констатації факту заподіяння немайнових втрат та особливостей їх індивідуального вияву, оскільки судове рішення постає як практичне втілення принципу розумності, результат об`єктивної, всебічно зваженої оцінки обставин справи у їх сукупності.

Усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

Відтак, враховуючи, що завдана потерпілій ОСОБА_5 моральна шкода безпосередньо пов`язана з отриманням тяжкого травмування, внаслідок чого вона зазнала та продовжує зазнавати душевних страждань, що відобразилось на її психоемоційному стані та фізичному здоров`ї, отже розмір відшкодування повинен бути достатнім для забезпечення можливості відновити втрачену психологічну рівновагу.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Водночас, у контексті визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди суд зважає на такий елемент, як урахування притаманного конкретній країні рівня життя, адже некритичне слідування заявленим вимогам у частині визначення розміру відшкодування може призвести до істотного порушення балансу інтересів сторін з приводу відшкодування моральної шкоди.

Аналізуючи суть самого порушення прав потерпілої ОСОБА_5 , виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди, суд визначає розмір відшкодування завданої моральної шкоди у 70 000 гривень, що є достатнім для компенсації немайнових втрат, які в інший, не грошовий спосіб, поновити неможливо, та реальним з точки зору виконання судового рішення як складової права на справедливий суд та однієї з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи висновок суду про те, що саме на ОСОБА_1 має бути покладено обов`язок сплати моральної шкоди завданої ОСОБА_5 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі який перевищує 4 250 грн., тому на користь останньої з обвинуваченого підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 65 750 грн. (70 000 - 4 250).

Відповідно до статті 124 КПК України з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення експертних досліджень на загальну суму 9646 грн. 48 коп. (судова транспортно-трасологічна експертиза висновок №19/119/9-1/331е від 13.11.2017 – 2102 грн. 90 коп.; судова транспортно-трасологічна експертиза висновок №19/119/9-1/240е від 25.07.2019 – 628 грн. 04 коп.; судова транспортно-трасологічна експертиза висновок №19/119/9-1/220е від 18.07.2019 – 628 грн. 04 коп.; судово-автотехнічна експертиза висновок №19/119/9-1/356е від 22.11.2017 – 1731 грн. 80 коп.; судова комісійна автотехнічна експертиза висновок №26179 від 30.03.2018 – 3575 грн. 00 коп.; судово-автотехнічна експертиза висновок №19/119/9-1/217е від 26.06.2020 – 980 грн. 70 коп.).

Долю речових доказів у цьому кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України. Зокрема, майно вилучене, під час огляду місця події 17.08.2017 на 36 км траси Н-12 Суми-Полтава, а саме: 1) автомобіль 3A3-DAEWOO Т13110 державний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 , виданого 14.06.2016 центром 5946, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тростянецького відділення поліції ГУ НП в Сумській області та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 -DAEWOO Т13110, держаний номер НОМЕР_1 , серії НОМЕР_5 , виданого 14.06.2016 центром 5946 – необхідно повернути ОСОБА_1 , як власнику; 2) фрагменти скла транспортних засобів в місці виявлення їх першого осипу, що знаходяться у СВ Тростянецького відділення поліції ОВП ГУ НП в Сумській області (вул. Благовіщенська, 34, м.Тростянець) – необхідно знищити.

Ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 23.08.2017 (а.с.225-226 том 1) було накладено арешт на майно, яке вилучене 17.08.2017 та підлягає поверненню ОСОБА_1 , тому на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України арешт з цього майна слід скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 7, 368, 370-374, 392 КПК України, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст. 3, 5, 6 Закону України «Про застосування амністії в Україні», суд, 

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування, як основного, так і додаткового покарання, призначеного цим вироком.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 65 750 грн (шістдесят п`ять тисяч сімсот п`ятдесят гривень) у відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 , відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів на загальну суму 9646 (дев`ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 48 коп.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

1) автомобіль 3A3-DAEWOO Т13110 державний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 , виданого 14.06.2016 центром 5946, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тростянецького відділення поліції ГУ НП в Сумській області та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 -DAEWOO Т13110, держаний номер НОМЕР_1 , серії НОМЕР_5 , виданого 14.06.2016 центром 5946 – повернути ОСОБА_1 , як власнику;

2) фрагменти скла транспортних засобів в місці виявлення їх першого осипу, що знаходяться у СВ Тростянецького відділення поліції ОВП ГУ НП в Сумській області (вул. Благовіщенська, 34, м.Тростянець) – необхідно знищити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 23.08.2017 на вилучене, під час огляду місця події 17.08.2017 на 36 км траси Н-12 Суми-Полтава, майно, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.08.2017 за №12017200270000347, зокрема на: 1) автомобіль 3A3-DAEWOO Т13110 державний номер НОМЕР_1 , що згідно свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_5 , виданого 14.06.2016 центром 5946, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів Тростянецького відділення поліції ГУ НП в Сумській області та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 -DAEWOO Т13110, держаний номер НОМЕР_1 , серії НОМЕР_5 , виданого 14.06.2016 центром 5946; 2) фрагменти скла транспортних засобів в місці виявлення їх першого осипу, що знаходяться у СВ Тростянецького відділення поліції ОВП ГУ НП в Сумській області (вул. Благовіщенська, 34, м.Тростянець).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та потерпілій.

Суддя О. О. Огієнко