Справа № 2-451/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 31 березня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Горейко М. Д.

секретаря:              Бабій О.М .

за участю представника позивача по довіреності від 06.11.2009 року №4618 ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської ОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 Василівнипро стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

    Позовні вимоги обгрунтовув тим, що 21.07.2006 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської ОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та відповідачкою ОСОБА_4 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідачка отримала в позивача кредит в розмірі 11369 доларів США зі сплатою 12 % річних, з погашенням відсотків за користування кредитом та тіла кредиту щомісячно відповідно до графіку погашення кредиту в Додатку 1 до кредитного договору та зобов’язалася виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Кредитний договір забезпечений заставою. Умовами договору транспортного засобу передбачено право заставодержателя задовольнити забезпечену вимогу шляхом звернення стягнення на предмет застави у випадку неналежного виконання умов кредитного договору.  Крім того, кредитний договір забезпечений порукоюОСОБА_2 та ОСОБА_5. Вони як поручителі згідно договору поруки відповідають по зобов'язаннях за вищезазначним кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Відповідачка систематично порушувала умови кредитного договору по строках та розмірах сплати кредиту і відсотків за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим їй та поручителям надсилались вимоги про погашення заборгованості, які останніми залишились без реагування. Внаслідок неналежного виконання відповідачкою ОСОБА_4 умов кредитного договору, позивачем на підставі виконавчого напису нотаріуса, звернено стягнення на предмет застави. Коштами, вирученими від реалізації предмету застави, частково задоволено вимоги кредитора. Станом на 19.02.2009 року заборгованість відповідачки ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/0039/73/56983від 21.07.2006 року становить 7159,58 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 56985 грн. 63 коп., в тому числі — 6939,85 доларів США — заборгованість за кредитом, що еквівалентно 53436 грн. 85 коп., 219,73 доларів США — заборгованість за процентами, гривневий еквівалент становить 1691 грн.93 коп.

    Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причину неявки суду не повідомили. З урахуванням обставин справи суд вважав за можливе розгляд справи за їх відсутності.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що є колишнім чоловіком  відповідачки ОСОБА_4 і разом з своєю мамою поручались за належне виконання нею кредитних зобов'язань. Однак, так сталось, що вони розлучились, а відповідачка у зв'язку з фінансовою неспроможністю неналежно виконувала умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором і позивач звернув стягнення заборгованості на предмет застави згідно виконавчого напису. Вирученими коштами від реалізації транспортного засобу не погашено всю заборгованість.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу усунення порушеного права на належне виконання умов кредитного договору шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

    Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

    21.07.2006 року між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської ОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” та відповідачкою ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 014/0039/73/56983 (а. с. 10), за яким банк надав, а позичальник (відповідачка) отримала кредит в сумі 11369 доларів США та зобов’язалася повернути кредит до 20 липня 2012 року. Умовами п.1.4. кредитного договору (а.с. 10) встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, який становить 12,500% річних за час фактичного користування кредитом. Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, кредит надавався ОСОБА_4 на споживчі цілі. Пунктом 3 кредитного договору ( а.с. 10) визначено умови надання та забезпечення кредиту. В п. 5.1 кредитного договору сторони погодили, що сплата кредитних коштів та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником у валюті кредиту щомісячно до 15 числа кожного місяця.

    За змістом ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

    Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

    Відповідно до ст. 530 ЦК України  якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

    Незважаючи на умови кредитного договору та взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка ОСОБА_4 допускала істотні порушення умов договору.     Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

    Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

    Відповідно до п. 9.1 кредитного договору ( а.с. 10 ) у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків та повернення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, починаючи з першого дня закінчення строку виконання зобов'язань, зазначених в договорі.

    Згідно п. 6.5 кредитного договору у випадку невиконання позичальником (відповідачкою) будь-якого із зобов'язань визначених договором кредитор має право достроково стягнути заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

    За змістом ч.2 ст. 1054 та ч. 2 ст.1050 ЦК України наслідком порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

    Позивачем станом на 19.02.2009 року проведено розрахунок заборгованості за кредитним договором № 014/0039/73/56983 від 21.07.2006 року (а. с.6-9), відповідно до якого нараховано суму заборгованості відповідачки ОСОБА_4 за кредитними зобов'язаннями в розмірі 7159,58 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 56985 грн. 63 коп., в тому числі — 6939,85 доларів США — заборгованість за кредитом, що еквівалентно 53436 грн. 85 коп., 219,73 доларів США — заборгованість за процентами, гривневий еквівалент якої 1691 грн.93 коп.

    Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_4 за вказаним кредитним договором відповідачами не представлено суду.

    Однак, вирішуючи питання щодо розміру суми заборгованості за кредитним договором, підлягаючої стягненню з відповідачів в користь банку, суд виходить з наступного.

    Статтею 546 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язання. Одним із таких видів є застава. В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між банком та відповідачкою укладено Договір застави, посвідчений 21.07.2006 року нотаріально за реєстровим №502, за умовами якого ОСОБА_4 передала в заставу банку автомобіль, на придбання якого брала у банку кредит.

    Згідно п. 2.3. Договору застави транспортного засобу заставодержатель набуває права стягнення заборгованості за рахунок предмету застави у випадку якщо кредит, що забезпечений заставою, не буде погашений у строки, встановлені кредитним договором (а. с.11). Відповідно до п.2.11 цього ж договору у випадку невиконання заставодавцем зобов'язань по кредитному договору заставодержатель на підставі виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно, реалізує його самостійно або через третіх осіб за власним розсудом.

    За змістом ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставовю, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги.

    Згідно ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, виконавчим написом нотаріуса або в позасудовому порядку за вибором заставодержателя.

    Відповідно до положень ст. ст. 16, 20 ЦК України передбачено право особи захистити своє порушене право шляхом звернення до суду. При цьому право на захист особа здійснює на свій розсуд. В даному випадку позивач самостійно обрав с посіб захисту порушеного права на належне виконання умов кредитного договору, звернувшись з заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на заставлене майно - автомобіль, визначивши при цьому остаточну суму заборгованості,.яка складається із заборгованості по кредиту в розмірі 9148,55 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 44370 грн. 46 коп., заборгованості по відсотках в розмірі 754,39 доларів США, гривневий еквівалент якої становить 3658 грн.78 коп. та пені в розмірі 1471 грн. 49 коп. Витрати по вчиненню виконавчого напису складають 1495 грн. І саме з цієї суми заборгованості за кредитним договором виходить суд, вирішуючи спір по суті.

    09.06.2008 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис (а. с. 12) на звернення стягнення вказаної заборгованості позичальника-відповідачки перед банком - позивачем на заставлене майно, а саме автомобіль марки DAEWOO, моделі Lanos TF69Y, 2006 року випуску, номер шассі НОМЕР_4, легковий седан - В, дежавний реєстраційний НОМЕР_5, який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6. Сума до стягнення згідно виконавчого напису становила 50995 грн. 73 коп.

    Відповідно до довідки головного державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції кошти від реалізації транспортного засобу ОСОБА_4 в сумі 23727 грн.06 коп. перераховано на рахунок ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” згідно платіжного доручення №2877 від 24.10.2008 року (а. с.12 зв.).

    За змістом ч.1 ст. 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає з іншого майна боржника.

    З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі, що дорівнює різниці між визначеною позивачем сумою заборгованості за кредитним договором при його зверненні за захистом порушеного права шляхом вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави в розмірі 50995 грн. 73 коп. та сумою, отриманою від реалізації заставленого майна, в розмірі 23727 грн. 06 коп.  і становить 27268 грн. 77 коп.  (50995 грн. 73 коп. - 23727 грн. 06 коп.).

    Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 272 грн. 68 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

    На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 527 ч.1, 530, 546, 589, 590 ч.1, 591 ч.1, 611, 612, 1050 ч.2, 1054 ч.2 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 88 ч.1 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд, –

вирішив:

    Позов Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Івано-Франківської ОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судових витрат задоволити частково.

    Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителя АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки с. Хотимир Тлумацького району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 в користь Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”, місцезнаходження якого м. Київ, вул. Лєскова, 9, з зарахуванням на рахунок 29094965, МФО 336462, код 20551707, ЄДРПОУ 14305909 — 27 268 грн. 67 коп. (двадцять сім тисяч двісті шістдесят вісім гривень 67 коп.) заборгованості за кредитним договором №014/0039/73/56983 від 21.07.2006 року, 272 грн. 68 коп. судового збору і 30 грн. витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

    Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківський міський суд.

    Суддя:                                  Горейко М. Д.