Справа № 309/3857/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 грудня 2020 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

       головуючого – судді Куштана Б.П. (доповідача),

       суддів: Бисаги Т.Ю. і Джуги С.Д.,

       з участю секретаря Купар Л.В.,                                                        розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 08 вересня 2020 року (у складі судді Сідей Я.Я.) за позовом ОСОБА_2 до Ізянської сільської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та приватного виконавця Хустського нотаріального округу - Чіжмарь Сергія Івановича, про визнання незаконним і скасування рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та скасування державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

        ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом у грудні 2019 р.

       Просив:

-Визнати незаконним і скасувати рішення виконкому Ізянської сільської ради № 115 від 25.12.1997 р. у частині передачі земельної ділянки площею 0.25 га ОСОБА_3 ;

-Скасувати реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0.224 га, кадастровий номер 2125383600:02:001:0306 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1699079821253), здійснену на підставі архівного витягу № 219 від 13.06.2018 р. з рішення виконкому Ізянської сільської ради народних депутатів № 115 від 25.12.1997 р.;

-Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 22.11.2018 р. (номер у реєстрі – 9013) земельної ділянки за кадастровим номером 2125383600:02:001:0306;

-Скасувати реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0.224 га, кадастровий номер 2125383600:02:001:0306 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1699079821253), здійснену на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2018 р.

       Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 16.11.2018 р. було зареєстровано право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0.224 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2125383600:02:001:0306, на підставі архівного витягу з рішення виконкому Ізянської сільської ради № 115 від 25.12.1997 р.

       Однак, ОСОБА_3 ніколи не користувався цією земельною ділянкою і в указаному рішенні сільради не зазначено, що саме вона передається у власність.

       Згодом ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2019 р. відчужив земельну ділянку ОСОБА_1 .

       Позивач як суміжний землекористувач звертався до сільської ради про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність, однак заява розглянута не була.

       Вважає дії відповідачів по реєстрації права власності на вказану земельну ділянку (по АДРЕСА_1 , а фактично в урочищі «Діл» с. Іза) незаконними, оскільки рішення виконкому сільської ради № 115 від 25.12.1997 р. стосувалося зовсім іншої ділянки, з іншою площею, а виконавчий комітет не мав повноважень розпоряджатися землею.

       У зв`язку з наведеним договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 є недійсним із підстав, передбачених ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 215 ЦК України, позаяк ОСОБА_3 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, а його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

       Рішенням Хустського районного суду від 08.09.2020 р. позов задоволено:

-Визнано незаконним і скасовано рішення виконкому Ізянської сільської ради № 115 від 25.12.1997 р. в частині передачі земельної ділянки площею 0.25 га ОСОБА_3 ;

-Визнано недійсною і скасовано реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0.224 га, кадастровий номер2125383600:02:001:0306, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1699079821253), здійснену на підставі рішення виконкому Ізянської сільської ради народних депутатів № 115 від 25.12.1997 р.;

-Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, кадастровий номер 2125383600:02:001:0306, від 22.11.2018 р., зареєстрований у реєстрі за № 9013 і посвідчений приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Чіжмарь СМ.І.;

-Скасовано реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0.224 га, кадастровий номер 2125383600:02:001:0306, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1699079821253), здійснену на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.11.2018 р.

       У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення як незаконне та необґрунтоване і постановити нове про відмову в позові.

       Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

       Узагальнені та доречні доводи зводяться до такого:

-обставини, які є підставою позову, уже були предметом оцінки апеляційного суду Закарпатської області у справі № 309/3571/18 за позовом ОСОБА_4 (дружини позивача) до Ізянської сільської ради, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , третя особа – приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І., про скасування рішення сільської ради та реєстрації права власності на земельну ділянку;

-Судом першої інстанції під час розгляду справи не встановлено фактів порушення прав позивача; натомість позбавлено ОСОБА_1 мирно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (земельною ділянкою);

-Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у виконавчого комітету делегованих повноважень щодо приватизації земельних ділянок.

       У письмовому відзиві ОСОБА_3 погодився із доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 і просить переглянути справу за його відсутності.

       У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав скаргу повністю. Представник ОСОБА_2 – адвокат Габор Я.І., заперечила скаргу як безпідставну та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

       Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення – скасуванню із ухваленням нового судового рішення по суті спору, з таких мотивів.

       Згідно з положеннями частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

       Указаним вимогам закону оскаржене рішення суду першої інстанції не відповідає.

       При цьому судом було встановлено, що 16.11.2018 р. приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь С.І. здійснено реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2125383600:001:0306, площею 0,224 га. по АДРЕСА_1 на підставі архівного витягу № 219 від 13.06.2018 р. із рішення виконкому Ізянської сільської ради народних депутатів від 25.12.1997 р. № 115. ( а.с.10).

       Із цього архівного витягу вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Ізянської сільської ради № 115 від 25.12.1997 р. передали у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,25 га, а в самому рішенні відсутнє посилання на делегування повноважень сесією Ізянської сільської ради виконавчому комітету щодо передачі, надання і вилучення земельних ділянок.

       Окрім того, з оригіналу рішення виконкому Ізянської сільської ради № 115 від 25.12.1997 р. видно, що цим рішенням відповідачу ОСОБА_3 виділено земельну ділянку площею 0,25 га в АДРЕСА_2 , а не АДРЕСА_2 , як зазначено в архівному витязі № 219, на підставі якого ОСОБА_3 оформив право власності на спірну ділянку. Дана обставина також підтверджена листом архівного відділу Хустської РДА № 219 від 13.06.2019 р.

       Рішення виконкому Ізянської сільської ради сільської ради № 115 від 25.12.1997 р. у частині передачі земельної ділянки площею 0,25 ОСОБА_5 прийнято з порушенням вимог п.34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому підлягає визнанню недійсним.

       Також підлягає визнанню недійсною і скасуванню реєстрація за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 0,224 га., кадастровий номер 2125383600:001:0306, оскільки така проведена на підставі архівного витягу №219 від 13.06.2018 р., який не відповідає оригіналу рішення виконкому Ізянської сільської ради № 115 від 25.12.1997 р.

       У матеріалах справи міститься копія договору купівлі-продажу від 22.11.2018 р. № 9013, відповідно до якого ОСОБА_3 ,в інтересах якого діяв ОСОБА_6 , продав ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2240 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11, 12).

       Указаний договір укладено 22.11.2018 р., однак відповідно до Інформації з реєстру речових прав на нерухоме майно № 161470785 право ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2125383600:02:001:0306 площею 0,224 га виникло на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.11.2018 р. і сама реєстрація цього правочину відбулася 21.11.2018 р.

       Окрім того, від імені ОСОБА_3 указаний договір купівлі-продажу підписав брат відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 , на підставі довіреності від 11.06.2018р., тобто коли ОСОБА_3 не був власником земельної ділянки, а тому відповідно не міг уповноважувати будь-кого на здійснення дій щодо розпорядження нерухомим майном, права на яке в особи ще не було.

       За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_1 фактично розпорядився на власний розсуд земельною ділянкою площею 0,224 га як особа, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а його волевиявлення не було вільним і не відповідало внутрішній волі (ст. 230 ЦК України).

       Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції по суті спірних правовідносин через їх невідповідність обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права.

       Так, за змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

       Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів(частини перша та друга статті 4 ЦПК України).

       У розумінні закону, суб`єктивне право на захист – це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

       Обраний спосіб захисту повинен відповідати критеріям ефективності, тобто повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

       Окрім того, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, щоб «цивільний» аспект пункту 1 статті 6 Конвенції був застосовним, має існувати спір («contestation» у французькому тексті) щодо «права цивільного характеру», яке принаймні небезпідставно можна назвати таким, що визнане національним законодавством, незалежно від того, чи захищене воно також Конвенцією. Спір має бути реальним та серйозним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; і, насамкінець, результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для відповідного права, при цьому самих лише опосередкованих зв`язків або непрямих наслідків для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції недостатньо (див., серед нещодавніх джерел, рішення у справі «Регнер проти Чеської Республіки» [ВП] (Regner v. theCzechRepublic) [GC], заява № 35289/11, пункт 99, від 19 вересня 2017 року).

       Суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

       Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

       Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

       Оскільки судовому захисту підлягає лише порушене, невизнане чи оспорюване право особи за умови його доведеності, то особа, яка звертається до суду,має належним чином обґрунтувати, в чому саме полягає порушення її прав і надати відповідні докази на підтвердження цього. Водночас, такий спір повинен бути реальним, тобто мати під собою конкретні правові підстави та підґрунтя, а не ілюзорним чи теоретичним.

       У спірних правовідносинах визначальним моментом є наявність або відсутність порушеного права ОСОБА_2 оспореним рішенням виконкому Ізянської сільської ради № 115 від 25.12.1997 р. у частині передачі земельної ділянки площею 0.25 га ОСОБА_3 , оскільки решта позовних вимог є похідними.

       Підстава позову в цій частині зводиться до того, що ОСОБА_2 як суміжний землекористувач претендує на спірну земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, в зв`язку з чим віну вересні 2018 р. звертався до Ізянської сільської ради із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої у власність, я ка не розглянута.

       Однак, позивач не надав жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у нього яких-небудь майнових прав на спірну земельну ділянку чи її частину. Ця ділянка ніколи не перебувала у власності чи користуванні позивача, а доказів того, що останній має певні обґрунтовані очікування щодо отримання у власність чи користування спірної земельної ділянки матеріали справи не містять.

       Так, у справі наявна адресована голові Ізянської сільської ради копія заяви ОСОБА_2 від 25.09.2018 р. (а.с.23), однак із неї неможливо встановити приблизне місце розташування земельної ділянки, яку мав намір приватизувати позивач (зазначена у якості додатку до заяви схема розміщення земельної ділянки не долучена позивачем), як і не можливо встановити чи позивач просить передати йому у власність земельну ділянку, яка перебуває в його користуванні (ч.1 ст. 118 ЗК України), чи про намір одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.6 ст.118 ЗК України).

       Як видно з листів Ізянської сільської ради від 22.11.2018 р. (а.с.14-15), 18.10.2018 р. (а.с.18), 25.10.2018 (а.с.19), указана заява була подана в порядку ч.6 ст. 118 ЗК України, позаяк органом місцевого самоврядування у порядку ч.4 ст. 116 ЗК України (яка регулює підстави набуття права на землю із земель державної і комунальної власності) з`ясовувалось питання, чи не використовував уже ОСОБА_2 своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки по зазначеному ним виду користування.

       При цьому колегія суддів зауважує, що саме по собі подання особою заяви до сільської ради в порядку ч.6 ст. 118 ЗК України за відсутності відповідного рішення сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не свідчить про виникнення у такої особи якихось майнових прав на відповідну земельну ділянку та не може розцінюватися як доказ виникнення у особи обґрунтованого очікування на отримання земельної ділянки у власність.

       До того ж, предметом заявлених вимог є не оскарження рішень, дій або бездіяльності органу місцевого самоврядування, а оспорення рішення органу місцевого самоврядування і визнання недійсним правочину щодо земельної ділянки, яка була безкоштовно передана ОСОБА_3 у приватну власність у порядку безоплатної приватизації у 1997 р.

       За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позивач належним чином не обґрунтував, не зазначив і не довів, у чому саме полягає порушення його прав оскаржуваним рішенням сільської ради та рештою вимог, які є похідними.

       У зв`язку з цим висновком не потребують юридичного аналізу та судової оцінки доводи позовної заяви на обґрунтування предмету позовних вимог.

       Колегія суддів також відмічає, що з приводу спірної земельної ділянки дружина позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 ,уже зверталася у суд із позовом до Ізянської сільської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Чіжмарь Сергій Іванович, про скасування рішення сільської ради та реєстрації права власності на земельну ділянку, і постановою Закарпатського апеляційного суду від 18.11.2019 р., яка є чинною, у позові було відмовлено (справа № 309/3571/18).

       Доводи позовної заяви ОСОБА_2 аналогічні доводам ОСОБА_4 , яким суд у вказаній справі уже дав належну правову оцінку як безпідставним.

       У контексті наведеного, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не надав належних і допустимих доказів того, що відповідачами були порушені його її права, за захистом яких він звернувся до суду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про недоведеність позовних вимог.

       Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги та відповідно до ст. 376 ч.1, п.3, п.4 ЦПК України оскаржене рішення належить скасувати, а в задоволенні позову – відмовити.

       Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України понесені ОСОБА_1 судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 2305.20 грн. належить покласти на позивача ОСОБА_2 (а.с.208).

       Керуючись ст.ст. 16, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п.3, 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.        2.Рішення Хустського районного суду від 08 вересня 2020 року скасувати.

3. У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. 4.Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 305,20 (дві тисячі триста п`ять) грн. у відшкодування судового збору.                                                                        5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.                                                                        6.Повне судове рішення складено 29.12. 2020 р.

Судді: