Справа № 2-2696/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 березня 2010 року                                     м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: Головуючого судді: Домусчі Л. В.            

        при секретарі       Ларіній Т.Г.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „ВіЕйБі Банк” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,                                    

                                                                  В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів, ОСОБА_1, ОСОБА_2, кредитної заборгованості у розмірі 150486,66 грн. за кредитним договором   та витрат по сплаті державного мита у сумі  1504,87 грн. та ІТЗ у сумі 30.00 грн.

           Представник позивача у судовому засіданні, позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

 Відповідачі в судове засідання не з’явилися, повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Згідно ст.169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.  Суд у зв’язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки  в судове засідання, ухвалив слухати справу у відсутності  відповідача. В минулі судові засідання відповідач ОСОБА_1 з’являвся та у своїх поясненнях зазначив, що позов не визнає, посилаючись на те, що він дійсно взяв кредит у розмірі  35000 доларів США на покупку мікроавтобуса під заставу, щоб на ньому працювати за попередньою домовленістю з ОСОБА_2, який виступив як поручитель. В 2007 році ОСОБА_2 забрав у нього цей автомобіль десь через пів року після взяття кредиту. Впродовж півроку ОСОБА_1. виплачував тільки відсотки і тіло по кредиту, але потім всі питання замість нього вирішував ОСОБА_2. ОСОБА_1. точно також невідомо де зараз цей автомобіль, але ОСОБА_2 йому повідомляв, що він його продав якомусь  чоловіку на ім’я Олег, прізвища його йому невідомо. Як це міг зробити ОСОБА_2, ОСОБА_1. не знає і про те, що цей  мікроавтобус до цих пір значиться за ним він знає..Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що 14.08.06 року, згідно Кредитного договору №145/06ф,  позивачем було надано ОСОБА_1  кредит в іноземній валюті в сумі 35000 доларів США, на придбання пасажирського автобусу, терміном користування до 13.08.201року (а.с.12), однак на теперішній час кредит не повернуто.

    Згідно п.3.3 Кредитного договору позичальник зобов’язався використовувати кредит за цільовим призначенням і забезпечити повернення отриманого кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені договором строки. Терміни погашення кредиту встановлені п.п. 1.1.2 та 1.1.3 Кредитного договору та графіком погашення кредиту.

    В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором, 14.08.06 року, між позивачем та ОСОБА_1  укладено договір застави, відповідно до якого ОСОБА_1 передавав в заставу придбаний за кредитні кошти пасажирський автобус марки MERSCEDES-BENZ SPRINTER 312 CDI-ПЕ, 1999 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.18-19). Згідно відповіді РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області до цього часу даний автомобіль зареєстрований на ім’я ОСОБА_1 (а.с.83).

    Наданий кредит також забезпечений Договором поруки від 14.08.06р., згідно якого поручителем являється ОСОБА_2, він поручається за виконання ОСОБА_1 своїх зобов’язань перед банком (а.с.17).

Також, в забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, 31.08.06р. між ОСОБА_3 та банком було укладено договір застави (а.с.21-22). Відповідно до ухвали су4ду від 10.09.09р. позовні вимоги відносно ОСОБА_3 були залишені без розгляду за заявою представника позивача (а.с.78).

  Проте, не зважаючи на обов’язковість виконання взятих на себе зобов’язань, встановлених договором термінів повернення наданого кредиту (основної суми) та термінів сплати процентів за кредитом ОСОБА_1 не дотримується.

     Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем станом на 14.08.2008 р. борг ОСОБА_1. за кредитним договором №145/06ф від 14.08.2006   р. складає 150486,66 грн., з яких:

- загальна заборгованість за кредитом –  138772,75 гривень

- поточна заборгованість  за відсотками –  9120,43 гривні

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту –  2011,57 гривні

- пеня за несвоєчасне повернення процентів – 581,91 гривень

Розрахунок суми заборгованості позивачем додається (а.с.4).

            На момент розгляду справи доказів погашення кредиту та сплати відсотків, пені у суду не має.

     Таким чином, у зв’язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором  ОСОБА_2 відповідають перед банком як солідарні боржники в повному обсязі щодо сплати основного боргу, процентів, неустойки, включаючи відшкодування збитків.

    За таких обставин суд вважає вимоги позивача про стягнення всієї суми заборгованості обґрунтованими та такими, що відповідають  умовам договору та ст.1050 ЦК України.

          Згідно ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 1 ст.1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільний кодекс України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачами кредитного договору позивач поніс додаткові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1504,87 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у розмірі 30 грн.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, вважає їх

обґрунтованими і доведеними позивачем та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 208-209, 213-215, 218,224-225 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 549, 626, 612,625, 629, 1054, 1055 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги, Відкритого акціонерного товариства „ВіЕйБі Банк”, задовольнити у повному обсязі.

           2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь Відкритого акціонерного товариства „ВіЕйБі Банк” 150486,66 (сто п’ятдесят тисяч чотириста вісімдесят шість гривень шістдесят шість копійок) гривень в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору №145/06ф від 14.08.2006року, з яких:

- загальна заборгованість за кредитом –  138772,75 гривень;

- поточна заборгованість  за відсотками –  9120,43 гривні;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту –  2011,57 гривні;

- пеня за несвоєчасне повернення процентів – 581,91 гривень.

3. Стягнути. з ОСОБА_1 державне мито – 752,44 (сімсот п’ятдесят дві гривні сорок чотири копійки) гривні та витрати за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 15 (п’ятнадцять) гривень, з ОСОБА_2 державне мито – 752,44 (сімсот п’ятдесят дві гривні сорок чотири копійки) гривні та витрати за інформаційно-технічне забезпечення в сумі 15 (п’ятнадцять) гривень на користь Відкритого акціонерного товариства „ВіЕйБі Банк.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України

     Суддя                                                                                                                Домусчі Л.В.