Справа № 2-1175/2010  року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19 квітня 2010 року                     м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Антоняк Т. М.

секретаря:               Барабаш М.В.,

 розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоресурси” до приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 про повернення надмірно сплачених коштів, суд –

встановив:

 Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоресурси” звернулось в суд  з позовом про стягнення з приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1  6892,51 гривень плати за вчинення нотаріального посвідчення договору дарування від 20.12.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за №2256  та 2785,26 грн. штрафних санкцій.

    В подальшому позивач уточняв свої позовні вимоги, та остаточно, відповідно до клопотання (а.с.42) просив стягнути з приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 3396,44 грн., а саме 422,25 грн. надмірно сплачених грошових коштів, 2785,26 грн. штрафних санкцій та 188,93 грн. судових витрат понесених по справі.

 В судовому засіданні представник позивача вимоги позовної заяви з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав.  Просив позов задоволити.

Відповідач  в судовому засіданні при вирішенні спору поклалась на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

      Судом встановлено, що 20  грудня 2006 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоресурси”, як дарувальник, уклало із дочірньою компанією “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” договір дарування обладнання, який був посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрований  в реєстрі  за  №2256  (а.с.6).

    Згідно ст.31 Закону України «Про нотаріат» приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином, або юридичною особою.

    З встановлених обставин вбачається,що за домовленістю між сторонами, вартість витрат, пов'язаних з нотаріальним посвідченням договору становила 1590,00 гривень, в тому числі 13%  з доходу нотаріуса, про що свідчить рахунок №89 від 20.12.2006 року (а.с.7).

    При  проведенні перерахунку коштів на розрахунковий рахунок відповідача вартості наданих послуг, позивач помилково сплатив 14883,30 грн, про що свідчить долучене платіжне доручення №2939 від 21.12.2006 року (а.с. 9).

    Листом  від 28.02.2007 року №151 позивачем заявлено вимогу про врахування зайво сплачених коштів відповідачем в оплату послуг посвідчення договору дарування №214 від 21.02.2007 року у розмірі 2392,75 грн. та повернення на поточний рахунок позивача  залишок  зайво сплаченої суми у розмірі 11107,25 грн (а.с.13).

    Платіжними дорученнями №42 від 08.10.2009 року та №49 від 18.11.2009 року  відповідач повернула зайво сплачені кошти за нотаріальні послуги в розмірі 3300,00 грн. та 385,00 грн. відповідно.

      Як вбачається з поданого представником позивача клопотання про зменшення розміру позовних вимог (а.с.42) , заборгованість по надмірно сплачених грошових коштах станом на 09.10.2009 року становить 422,25 гривень.

       Відповідно  до вимог статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно, або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. При цьому слід звернути увагу на те, що положення глави 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна (протиправне присвоєння чужого майна) чи самого потерпілого (зокрема, помилкове повернення боргу).

      З огляду на вимоги цих норм  суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині стягнення надмірно сплачених грошових коштів є законною, обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

    В частині вимог позивача щодо стягнення штрафних санкцій 2785,26 грн., в тому числі: пені в розмірі 287,45 грн., індекса інфляції - 2149,77 грн., 3% річних — 348,04 грн. такі слід визнати безпідставними  виходячи з наступного.

      Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

      Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

    Досліджені в судовому засіданні обставини щодо характеру спірних правовідносин свідчать про відсутність між сторонами грошового зобов”язання, а відтак і відсутність підстав для застосування санкцій щодо його невиконання.

      Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

      Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідачів також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по справі.

      На підставі наведеного, відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 549, 625 ЦК України,  ст.31 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 213-215 ЦПК України, суд –

вирішив:

    Позов задоволити частково.

 Стягнути з  приватного нотаріуса Івано-Франківського міського округу ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоресурси” 422,25 гривень надмірно сплачених коштів.

    Стягнути з приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 51 грн. витрат по оплаті судового збору.

    В решті вимог позову відмовити.

      Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. В разі подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до апеляційного суду області може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається через Івано-Франківській міський суд до апеляційного суду Івано-Франківської області.

    Суддя:                                  Антоняк Т. М.