Р І Ш Е Н Н Я                             Справа № 2-81/10

                                                І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

12 травня 2010 року                                                                               селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

 головуючого- судді Атаманюка Р.І., з участю

 секретаря Ласкурійчук С.І.,

 позивача ОСОБА_1,

 представника позивача ОСОБА_2,

 представника відповідача Соколюка М.М.,  

 розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  публічного акціонерного товариства  комерційний банк «ПриватБанк» про визнання незаконними  дій щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором № IFVWGA00000130 від 22.02.2008 року, визнання недійсною умови даного кредитного договору щодо його розірвання в односторонньому порядку, -

                                                                   ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання незаконними дій щодо збільшення з 09.01.2009 року процентної ставки за користування кредитом  за кредитним договором № IFVWGA00000130 від 22.02.2008 року, визнання недійсною умови п.2.3.3 даного кредитного договору в частині права Банку при виникненні кожної з наступних подій : відмови позичальника в оформлені(переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договору страхування, згідно ст..651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення щодо його розірвання в односторонньому порядку.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 22 лютого 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір № IFVWGA00000130 відповідно до якого відповідач надав йому кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 22 лютого 2008 року по 22.02.2018 року включно,  у розмірі 75000 грн. на ремонт житла та 8400 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі 1,34 % на місяць, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2.00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 договору, а всього 16,08% на рік.

 На підставі укладеного  кредитного договору ним отримано кошти у розмірі, зазначеному у договорі.

 Представник банку повідомив йому по телефону, що за вищезазначеним кредитним договором в односторонньому порядку з 01.02.2009 року підвищено процентну ставку.

Вважає підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредитному договору незаконним,  а також  недійсною умову пункту 2.3.3 кредитного договору в частині права банку здійснювати  розірвання договору в односторонньому порядку, при цьому посилається на ст. ст. 11, 203, 215, 217,526, 651,652, 1056-1,1212 ЦК України, Закон України "Про захист прав споживачів", Закон України "Про банки і банківську діяльність",  Постанову правління Національного банку України  від 10 травня 2007 року № 168.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, позовну вимогу щодо визнання незаконними дій банку уточнив, просить визнати незаконними дії публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо збільшення  процентної ставки  за користування кредитом за кредитним договором № IFVWGA00000130, який укладений з ним  22 лютого 2008 року з часу їх здійснення в односторонньому порядку .  

Суду пояснив, що ним вносилися щомісячні внески, передбачені графіком погашення кредиту, однак при внесення чергового платежу в лютому 2009 року йому повідомили, що з 01 лютого 2009 року збільшився розмір відсоткової ставки по кредиту до 29,52 %. Не погоджуючись із зазначеним підвищенням відсоткової ставки він звернувся до голови правління «ПриватБанку», згідно відповіді  від 14.12.2009 року йому повідомлено, що   дії банку по збільшенні відсоткової ставки правомірні. Пояснює також, що будь - якого повідомлення від банку про зміну розміру відсоткової ставки по укладеному кредитному договору не одержував.  Просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що згідно умов укладеного кредитного договору банк при настанні передбачених у договорі обставин та з повідомленням боржника вправі в односторонньому порядку підвищувати розмір відсоткової ставки по кредиту. Позивачу у грудні 2008 року направлялося письмове повідомлення про підвищення відсоткової ставки, однак він не заперечив проти цього і в подальшому виконував умови кредитного договору, а не розірвав його. Представником відповідача також дано пояснення, що позивачу надсилався лист від 31.12.2008 року про  підвищення відсоткової ставки по кредитному договору, починаючи з 01.02.2009 року, що стверджується реєстром про відправлення листів № 240 ір від 08.01.2009 року.

Вважає, що при підвищенні відсоткової ставки банк діяв правомірно і законно та у повній відповідності до умов укладеного договору, а тому просить в задоволенні позовних вимог відмовити.  

Представник Івано - Франківської філії «Приватбанку" у судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку.    

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши і оцінивши надані по справі докази, вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами ( договором) між клієнтом та банком.  

 Статтею 627 ЦК України встановлено, що "відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості".

Договір про надання кредиту укладається на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Судом встановлено, що 22 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № IFVWGA00000130 ( далі по тексту Кредитний договір).

Відповідно до п.п.1.1 ,8.1 кредитного договору Банк зобов'язується надати "Позичальникові" кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк з 22.02.2008 р. по 22.02.2018 р. включно, у вигляді непоновлювальної лінії (далі - "Кредит") у розмірі 75000 грн.  на ремонт житла та 8400 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом у розмірі 1,34 % на місяць, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 7.2 договору та встановлено  період сплати з "15" по  "20" число кожного місяця.

Відповідно до п.п.2.3.1 п. 2.3  кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.  

В судовому засіданні також встановлено, що на звернення позивача до банку про безпідставність підвищення відсоткової ставки листом керівника напрямку операційно-правової роботи  ПАТ КБ «ПриватБанк» за вих.№ 30.1.0.0/2-0911125/1712 від 14.12.2009 року повідомлено позивача, що дії банку щодо підвищення розміру відсоткової ставки за кредитним договором відповідають умовам договору та чинному законодавству.

При цьому  в листі також зазначено, що позивачу було направлено повідомлення щодо необхідності надання згоди на зміну відсоткової ставки за договором.

Разом з тим, представник відповідача в судовому засіданні не надав належних доказів того, що позивачу, відповідно до вимог укладеного договору, направлялося повідомлення про підвищення відсоткової ставки і що він таке повідомлення одержав.

Надані представником позивача в судовому засіданні реєстр відправки листів № 240 ір від 08.01.2009 року та копію листа відповідача за вих. №20.1.3.2/6-37314 від 31.12.2008 року   суд визнає неналежними  доказами на підтвердження того, що позивач отримав повідомлення відповідача про підвищення відсоткової ставки за кредитним договором до 29,52% на рік, оскільки із даного реєстру видно, що лист направлено на ім’я позивача за адресою: Верховинський район, вул.Невідома, в самому  листі вказано, що він надсилається за адресою: Верховинський район, вул.Невідома с.Яблуниця Івано-Франківської області,  хоча позивач фактично проживає за адресою : с.Зелене Верховинського району і ця адреса проживання ОСОБА_1 зазначена  в кредитному договорі  № IFVWGA00000130.  

При зазначених обставинах суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до пункту 4 статті 11 Закону України " Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни . Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Вступною частиною Постанови Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" встановлено, що правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.  

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено , що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін ( зміні кредитної політики банку) .  

Таким чином зміна процентної ставки, відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

 В свою чергу, всупереч ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", "Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" та умовам укладеного кредитного договору, відповідач не повідомив позивача про підвищення відсоткової ставки по кредиту до 29,52 % річних.  

При цьому суд не може взяти до уваги пояснення представника позивача про направлення відповідного повідомлення позивачу про підвищення відсоткової ставки, оскільки ця обставина позивачем заперечується, а будь – яких належних доказів вручення йому повідомлення, суду відповідачем не надано.  

Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, (що набула чинності 09.01.2009 року), встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Як вбачається з листа відповідача, процентна ставка по Кредитним договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набранням чинності ст. 1056-1 ЦК України та оскільки позивач не надавав своєї згоди на зміну відсоткової ставки за Кредитним договором, вона повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов сторонами договору.

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 216 (ч. 4 )ЦК України встановлено, що правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Таким чином умова, передбачена п. п. 2.3.1 п. 2.3 Кредитного договору про право банку в односторонньому порядку підвищувати розмір відсоткової ставки є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за Кредитним  договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов сторонами договору, а тому позовні вимоги  в цій частині є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позовні вимоги позивача в частині визнання недійсною з 09.01.2009 року  умови пункту 2.3.3 кредитного договору щодо права банку при виникненні кожної з наступних подій : відмови позичальника в оформлені(переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договору страхування, згідно ст..651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення є безпідставними, так як позичальник укладаючи зазначений кредитний договір погоджувався з умовами кредитного договору в цілому, в тому числі і з п.2.3.3, тобто визнав вчинення даного правочину дійсним та виконував його умови.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, закон передбачає можливість визнання правочину недійсним з моменту його вчинення, в той же час, позивач просить визнати недійсною умову п.2.3.3  кредитного договору   IFVWGA00000130 від 22.02.2008 року з 09.01.2009 року, а не з моменту його укладення, що суперечить чинному законодавству.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1  в частині визнання  недійсною з 09.01.2009 року  умови пункту 2.3.3 кредитного договору щодо права банку при виникненні кожної з наступних подій : відмови позичальника в оформлені(переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договору страхування, згідно ст.651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-64, 88, 212-215 ЦПК України та на підставі ст.ст. 203, 215,216,236, 627, 652, 1056-1 ЦК України, ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність",  Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту", суд, -                                          

                                                    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо збільшення  процентної ставки  за користування кредитом за кредитним договором № IFVWGA00000130, який укладений 22 лютого 2008 року із ОСОБА_1 з часу їх здійснення в односторонньому порядку.

В частині позовних вимог щодо визнання недійсною з 09.01.2009 року  умови пункту 2.3.3 кредитного договору щодо права банку при виникненні кожної з наступних подій : відмови позичальника в оформлені(переоформленні) якого-небудь із договорів, договорів іпотеки, поруки, договору страхування, згідно ст..651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення відмовити за безпідставністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в користь держави 8 грн.50 коп. судового збору та в користь ОСОБА_1 1037 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Головуючий :                                                                                                   Р.І. Атаманюк