Справа № 201/14098/19

Провадження № 2-з/201/236/2020

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

22 грудня 2020 року суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Наумова О.С., розглянувши заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

23.12.2019р. АТ КБ «Приватбанк» звернулося із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді Наумової О.С. від 09.01.2020р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2020р. частково задоволені позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитно-заставним договором № DNC0A80000144631 від 16.09.2008р. в сумі 14 257,87 доларів США. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 2 509,64 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 2 509,64 грн.

24.11.2020р. до суду звернувся відповідач ОСОБА_1 із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить переглянути заочне рішення суду, скасувавши його.

30.11.2020р. до суду звернувся відповідач ОСОБА_2 із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить переглянути заочне рішення суду, скасувавши його.

Ухвалами судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2020р. заяви відповідачів задоволено, заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.03.2020р. у цивільній справі № 201/14098/19 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, скасовано та призначено вказану цивільну справу до розгляду в загальному порядку.

21.12.2020р. представника позивача АТ КБ «Приватбанк» звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на житловий будинок загальною площею 40,70 кв.м., житловою площею 20,90 кв.м. та прилеглу земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1223284000:04:008:0158, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони будь – яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із зверненням AT КБ «ПриватБанк» з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 14257,87 доларів США та приймаючи до уваги, що у порушення статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України та умов договору ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом, - є підстави для вжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту майна відповідача. Адже у банку відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 будуть припинені недобросовісні дії щодо виконання обов`язків перед кредитором.

Зазначив, що в ході відпрацювання проблемної заборгованості банку стало відомо що ОСОБА_2 належить житловий будинок загальною площею 40,70 кв.м., житловою площею: 20,90 кв.м. та прилегла земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1223284000:04:008:0158, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазвичай відповідачі вживають всіх можливих заходів щоб позбавити банк можливості задовольнити свої вимоги за рахунок належного відповідачам майна і коштів. Це виражається у передачі третім особам права власності на майно і коштів або його переховування від банку і державної виконавчої служби, а також проведенні інших операцій з майном та коштами.

З огляду на зазначене вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду.

Ознайомившись із заявою, розглянувши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та з урахуванням роз`яснень Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як видно із матеріалів справи, АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 27911,87 дол. США, що за курсом 24,61 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 07.10.2019р. складає 686911,16 грн. станом на 07.10.2019р. за кредитним договором № DNC0A80000144631 від 16.09.2008р.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідачів на момент пред`явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

При цьому загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об`єктом прав, що став предметом спору.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Так, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд забезпечити позов і накласти арешт на житловий будинок загальною площею 40,70 кв.м., житловою площею 20,90 кв.м. та прилеглу земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1223284000:04:008:0158, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони будь – яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження, яке зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 на праві власності.

При цьому, пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

При цьому, процесуальний порядок арешту майна полягає у виявленні майна, його опису, опечатуванні та передачі його на зберігання.

Заявником не обґрунтовано необхідність обрання саме арешту, як виду забезпечення позову. Тобто застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на перелічене вище нерухоме майно може призвести до негативних незворотніх наслідків для власників цього майна.

Наявність у відповідача майна, яке належить йому на праві власності, не є безумовною підставою для забезпечення позову в обраний позивачем спосіб. До того ж арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що зазначений позивачем вид забезпечення позову стосовно вказаного вище нерухомого майна є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, - суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної заяви.

Окрім того, наведені у заяві доводи щодо необхідності вжиття заходу забезпечення позову, як те, що зазвичай божники приховують майно, перереєструють його на третіх осіб, щоб уникнути відповідальності за договором, не гуртуються на конкретних обставинах справи, адже належних і допустимих доказів того, що саме відповідачі за цим позовом учиняють такі дії - позивачем не надано.

Ураховуючи вищезазначені положення ст.ст. 149, 150 ЦПК України, відповідні роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України, а також те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149, 150, 260 ЦПК України, суддя, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя                                          О.С. Наумова