ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8190/20 Справа № 175/5700/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року         Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

Головуючого – Куценко Т.Р.

суддів: Каратаєвої Л.О., Макаров М.О.,

за участю секретаря – Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

                        ОСОБА_1 ,                        

на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2020 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд судового рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та стягнення заборгованості, -

                                       ВСТАНОВИЛА:

       Рішенням Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та стягнення заборгованості.

       Скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року про звернення стягнення на нерухоме майно та стягнення заборгованості, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15 жовтня 2013 року у розмірі 6 519 450 грн. та судові витрати в розмірі 6890 грн. та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та стягнення заборгованості відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо судових витрат /т.4 а.с. 120-128/.

       З цим рішенням не погодився ОСОБА_1 , який звернувся з апеляційною скаргою та просить рішення суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що воно є незаконним, необгрунтованим та ухвалено з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права /т.4 а.с. 141-159/.

       Судом встановлено, що 15 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей на придбання земельної ділянки та домоволодіння з подальшою передачею їх в заставу. Також ОСОБА_3 було написано розписку про отримання від ОСОБА_1 коштів в сумі 250 000 доларів США, що еквівалентно 1 997 500 грн., строк повернення коштів 15 жовтня 2014 року /т.1 а.с. 5, 6/.

       У зв`язку з тим, що кошти своєчасно повернуті не були, у грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та стягнення заборгованості.

       Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15 жовтня 2013 року в розмірі 6 519 450 грн. Вирішено питання щодо судових витрат. В іншій частині позовних вимог було відмовлено /т.2 а.с. 57-61/.

       Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з боргу з ОСОБА_2 , суд, на підставі статті 65 СК України, визнав отриману ОСОБА_3 боргову суму від ОСОБА_1 особистим боргом ОСОБА_3 , врахувавши, що ОСОБА_2 згоди на укладення договору позики від 15 жовтня 2013 року не давала. Та дійшов висновку, щодо придбання відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки та будинку за адресою АДРЕСА_1 за особисті кошти, які були одержані ним по договору позики від 15.10.2013 року від ОСОБА_1 .

       Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2017 року у задоволені заяви представника ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та стягнення заборгованості було відмовлено /т.2 а.с. 118/.

       Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.09.2018 року відмовлено ОСОБА_2 у відкритті провадження за її апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського районного суду від 27.09.2016 року /т.4 а.с. 95-97/.

       Постановою Верховного Суду від 12.12.2018 року ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області віл 07.09.2018 року залишено без змін /т.4 а.с. 98-102/.

       У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та розписки від 13.10.2013 року посилаючись на те, що зазначені документи було укладено фіктивно з метою обтяження спільного майна подружжя.

       Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження відсутності та фіктивності боргових зобов`язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_4 за договором позики та розпискою від 15.10.2013 року /т.4 а.с. 81-83/.

       Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.08.2016 року рішення залишено без змін /т.4 а.с. 84-86/.

       Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.11.2016 року рішення суду першої та апеляційної інстанції залишено без змін /т.4 а.с. 87-89/.

       У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.09.2016 року про існування яких вона довідалася тільки 02.07.2020 року, скасувати його, та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 /т.4 а.с. 2-6/.

       Як на нововиявлену обставину ОСОБА_2 посилається на висновок експертів за результатами проведення судової експертизи документів від 18.05.2020 року по кримінальному провадженню, згідно якого на досліджувані документи: договір позики грошей на придбання земельної ділянки та домоволодіння з подальшою передачею їх в заставу датований 15.10.2013 року та розписку від імені ОСОБА_3 датовану 15.10.2013 року здійснювався вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного зістарювання їх реквізитів /т.4 а.с. 2-6/.

       Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2020 року заяву ОСОБА_2 задоволено у повному обсязі. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 15 жовтня 2013 року у розмірі 6 519 450 грн. та судові витрати - скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на нерухоме майно та стягнення заборгованості - відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання щодо судових витрат /т.4 а.с. 120 -128/.

       Своє рішення суд обгрунтував тим, що через штучне зістарення договору позики та боргової розписки, у суду є усі підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, а неможливість встановлення судом дійсної дати можливого укладення договору позики між сторонами, який є реальними правочином, є істотними обставиинами, що не були встановлені судом та їм не було надано оцінки.

       Але з таким висновком суду погодитися не можна, з наступних підстав.

       Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

       Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмету доказування у справі та можуть вплинути на висновок суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

       Відповідно до ч. 2 ст. 429 ЦПК України, справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

       Пунктом 2 частини 3 статті 429 ЦПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення, скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

       Згідно п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

       Як вбачається з матеріалів справи, суд, ухвалюючи рішення від 27 вересня 2016 року, вирішив питання щодо боргових зобов`язань які склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та визнав отриману ОСОБА_3 боргову суму від ОСОБА_1 особистим боргом ОСОБА_3

        ОСОБА_2 не погодилася з рішенням суду та просила виключити з мотивувальної частини наступні абзаци, а саме, посилання суду, що родина проживала в квартирі АДРЕСА_2 ; після завершення будівельних та ремонтних робіт ОСОБА_3 27.12.2013 року зареєстрував за собою право власності на житловий будинок загальною площею 280 кв. метри, ...що підтверджується Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації; установивши, що відповідачка ОСОБА_2 з листопада 2004 року по вересень 2015 року - офіційно не працювала та не мала доходів. ...суд застосовуючи норми статей 57, 60 СК України, дійшов висновку про придбання відповідачем ОСОБА_3 земельної ділянки та будинку за адресою АДРЕСА_1 - за особисті кошти, які були одержані ним по договору позики від 15.10.2013 року від ОСОБА_1 та просила зазначити в мотивувальній частині дійсні обставини справи, які підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах справи та які визнані сторонами /т.2 а.с. 67-69/.

        ОСОБА_2 не заперечували проти самого рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми за договором позики.

       Так в апеляційній скарзі ОСОБА_2 веде мову про те, що договір та боргова розписка між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 "укладені заднім числом з метою уникнення розподілу майна подружжя", але це питання судом першої інстанції в даній справі не вирішувалося, воно не входить до предмету доказування у справі, а сама наявність висновку про те, що на документи здійснювався вплив сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного зістарювання їх реквізитів не може вплинути на висновок суду про права та обов`язки осіб, які брали участь у справі.

       З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції передчасно прийшов висновку, що нововиявленими є обставини, встановлені експертизою від 18 травня 2020 року, проведеної в рамках кримінальної справи, щодо штучного зістарювання реквізитів, що є новим доказом, а тому не може бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

       На підставі вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню а рішення суду скасуванню.

керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383, 423 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

       Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 липня 2020 року - скасувати.

       Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року за нововиявленими обставинами.

       Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2016 року - залишити в силі.

       Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:                                                        Т.Р. Куценко

Судді:                                                                Л.О. Каратаєвої

                                                                       М.О. Макаров