печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50347/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань - Ємець Д.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві судове провадження за скаргою адвоката Білявського Ярослава Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання про вирішення спору про підслідність у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 та про зобов`язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И В :

16.11.2020 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката Білявського Я.В. в інтересах ОСОБА_1 , яка передана слідчому судді

Ільєвій Т.Г. 17.11.2020, на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання про вирішення спору про підслідність у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 та про зобов`язання вчинити дії.

Мотивуючи подану скаргу, заявник вказує, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 із порушенням правил підслідності, встановлених ст. 216 КПК України, у зв`язку з чим адвокат звернувся до Генерального прокурора з клопотанням про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу в порядку вирішення спору про підслідність, на підставі статті 220 КПК України, проте у визначений строк Генеральний прокурор не повідомила його про результати розгляду такого клопотання.

В судове засідання адвокат Білявський Я.В. не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Прокурор у судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Вказана норма знайшла своє втілення і в національному законодавстві, як на конституційному рівні, а саме в ст. 55 Конституції України, так і на рівні кримінального процесуального Закону, в статті в 24 КПК України, якою законодавцем кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Так, порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування чітко визначено та регламентовано Главою 26 КПК України.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною 1 ст. 303 КПК України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Таким чином, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійснені інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк, зокрема такий строк визначений ст.220 КПК України.

За матеріалами скарги слідчим суддею встановлено, що Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 52020000000000362 від 03.06.2020 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 369, ст. 368-5 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України.

За версією органу досудового розслідування ОСОБА_3 за пособництвом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також за попередньою змовою з іншими невстановленими особами у період часу з 01.06.2020 до 11.06.2020 пропонували та обіцяли надати неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 5 млн. дол. США, а 12.06.2020 ОСОБА_3 за пособництвом з ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 6 млн. дол. США, а останній в свою чергу надав неправомірну вигоду у розмірі 5 млн. дол. США за винесення заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури постанови про закриття кримінального провадження № 42014000000001590 від 17.11.2014 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 28 - ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 28 - ч. 5 ст. 191 КК України, досудове розслідування у межах якого здійснюється детективами Національного антикорупційного бюро України, а процесуальне керівництво - прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 1 млн. дол. США ОСОБА_2 залишив у себе для подальшого розподілу між ним та ОСОБА_3 .

13.06.2020 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 369 КК України, а саме пособництві у наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення нею в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 216 КПК України, детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) злочин вчинено: Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем`єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії "А"; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею (крім суддів Вищого антикорупційного суду), суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов`язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру"; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб`єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків

2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб`єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

Що стосується вимог п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України слід зазначити, що станом на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення ОСОБА_2 перебував на посаді першого заступника начальника Головного управління Державної податкової служби в місті Києві.

Статтею 6 Закону України «Про державну службу» визначено, що до посад державної служби категорія "А" відносяться посади: Керівника Апарату Верховної Ради України та його заступників; керівника апарату (секретаріату) постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України; Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств; керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників; керівників апаратів Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів та їх заступників, керівників секретаріатів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та їх заступників, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників; керівників державної служби в інших державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, та їх заступників.

Отже, посада заступника начальника Головного управління Державної податкової служби в місті Києвіне відноситься до переліку посад державної служби, які належать до категорії "А", а також вказаної посади немає в переліку інших посад, визначених у п. 1 ст. 216 КПК України.

Щодо вимог п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України слід зауважити, що поняття службових осіб визначено у прим. 2 ст. 364 КК України, згідно з якою службовими особами у статтях 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" від 26 квітня 2002 року надано роз`яснення щодо правильного застосування норми ст. 368 КК України та зауважено, що відповідальність за одержання хабаря настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2019, якщо ж службова особа, вчиняючи будь-які дії, використовує не можливості, пов`язані з її посадою, а, наприклад, особисте знайомство, дружні, а не службові зв`язки тощо, то у її діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 368 КК України.

З матеріалів скарги та наданих скаржником документів, зокрема підозри від 13.06.2020, убачається, що ОСОБА_2 , будучи з 2016 року знайомим та перебуваючи у дружніх стосунках з ОСОБА_5 , відомості щодо якого змінено в порядку та на підставі п. а) ч. 1 ст. 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», 01.06.2020 зателефонував ОСОБА_5 та запросив його для проведення зустрічі за місцем роботи ОСОБА_2 в приміщенні ГУ ДПС в м. Києві. Інших відомостей, пов`язаний з посадою ОСОБА_6 , версією слідства не наводиться.

Викладене дає підстави вважати, що в ході здійснення інкримінованого злочину, ОСОБА_6 не вчинялись та не використовувались можливості, пов`язані з його посадою, що виключає можливість застосування до вказаних правовідносин положення п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України щодо вчинення злочину службовою особою.

Не підлягають застосуванню у даному випадку і вимоги п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України щодо підслідності детективам Національного антикорупційного бюро України злочинів, передбачених ст. 369 КК України та вчинених щодо службової особивизначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 цієї частини.

З огляду на п. 1 ч. 5 ст. 216 КПК України детективам Національного антикорупційного бюро України підслідні злочини, передбачені ст. 369 КК України та вчиненні щодо, зокрема, прокурорів органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури.

За фабулою кримінального провадження неправомірна вигода у розмірі 5 млн. дол. США надавалась за винесення заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури постанови про закриття кримінального провадження.

Зі змісту ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що посада заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури передбачена пунктом 4-1, який відсутній у переліку п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України.

При цьому законодавець виокремив вказану посаду з п. 3 ч. 5 ст. 216 КПК України ймовірно з метою уникнення обставин виникнення конфлікту інтересів.

Виходячи з викладеного, слідчий суддя погоджується з твердженнями скаржника про відсутність підстав здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні детективам Національного антикорупційного бюро України.

При цьому, вказані порушення є суттєвими у розрізі прав та інтересів учасників кримінального провадження, оскільки здійснення досудового розслідування неналежним органом ставить під загрозу визнання усіх зібраних доказів недопустимими.

Згідно ч. 3 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 2 КПК України, одним із завдань кримінального провадження є захист суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування.

Згідно зі ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

03.11.2020 адвокат Білявський Я.В. в інтересах ОСОБА_1 подав через скриньку до Генерального прокурора клопотання, в порядку статті 220 КПК України, про вирішення спору про підслідність в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 та доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування.

Статтею 220 КПК України передбачено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволені клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин надсилається їй.

Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено можливість оскарження під час досудового розслідування рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, в тому числі бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Відповідно до п. 18 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

На підставі ч. 5 ст. 218 КПК України спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.

Згідно ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Під час підготовки до розгляду скарги та вирішення заявлених вимог, сторона обвинувачення не надала належних допустимих і достовірних доказів (постанови Генерального прокурора) про вирішення заявленого заявником клопотання від 03.11.2020.

Сукупність вказаного переконує в бездіяльності заявленого суб`єкта оскарження, що пов`язано з несвоєчасним розглядом поданого стороною провадження клопотання.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість скарги щодо наявності підстав для покладення обов`язку на Генерального прокурора розглянути клопотання скаржника від 03.11.2020 та за результатами його розгляду вирішити спір про підслідність у кримінальному провадження №52020000000000655 від 20.10.2020 шляхом доручення здійснення досудового розслідування у ньому іншому органу досудового розслідування.

Твердження прокурора про не підслідність даної скарги Печерському районному суду м. Києва, слідчий суддя вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Статтею 33-1 КПК України передбачено, що Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 ч. 5 ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України. Інші суди, визначені цим Кодексом, не можуть розглядати кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, які віднесені до підсудності Вищого антикорупційного суду.

Згідно примітки до ст. 45 КК України, корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3 - 369, 369-2, 369-3 цього Кодексу.

Відповідно до п. 20-2, яким доповнено Розділ XI Перехідні положення КПК України, згідно із Законом України «Про Вищий антикорупційний суд» зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду» від 18 вересня 2019 року № 100-IX, з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у разі якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому КПК України порядку.

Виходячи зі змісту цих положень закону, направленню до Вищого антикорупційного суду підлягають виключно кримінальні провадження, розгляд яких у судах першої та апеляційної інстанції не закінчено, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Між тим, у скарзі адвокат оскаржує бездіяльність саме Генерального прокурора (м. Київ, вул. Різницька, 13/15, що відноситься до територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва).

Таким чином, оскільки вказана процесуальна бездіяльність була вчинена не прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, то скарга адвоката на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо розгляду клопотання про вирішення спору про підслідність у рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 та про зобов`язання вчинити дії, не підсудна Вищому антикорупційному суду, що узгоджується з правовою позицією, яка викладена в ухвалі Верховного суду від 12.10.2020 у справі № 757/12540/20-к.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 24, 42, 36, 40, 46, 303, 306, 307, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Скаргу - задовольнити.

Зобов`язати Генерального прокурора розглянути у відповідності до вимог статті 220 Кримінального процесуального кодексу України клопотання адвоката Білявського Ярослава Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 від 03.11.2020 про вирішення спору про підслідність, поданого в рамках здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 52020000000000362 від 03.06.2020.

Зобов`язати Генерального прокурора вирішити спір про підслідність та доручити здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №52020000000000362 від 03.06.2020 іншому органу досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва