ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
________________________________________________________________________
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2007 р. № К-22247/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.
за участю представників:
позивача: не з’явився;
відповідача: Вакуленчик І.Л., дов. № 246/9/10-008 від 19.01.2007 р.;
розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р.
тапостанову господарського суду м. Києва від 02.12.2005 р.
у справі№ 29/336 господарського суду м. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний центр «Легіум»
доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва
провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
В липні 2005 року ТОВ «Юридичний центр «Легіум» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва.
Постановою господарського суду м. Києва від 02.12.2005 р. у справі № 29/336, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р., позов задоволено повністю, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0000482320/0 від 29.06.2005 р. на суму 153920 грн. та податкове повідомленні-рішення № 0000492320/0 від 29.06.2005 р. на суму 138875,50 грн.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР у покупця (позивача) валові витрати в розмірі вартості товару виникають в момент його оприбуткування та до складу валових витрат відносяться витрати, пов’язані з виплатами процентів за будь-якими видами кредитів, в тому числі і за товарним. Також суди посилаються на те, що позивачем при продажу товару були застосовані звичайні ціни на товар і продаж товарів був здійснений позивачем за ціною, що перевищує звичайну ціну, тобто по всім господарським операціям діяльність позивача була направлена на отримання прибутку та є господарською в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Витрати на виплату відсотків по товарному кредиту до вартості придбаного товару не включаються.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Оболонському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку.
В касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 02.12.2005 р. з мотивів порушення судами норм матеріального права, зокрема, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.
Представник позивача в судове засідання суду касаційної інстанції не з’явився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 221 КАС України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга ДПІ у Оболонському районі м. Києва підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акту № 830/23-2-32159502 від 29.06.2005 р. «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Юридичний центр «Легіум» за період з 29.08.2002 р. по 31.12.2004 р.» відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482320/0 від 29.06.2005 р., яким позивачу відповідно до п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 156920 грн., з яких основний платіж - 117700 грн. та 39220 грн. фінансові санкції та податкове повідомлення-рішення № 0000492320/0 від 29.06.2005 р., яким позивачу відповідно до пп. 7.4.1 пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 141127,50 грн., у т.ч. 94085 грн. - основного платежу та 47042,50 грн. - штрафних санкцій.
Перевіркою встановлено, що ТОВ «Юридичний центр «Легіум» до складу валових витрат в порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було віднесено витрати на придбання товарів від ТОВ «Промислова Компанія «Укртехноексперт», а тому позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 115613 грн.
Податковим органом виявлено порушення по наступних господарських операціях.
Згідно Договору № 31 від 25.05.2004 р, про надання товарного кредиту ТОВ «Юридичний центр «Легіум» (позичальник) придбало у ТОВ «Промислова компанія «Укртехноексперт» (кредитор) товар, а саме: засуви стальні, насос горизонтальний, насос конденсатний. За умовами договору кредитор зобов’язується надати позичальнику товар, а позичальник зобов’язався прийняти товар, та сплатити винагороду за надання кредиту в строки та в порядку, зазначені в цьому договорі. За користування товарним кредитом позичальник зобов’язується сплатити кредитору винагороду на загальну суму 171000 грн. Отримання товару підтверджується актом прийому-передачі товару № 31/0206 від 02.06.2004 р. на суму 1990000 грн., в т.ч. ПДВ- 33166,67 грн., накладною № 2 від 02.06.2004 р., податковою накладною № 6 від 02.06.2004 р. на суму 1990000 грн., в т.ч. ПДВ – 331666,67 грн.; сплата товарного кредиту підтверджується актом виконаних послуг та податковою накладною № 12 від 30.06.2004 р. на суму 171000 грн., в т.ч. ПДВ - 28500,00 грн. Розрахунки за товар були здійснені позивачем за допомогою векселя № 8530050560201 номінальною вартістю 1990000 грн. Погашення векселя відбулось 16.09.2004 р.
ТОВ «Юридичний центр «Легіум» в червні 2004 р. на користь ТОВ «Ферон-Т» по договору купівлі-продажу № 30-11 від 14.06.2004 р. було здійснено продаж вищезгаданого товару на загальну суму 1991019,60 грн., в т.ч. ПДВ - 331863,6 грн., про що свідчать акт прийому-передачі товару від 29.06.2004 р., накладна № 3 від 29.06.2004 р. та податкова накладна № 55 від 29.06.2004 р.
Згідно Договору № 34 від 05.07.2004 р. про надання товарного кредиту ТОВ «Юридичний центр «Легіум» (позичальник) придбало у ТОВ «Промислова компанія «Укртехноексперт» (кредитор) товар, а саме: промислові газові лічильники, труба водогазопровідна, галогенові течешукачі. За умовами договору кредитор зобов’язується надати позичальнику товар, а позичальник зобов’язався прийняти товар, та сплатити винагороду за надання кредиту в строки та в порядку, зазначені в цьому договорі. За користування товарним кредитом позичальник зобов’язується сплатити кредитору винагороду на загальну суму 388212 грн. Отримання товару підтверджується накладними № 5 від 08.07.2004 р., № 6 від 14.07.2004 р., № 9 від 16.07.2004 р., податковими накладними № 19 від 16.07.2004 р. на суму 619703,04 грн., в т.ч. ПДВ - 103283,84 грн., № 16 від 14.07.2004 р. на суму 191 7840 грн., в т.ч. ПДВ - 319640 грн., № 15 від 08.07.2004 р. на суму 273576,96 грн., в т.ч. ПДВ - 45596,16 грн.; сплата товарного кредиту підтверджується актом виконаних послуг та податковою накладною № 21 від 30.07.2004 р. на суму 388212 грн., в т.ч. ПДВ - 64702 грн. Розрахунки за товар були здійснені позивачем за допомогою векселя № 853005060202 номінальною вартістю 2811120 грн. Погашення векселя відбулось 16.09.2004 р.
ТОВ «Юридичний центр «Легіум» у липні 2004 р. на користь ТОВ «Ферон-Т» по договору купівлі-продажу № 34-11 від 07.07.2004 р. було здійснено продаж вищезгаданого товару на загальну суму 2344838,20 грн., крім того ПДВ - 468967,64 грн., про що свідчать акт прийом-передачі товару від 16.07.2004 р., накладна № 4 від 16.07.2004 р. та податкова накладна № 85 від 16.07.2004 р.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, щозгідно п.5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються, виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових втрат відносяться будь-які витрати, пов’язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов’язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв’язку з веденням господарської діяльності платника податку (пп. 5.5.1 ст. 5 Закону № 283/97-ВР).
На підставі даних правових норм суди дійшли висновку, що у покупця валові витрати в розмірі вартості товару виникають в момент його оприбуткування та до складу валових витрат відносяться витрати, пов’язані з виплатами процентів за будь-якими видами кредитів, у тому числі і за товарним.
В зв’язку з цим, суди визнали обґрунтованим віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат по придбанню товару в 2 кварталі 2004 р. в сумі 1 800833,33 грн. та в 3 кварталі 2004 р. - 2344838,20 грн. Крім того, правомірним визнано віднесення позивачем до складу валових витрат процентів за користування товарним кредитом в 2 кварталі 2004 р. -142500 грн. та в 3 кварталі 2004 р. – 323510 грн.
Також судами враховано, що вартість товару, проданого позивачем на користь ТОВ «Ферон-Т» перевищує вартість, сплачену позивачем при придбанні вказаного товару, зокрема, в червні товар був придбаний за 1990000 грн., а проданий за 1991019,60 грн.; в липні сума придбання склала 2811120,00 грн., а продажу - 2813805,84 грн.
Вказане, на думку судів, свідчить, що позивачем при продажу товару були застосовані звичайні ціни на товар і продаж товарів був здійснений позивачем за ціною, що перевищує звичайну ціну, тобто по всім господарським операціям діяльність позивача була направлена на отримання прибутку та є господарською в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що постановлені у справі судові рішення законними та обґрунтованими визнати не можливо, оскільки вони поставлені при неповному з’ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи.
Відповідно до п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час здійснення спірних господарських операцій) векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов’язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.
Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що розрахунки за товар згідно договорів № 31 від 25.05.2004 р. та № 34 від 05.07.2004 р. товарного кредиту, укладених між ТОВ «Юридичний центр «Легіум» (позивачем) та ТОВ «Промислова компанія «Укртехноексперт» були здійснені позивачем за допомогою векселів № 8530050560201 та № 853005060202, погашення яких відбулось 16.09.2004 р.
Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат, витрат по придбанню товару в 2 кварталі 2004 р. в сумі 1 800833,33 грн. та в 3 кварталі 2004 р. - 2344838,20 грн., а також процентів за користування товарним кредитом в 2 кварталі 2004 р. -142500 грн. та в 3 кварталі 2004 р. – 323510 грн.
Проте, поза увагою судів залишився нормативний припис п. 4.8 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».
Суди, при вирішенні даного спору не дослідили, чи співпадають звітні податкові періоди, в яких витрати позивача у зв’язку з придбанням товарів у ТОВ «Промислова компанія «Укртехноексперт» були віднесені до складу валових витрат, з періодом, в якому відбулось погашення векселів.
Визначені ст. 220 КАС України межі перегляду справи касаційною інстанцією виключають можливість встановлення вказаних вище обставин судом касаційної інстанції, а відтак постановлені у справі судові рішення з огляду на їх вищезазначену невідповідність нормам матеріального права підлягає скасуванню з направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в даній ухвалі та у відповідності із законом вирішити спір.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 02.12.2005 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий (підпис) Рибченко А.О.
Судді (підпис) Брайко А.І.
(підпис) Голубєва Г.К.
(підпис) Карась О.В.
(підпис) Федоров М.О.
З оригіналом згідно
Суддя Рибченко А.О.