Справа № 2 -414/2010
РІШЕННЯ
і м е н е м УКРАЇНИ
11 травня 2010 року місто Сімферополь
Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді Лебедь О.Д., при секретарі Боровікової І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом та за уточненим позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради, третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом та з уточненим позовом Територіальної громади м. Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради, третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину, мотивуючи свої вимоги тією обставиною, що він є онуком померлого ОСОБА_5. Померлому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_6 заповів вказану квартиру позивачу. Інші спадкоємці не претендують на спадщину. Однак при зверненні до нотаріальної контори було встановлено, що нотаріус не може видати свідоцтво о праві власності на спадщину, оскільки квартира були придбана на Кримський універсальній біржі, договір, посвідчений нотаріусом відсутній. Іншим шляхом прийняти спадщину позивач не може, поновити своє право також не може, у зв’язку з чим звернувся до суду.
Представник позивача ОСОБА_7, який діє на підставі доручення, належним чином оформленого, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_8, яка діє на підставі доручення, належним чином оформленого, в судовому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечували проти задоволення позову.
Третя особа ОСОБА_9 до судового засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, надала суду заяву щодо слухання справи в її відсутність.
Третя особа ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву щодо розгляду справи в його відсутність.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що не заперечує проти задоволення позову позивача, оскільки фактичне квартиру позивачу заповів його дід ОСОБА_6, ніхто інший на цю квартиру не претендує.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5.
07.06.1999 р. померлий ОСОБА_5 склав заповіт, відповідно до якого заповів позивачу ОСОБА_1 усе своє нерухоме та рухоме майно, яке на час його смерті виявиться йому належним, де б воно ні знаходилося та з чого б воно ні склалося.
Судом встановлено, що померлому належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі – продажу, зареєстрованого Кримською Універсальною біржею від 23.10.1997 р. № 257\13, вказаний договір був зареєстрований в Кримському Республіканському підприємстві «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» 27.10.1997 р.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_4 нотаріально відмовилися від отримання спадщини, ОСОБА_3 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертався.
Постановою від 25.11.2009 р. державний нотаріус ОСОБА_10 відмовив у вчинені нотаріальних дій з тих підстав, що квартира була придбана на товарної біржі, нотаріально договір посвідчений не був, а договір купівлі – продажу житлових будинків ( квартир) підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 15 Закону України» Про товарну біржу» від 10.12.1991 р. угоди купівлі – продажу житлового будинку, які укладені на товарній біржі , вважалися дійсними з часу їх укладення на біржі. При цьому нотаріальної реєстрації вказані угоди не підлягали.
Відповідно до п.4 ст. 334 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державної реєстрації, право власності у покупця виникає з часу такої реєстрації.
Судом встановлено, що квартира була придбана в 1997 р., угода, укладена на біржі відповідала закону, була зареєстрована органами БТІ на ім’я спадкодавця ОСОБА_5.
Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України « Про державну реєстрацію вещніх прав на нерухоме майно та їх обмеження» від 01.07.2004 р. № 1952 – 1Y право власності та інші вещні права на нерухоме майно, придбане відповідно до діючих нормативно – правових актів до набрання чинності вказаного закону, визнаються державною.
Судом встановлено, що спадкодавець володів майном на законних підставах, мав право розпоряджатися своїм майном, однак договір купівлі – продажу квартири не був засвідчений нотаріально, у зв’язку з чим нотаріус відмовив в видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.
Суд доходить до висновку, що оскільки іншим шляхом позивач не може поновити своє право на отримання спадщини, то позовні вимоги позивача про визнання за ним права власності на спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 підлягають повному задоволенню.
Позивач не наполягав на стягненні судових витрат з відповідача.
На підставі ст. 334 п.4, 1233, 1234, 1235, 1268, 1269, 1273 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ :
Позовні вимоги та уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Сімферополя в особі Сімферопольської міської ради, третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на спадщину – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді квартири АДРЕСА_1,
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Криму через Центральний районний суд м . Сімферополя шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: