П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2020 року місто Київ

справа № 756/10172/20 провадження №22-ц/824/14250/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Голубом Миколою Валерійовичем

на ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 7 вересня 2020 року, постановлену у складі судді Жука М.В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального органу Мамай Ірина Володимирівна, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсного правочину,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 7 вересня 2020 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального органу Мамай І.В., ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсного правочину.

Накладено арешт на грошові кошти у розмірі 7 655 829,22 грн., які обліковуються у банках та інших фінансових установах та належать ОСОБА_2 .

В решті вимог заяви - відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Голуб М.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, а заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема посилається на те, що арешт накладено судом на грошові кошти без зазначення рахунків в установах банку або інших фінансових установах. У нього наявне інше майно, за рахунок якого може бути виконано рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Суд не вирішив питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення відповідно до ст. 154 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сухарко А.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Байда В.В. підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сухарко А.В. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану - залишити без змін. Додатково пояснила, що 11 грудня 2020 року у справі ухвалене рішення, цим рішенням з відповідача ОСОБА_2 стягнуті кошти в розмірі 7 174 179 грн. Рішення суду не набрало законної сили.

Частково задовольняючи заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду. При цьому, врахував що накладення арешту на грошові кошти у розмірі 7 655 829,22 грн., що обліковуються у банках та інших фінансових установах, що належать відповідачу ОСОБА_2 є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Мамай І.В., ОСОБА_3 про визнання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 від 20 жовтня 2017 року недійсним та застосування наслідків недійсного правочину шляхом стягнення з відповідача на її користь 6 098 079 грн. за недійсним правочином, 1 057 750,22 грн. три проценти річних та 500 000 грн. компенсації моральної шкоди.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в разі незабезпечення її позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та частки у статутному капіталі товариств, ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення її позову в майбутньому, оскільки дізнавшись про її намір звернутись до суду відповідач ОСОБА_2 почав відчужувати належне йому майно, а саме належний йому на праві власності дачний будинок.

Частиною 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

В ст. 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судовий захист повинен бути ефективним, що вимагає ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також слід зазначити, що ст. 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Предметом позову є визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 у розмірі 7 155 829,22 грн., а також стягнення моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.

З урахуванням предмету та ціни позову, колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у розмірі позовних вимог є співмірними заявленим вимогам, та такими, що спрямовані на реальний захист прав позивачів у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у сумі 7655 829,22 грн. не становитиме надмірного обтяження прав відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існує реальний спір, який перебуває на вирішенні у суді. Накладення арешту на рахунки в межах суми позовних вимог за своєю правовою конструкцією не може вважатися не співмірним по відношенню до розміру позовних вимог, оскільки арешт за такою схемою буде накладений лише на суму, що відповідає розміру позову. В свою чергу відмова в арешті спірної суми може призвести до ускладнення можливого виконання рішення суду у разі задоволення позову через відсутність на рахунках відповідача спірних коштів.

Не зазначення в ухвалі суду номерів рахунків не є перешкодою для виконання цієї ухвали, яка є виконавчим документом, в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Стороною позивача наведені як причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, так і обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам, з огляду на що висновок суду про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості заяви позивача про забезпечення позову є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав уважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Голубом Миколою Валерійовичем, - залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду м.Києва від 7 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 29 грудня 2020 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус