ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/2434/19 Номер провадження 22-ц/814/2158/20Головуючий у 1-й інстанції Бугрій  В.М. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2020 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

Головуючого: судді Триголова В.М.

Суддів: Дорош А.І., Лобова О.А.

секретар: Ачкасова О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Полтавській області

на рішення Октябрського районного суду м. Полтавивід 24 червня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 звернувся позовом до УДМСУ в Полтавській області про визнання дій протиправними, посилаючись на те, що, він та третя особа в справі ОСОБА_2 15 вересня 2007 року уклали шлюб, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому, рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 03.02.2016 року шлюб між ними розірвано.

Вказує, що від початку їх з колишньою дружиною шлюбних відносин вони мали різні адреси реєстрації місця проживання, так, позивач був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначає, що його, як батька дитини, не було залучено до процесу прийняття відповідачем своїх протиправних і незаконних рішень, які стосуються зняття з реєстрації місця проживання дитини та реєстрації за новим місцем проживання. Вказує, що він не надавав згоди на зняття з реєстрації місця проживання свого сина за адресою: АДРЕСА_2 , та згоди на реєстрацію дитини за новим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

З урахуванням наведеного просив визнати дії посадових осіб Хорольського районного сектору управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо зняття з реєстрації місця проживання з адреси: АДРЕСА_2 та послідуючої реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протиправними.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтавивід 24 червня 2020 року позов ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними - задоволено.

Визнано дії посадових осіб Хорольского районного сектору управління Державної міграційної служби України в Полтавській області щодо зняття з реєстрації місця проживання з адреси: АДРЕСА_2 , та послідуючої реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - протиправними.

З вказаним рішенням не погодився відповідач, який, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що 06.02.2016 року громадянкою ОСОБА_4 була подана заява про зняття з реєстрації її місця проживання, відомості про її неповнолітнього сина до заяви не вносились, відтак права позивача Управлінням не порушено.

Вказує, що місцевим судом не було надано належної оцінки наданим відповідачем доказам та доводам, не взято до уваги факту подання позивачем суперечливих даних, щодо місця реєстрації дитини.

У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказував на законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зауважує, що доводи апеляційної скарги, про начеб-то неналежне дослідження місцевим судом доказів наданих відповідачем та доводів наведених у відзиві на позов, не заслуговують на увагу, оскільки жодних належних доказів Управлінням, на думку позивача, надано не було.

Зазначає, що факт зміни реєстрації місця проживання малолітнього сина позивача встановлено рішенням суду від 19.12.2016 року у справі №548/750/16-ц, яке набрало законної сили, відтак доказуванню не підлягає.

Вказує, що згідно Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 року №207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами, зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 мали різні адреси реєстрації місця проживання. ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вказував, що після народження сина, реалізуючи своє право, як батька та законного представника на визначення місця проживання дитини та виконуючи обов`язок по реєстрації новонародженої дитини, він дав письмову згоду на реєстрацією сина за адресою: АДРЕСА_2 , де на той час була зареєстрована його матір ОСОБА_2 . 

Із копії заяви ОСОБА_4 про зняття особи з реєстрації місця проживання та з інформації Хорольського відділу УДМСУ в Полтавській області від 27.01.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 06.02.2016 року подала заяву про зняття з реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , у зв`язку з вибуттям за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 30-32).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Хорольської міської ради від 03.06.2016 року ОСОБА_4 та її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані з 06.02.2016 року за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 28).

Відповідно до Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затверджених Наказом МВС України 22.11.2012 року  № 1077 (далі Порядок), зокрема пункту 1.3. -реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Відповідно до п.3.3. Порядку у разі реєстрації місця проживання батьків за однією адресою при знятті з реєстрації одного з батьків разом з дитиною/дітьми до 14 років другий з батьків надає письмову згоду на зняття дитини/дітей з реєстрації місця проживання.

Відповідно до абз. 2 п. 2.3. при проживанні батьків за різними адресами для реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним з батьків надається письмова згода другого з батьків та довідка територіального підрозділу або адресно-довідкового підрозділу територіального органу ДМС за місцем його проживання про те, що дитина не зареєстрована разом з ним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем, батьком дитини, не надавалося письмової згоди на зняття неповнолітньої дитини з реєстрації місця проживання та реєстрацію її нового місця проживання.

Колегія суддів не повністю погоджується з таким висновком місцевого суду.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

       Відповідно до частини першої статті 242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

       Згідно зі статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.

       У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).

       Відповідно до частини шостої статті 7 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» зняття із реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

       Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

       Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

       Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

       Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

       Відповідно до статті 18 вказаного Закону Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

       У випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

       Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зняття з реєстрації місця проживання малолітнього ОСОБА_3 та реєстрація дитини за новим місцем проживання здійснено з порушенням Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року №1077, оскільки на здійснення відповідних реєстраційних дій потрібна згода батька.

Однією з підстав заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає саме невиконання рішення Апеляційного суду Полтавської області від 03.11. 2016 року, яким було встановлено порядок спілкування його з дитиною з причин зміни реєстрації його неповнолітнього сина за іншою адресою без його згоди.

Але місцевий суд не звернув уваги на ту обставину, що вказаним судовим рішенням встановлено спілкування позивача з сином саме за місцем реєстрації ОСОБА_1 , а тому обґрунтування позовних вимог в цій частині не заслуговують на увагу.

Не надав належної оцінки суд першої інстанції рішенню Хорольського районного суду Полтавської області від 19 грудня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 6 лютого 2017 року та залишених без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 9 листопада 2017 року, ухвалених по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору купівлі – продажу квартири недійсним, якими встановлено, що їх малолітній син ОСОБА_3 з 06.02.2016 року постійно проживає та зареєстрований за місцем постійного проживання матері ОСОБА_4 в кв. АДРЕСА_4 , 1/3 частини якої належить останній на праві власності.

Крім того, вказаним рішенням місцевого суду встановлено, що зі зміною місця проживання дитини не відбулося обмеження чи порушення житлових прав дитини, а навпаки дитина за новим місцем проживання має свою дитячу кімнату та спальню.

Таким чином, наслідком зняття малолітнього ОСОБА_6 з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_5 , стала реєстрація її місця проживання за місцем проживання матері ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , з якою дитина залишилася постійно проживати, колегія суддів вважає, що у контексті спірних правовідносин факт відсутності згоди батька на перереєстрацію місця проживання сина за місцем проживання матері дитини, не призвів до порушення прав малолітнього ОСОБА_7 .

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів вважає,що скасування реєстрації місця постійного проживання неповнолітнього сина за оскаржуваним рішенням місцевого суду призведе до порушення прав дитини на житло.

.        З урахуванням викладеного, вирішуючи спір по суті, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до переконання, що перереєстрація місця проживання дитини за місцем реєстрації матері не порушує її прав та прав позивача.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно не дослідив обставини, що мають значення для справи, не надав належної правової оцінки дійсному характеру спірних правовідносин сторін, колегія суддів приходить до висновку про скасування прийнятого місцевим судом рішення в повному обсязі, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Полтавській області - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтавивід 24 червня 2020 року– скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління державної міграційної служби України в Полтавській області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ                                                В.М. Триголов

СУДДІ                                                        А.І. Дорош

О.А. Лобов