Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 273/2450/20

Провадження № 2/273/445/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       30 грудня 2020 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Новицького Є. А. секретаря судових засідань Макарчук І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «ЖЕНЕВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 22.07.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено договір кредиту №1669/7639 DCLRKPT2, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 34 595.09 грн, строком до 07.06.2022 року зі сплатою 0.1 % річних.

22.03.2018 між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «ФК» «ЖЕНЕВА`було укладено Договір про відступлення права вимоги заборгованості за договором кредиту №«1669/7639 DCLRKPT2.

З огляду на викладене, позивач вирішив звернутися до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення стороні за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

При цьому, відзив на позовну заяву із зазначенням заперечень та доказів, що підтверджують відзив відповідач не надав.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2ст. 247 ЦПК України.

У відповідності до п. 3, п.4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подала відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 22.07.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» було укладено договір кредиту №1669/7639 DCLRKPT2, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 34 595.09 грн, строком до 07.06.2022 року зі сплатою 0.1 % річних (а.с. 10-13).

22.03.2018 між ПАТ «Платинум банк» та ТОВ «ФК» «ЖЕНЕВА`було укладено Договір про відступлення права вимоги заборгованості за договором кредиту №«1669/7639 DCLRKPT2 (а.с 22-29).

Згідно доданих розрахунків заборгованість відповідача перед позивачем становить 48 033. 12 грн (а.с. 16-21).

  Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

За змістом положеньстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 рокуу справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме норма ч. 2 ст. 625 ЦК України регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, яка не передбачає обов`язок боржника сплатити пеню за прострочення грошового зобов`язання на рівні подвійної облікової ставки. Таких умов і не містить кредитний договір.

При цьому, оскільки ні нормами закону, ні умовами договору, не передбачений обов`язок відповідача сплатити позивачу пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, тому дана вимога не підлягає до задоволення за безпідставністю.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2102 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність`визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з витратами на правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 11.06.2018 р., котрий укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Женева» та адвокатським об`єднанням «Вердикт», платіжне доручення №997 від 29.03.2019 р., прайс-лист Адвокатського об`єднання «Вердикт», заявка на надання правових послуг, акт прийому-передачі виконаних робіт від 12.08.2019 р.

Однак, позивачем не надано суду жодних документів, що свідчать про оплату адвокату 20000 грн. витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги саме у даній цивільній справі.

Із платіжного доручення №193 вбачається, що 23.09.2020 р. ТзОВ «Фінансова компанія «Женева» здійснила оплату у розмірі 100000 грн. за надання правової допомоги відповідно до договору від 30.01.2020 р.

Проте, даний документ жодним чином не підтверджує, що це є оплата 20000 грн. адвокату (адвокатському об`єднанню) за надання правової допомоги саме у цивільній справі за позовом ТзОВ «Фінансова компанія «Женева» до ОСОБА_1 , а не за надання інших юридичних послуг адвоката, котрі не стосуються даної цивільної справи.

За таких обставин, здійснена позивачем опалата за цим дорученням не доводить факту витрат на правничу допомогу адвоката, котрі пов`язані саме з розглядом цієї цивільної справи.

Оскільки відсутнє документальне підтвердження про понесені позивачем у цій справі витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн., тому суд відмовляє у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 549-552, 1054 ЦК України та ст.ст. 12, 13, 19, 76-83, 141, 259, 263-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Сятягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (код ЄДРПОУ 40888017, місцезнаходження: вул. Верхній Вал, 28/12 м Київ, 04071) заборгованість за Кредитним договором № 1669/7639DCLRKPT2 від 22.07.2016 року у розмірі 46 763 (сорок шість тисяч сімсот шістдесят три) грн. 48 коп, зяких:

34 595.09 –заборгованість за тілом кредиту;

2 150, 74 – заборгованість за відсотка на дату відступлення права вимоги;

9.02 – заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виконання розрахунку заборгованості);

3 117. 29 – 3 % річних;

6 891. 34 – інфляційне збільшення боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Женева» (код ЄДРПОУ 40888017, місцезнаходження: вул. Верхній Вал, 28/12 м Київ, 04071) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 044 (дві тисячі сторок чотири) грн 46 коп.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи , якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення , має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому відповідного повного заочного рішення суду .

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Баранівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи , якому рішення суду не було вручено у день його проголошення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного повного рішення суду .

Суддя Є.А. Новицький