Справа № 489/3602/15-к

1-кп/467/74/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2020 року                                смт.Арбузинка

Головуючий суддя суду присяжних Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 

за участю: 

секретаря судових засідань             ОСОБА_2 ,

прокурора                     ОСОБА_3 ,

обвинувачених                 ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 , 

ОСОБА_6 

захисника                     ОСОБА_7 

у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області та ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» у кримінальному провадженні №12014150030003470 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року розглянув клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо

ОСОБА_6 , що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12014150030003470 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.07.2014 року. 

В судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 . 

Клопотання прокурора щодо обвинуваченого ОСОБА_6 мотивоване тим, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі, був раніше судимий за вчинення злочину, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров`я, реально відбував покарання та усвідомлює його тяжкість, що може спонукати обвинуваченого покинути місце проживання та переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів та вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені ризики були враховані судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та до теперішнього часу не зменшилися. На наявність вказаних ризиків вказують характер і спосіб вчинення злочину, у вчиненні якого ОСОБА_6 обвинувачується. Враховуючи зазначене прокурор вказує на неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні шляхом застосування інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Вказане клопотання в судовому засіданні підтримане прокурором ОСОБА_3 в повному обсязі.

ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора та продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував, вказуючи, що прокурором не доведено існування ризиків, вказаних у клопотанні, що він може ухилитись від суду, впливати на свідків та потерпілого, вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурором не надано актуальних відомостей щодо стану його здоров`я. ОСОБА_6 просив врахувати, що після звільнення з місць позбавлення волі він дотримувався умов встановленого щодо нього адміністративного нагляду. 

Захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора та продовження щодо ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував з огляду на тривалість попереднього ув`язнення його підзахисного, зазначав про фактичне відбуття обвинуваченим строку, достатнього для застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни покарання більш м`яким, враховуючи положення ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону від 21.11.2015 року № 838-VIII, відсутність доказів на підтвердження існування ризиків, якими прокурор обґрунтовує клопотання, неврахування прокурором відомостей щодо стану здоров`я та соціальних зв`язків обвинуваченого. Ризик впливу на потерпілого з боку ОСОБА_6 відсутній, оскільки потерпілий втратив інтерес до справи та сам не з`являється в судові засідання. Захисник вважав, що достатнім буде застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Інші обвинувачені підтримали позицію ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 .

Заслухавши думку прокурора, обвинувачених, захисника, суд зробив наступний висновок.

Вирішуючи зазначене клопотання, слід виходити із загальних засад кримінального процесу, серед яких диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, і положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в даному випадку запобіжних заходів і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зможе запобігти ризикам передбаченимст. 177 КПК України.

У відповідності до вимог ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Згідно ч.4 ст.199 КПК України суд повинен розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно із правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Стаття 177 КПК України, встановлює, що наряду з іншим, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на потерпілого, свідків. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити перелічені дії. 

Разом з цим, ст.178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін якого неодноразово продовжувався та спливає 08.01.2021 року. До цієї дати розгляд кримінального провадження не завершено, відтак головуючому судді належить розглянути питання доцільності подальшого тримання під вартою обвинуваченого.

При вирішенні клопотання суд враховує відомості про особу обвинуваченого:

ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві, є громадянином України, українцем, має середню спеціальну освіту, одружений, має двох неповнолітніх дітей, не працює, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 25.06.2004 року Шевченківським районним судом м. Києва за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі. Зі слів обвинуваченого в попередніх судових засіданнях, дружиною ініційовано розірвання укладеного з ним шлюбу, однак належного підтвердження суду не надано.

ОСОБА_6 , відповідно до обвинувального акту, висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, п.п.6,11,12 ч.2 ст.115 КК України, а саме: розбої, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя і здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаному із умисним вбивством; умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, вчиненому на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.

Санкцією ч.4 ст.187 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Санкцією ч.2 ст.115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри. Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт стосовно обвинуваченого перебуває на розгляді в суді.

Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза будь-яким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування використовується для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного слід погодитись з висновком про наявність заявлених прокурором ризиків. Так, указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації,тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, головуючий виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань зазначених осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань потерпілого та свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками та потерпілим може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Таким чином ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та їх дослідження.

Щодо ризику вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, головуючий суддя оцінює даний ризик як реальний, оскільки ОСОБА_6 не має на даний час та не мав до затримання стабільного джерела прибутку та може свої матеріальні потреби намагатися задовольнити злочинним шляхом. Крім того, ОСОБА_6 є особою, що раніше вчинила тяжкий злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України та у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів з корисливих мотивів, дані обставини свідчать на підтвердження ризику, що обвинувачений може вчинити інший злочин в разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу. 

Відтак, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені прокурором ризики на даний час є реальними та не зменшились.

Оцінюючи можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів, головуючий суддя зробив висновок, що для застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки відсутні передумови, оскільки жодна особа не висловила бажання поручитись за обвинуваченого, особисте зобов`язання не забезпечить його належної процесуальної поведінки. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виключить ризику впливу на свідків та потерпілого, оскільки зареєстроване місце проживання обвинуваченого та фактичне місце проживання його до затримання в одному населеному пункті з потерпілим та більшістю свідків (м.Миколаїв). Крім того, за існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, такий запобіжний захід на даному етапі провадження є недостатнім.

Наявність тих обставин, що обвинувачений має певні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, можливість працевлаштування, хоча і має місце, однак не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, ці обставини в даному випадку не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами для забезпечення подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо ненадання прокурором суду актуальної інформації про стан здоров`я обвинуваченого, слід зазначити, що матеріали справи містять відомості щодо стану здоров`я ОСОБА_6 , надані захисником наприкінці 2019 року, а також отримані на виконання ухвали суду від 04.06.2020 року, якою адміністрацію установи попереднього ув`язнення було зобов`язано забезпечити проведення медичного обстеження ОСОБА_6 . За їх змістом ОСОБА_6 має певні захворювання та травми, отримував медичну допомогу, відомостей про неможливість його утримання в установі попереднього ув`язнення вони не містять. Від установи, де утримується ОСОБА_6 на даний час, ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» відомостей про неможливість подальшого утримання ОСОБА_6 в даній установі не надходило. Відтак, матеріали справи містять дані щодо стану здоров`я обвинуваченого, які суд враховує вирішуючи дане клопотання. При цьому слід зазначити, враховуючи засади змагальності сторін у кримінальному процесі та свободи в поданні ними суду своїх доказів, встановлені ст.22 КПК України, що сторона захисту має можливість реалізувати своє право та надати суду більш актуальні, на їх погляд, відомості щодо стану здоров`я ОСОБА_6 .

Беручи до уваги мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, яка передбачає досягнення дієвості цього провадження (стаття 131 КПК України), з огляду на необхідність попередження ризиків переховування обвинуваченого від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного вироком суду, незаконного впливу з його боку на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні, або вчинення ним інших злочинів, враховуючи, що він обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, наявний у цьомукримінальному провадженнісуспільний інтерес,який полягаєу необхідностізахисту високихстандартів охоронияк інтересівсуспільства,так іправ потерпілоїособи,є необхідним клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на 60 днів, ізолювавши обвинуваченого від суспільства, що відповідає вимогам кримінального процесуального закону та ґрунтується на наявних матеріалах кримінального провадження.

Доводи сторони захисту щодо тривалого розгляду кримінального провадження судами та тривалого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вже враховані судом при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ухвалою від 17.09.2020 року, та обвинуваченому визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах, визначених п.3 ч. 5ст. 182 КПК України, а саме в межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 630 600 гривень.

При цьому частиною 4статті 182 КПК Українивстановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбаченихстаттею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 3 ч. 5ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи виключну підвищенусуспільну небезпечністьінкримінованих обвинуваченомуособливо тяжкихзлочинів,що характеризуютьсякорисливим мотивомтаза один з яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, наявність трьох ризиків, а саме, ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, жоден з яких на момент розгляду клопотання не зменшився, за вказаних обставин, застава у розмірі меншому, ніж встановлено ухвалою від 17.09.2020 року, на переконання суду, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Водночас, враховуючи майновий стан обвинуваченого, суд не вбачає підстав для призначення застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до п. 3 ч. 5ст. 182 КПК України.

Виходячи з викладеного, на даному етапі кримінального провадження обвинуваченому необхідно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід, у розмірі, визначеному ухвалою від 17.09.2020 року, а саме в межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 630 600 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на них обов`язків.

Також, відповідно дост.194ч.5КПК України слід покласти на обвинуваченого у разі внесення застави такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю; утриматись від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у даному кримінальному провадженні.

Керуючись статтями177,183,194, 331,371-372 КПК України, 

у х в а л и в :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому  ОСОБА_6 задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого  ОСОБА_6 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Миколаєві на шістдесят днів, тобто до 25 лютого 2021 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 630 600 грн., встановленому ухвалою від 17 вересня 2020 року.

На підставі ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого  ОСОБА_6 на термін по 25 лютого 2021 року включно наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю;

- утриматись від спілкування з потерпілим, свідками та експертами у даному кримінальному провадженні.

З моменту внесення застави обвинувачений, за якого внесено заставу, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Термін дії ухвали встановити до 25 лютого 2021 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченим, захисникам, прокурору та направити начальнику ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» для відома та виконання.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст ухвали проголошено 29.12.2020 року о 08 год. 30 хв.

Головуючий суддя                     ОСОБА_1