Справа № 457/221/18

провадження №2/457/292/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Марчука В.І.

секретар судового засідання Мазурик В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці в цивільну справу за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Даний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав договір б/н від 11.07.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 31.12.2017 року має заборгованість – 31814,72 грн., з яких: 2051,61 грн. - заборгованість за кредитом, 27771,93 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1491,18 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 31814,72 грн з відповідача та понесені судові витрати.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце справи належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відзив на позовну заяву подав.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного:

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з позовної заяви, то ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав договір б/н від 11.07.2012 року, згідно якого отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

До кредитного договору позивач додав: 1) витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; 2) витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджених наказом від 06.03.2010р. № СП-2010-256, 3) розрахунок заборгованості за договором № б/н від 11.07.2012 року станом на 31.12.2017 року, копію паспорту відповідача. При цьому, позивач стверджує, що вони є невід`ємними частинами спірного договору. Вказані документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування

Зі змісту самої заяви-анкети від 11.07.2012 року , що вона підписана відповідачем, містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію, однак розмір кредитного ліміту який встановлено відповідачу – не зазначено, базова відсоткова ставка за кредитним лімітом на момент підписання заяви-анкети не зазначено.

Аналізуючи анкету – заяву б/н від 11.07.2012 року можна ствердити, що в силу ст. 77-80 ЦПК вона не є належним, допустимим та достатнім доказом

Вказана анкета – заява, в такому вигляді, як вона подана, як доказ Позивачем, є не що інше, як простим бажанням Відповідача долучитись до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що підтверджується тим, що в ній відсутні позначки, що Відповідач бажає отримати будь-яку із запропонованих карт. Підпис Відповідача свідчить про те, що він ознайомлений з даною анкетою, однак не є свідченням укладення договору чи приєднання до договору. Підпис представника банку свідчить не про укладення договору, та передачу грошових коштів, яку суму також невстановлено, а про те, що ним перевірено правильність та достовірність відомостей Викладених в цій анкеті. Беручи до уваги, те що відомості, які є в анкеті – заяві та які є заповнені, це є анкетні дані Відповідача, відсутня вказівка кредитного ліміту, суми наданої кредитом, то підпис представника банку засвідчує тільки їх правильність, а не укладення договору кредиту, чи видачу грошових коштів Відповідачу, а тому не може вважатись договором в силу вище вказаних статей Цивільного Кодексу України.

Крім цього, в матеріалах справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та витяг з «Тарифів Банку» розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, а також те, що вказані документи станом на 11.07.2012р. року містили умови, зокрема й щодо сплати пені та штрафу, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена щодо укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу на те, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не підтверджує факт надання банком та отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 300,00 грн. Вказана заява є лише зверненням позичальника до кредитора щодо надання кредиту та передує укладенню кредитного договору.

До укладання кредитного договору та оформлення операції надання кредиту позичальник, який бажає отримати кредит, звертається в банк із заявою про надання кредиту та надає інші документи для розгляду банком можливості надання такого кредиту. І лише після розгляду заяви (звернення) від позичальника, вивчення та аналізу наданих документів, банк приймає рішення щодо можливості (чи неможливості) надання кредиту. Лише у разі позитивного рішення, банк укладає з позичальником кредитний договір.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що ні анкета-заява відповідача, ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а ні розрахунок заборгованості за договором № б/н від 11.07.2012 р., не є доказом та підтвердженням самого факту надання чи отримання кредитних коштів.

Інші письмові докази (ордер, квитанції, платіжні доручення, виписка з банківського рахунку відповідача), що підтверджують факт надання банком та отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 300,00 грн., в матеріалах справи відсутні.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову АТ «КБ «Приватбанк».

Оскільки, в позові АТ КБ "Приватбанк" відмовлено, суд з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України не стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.258-259, 268, 272-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Трускавецький міського суду Львівської області.

Суддя: В. І. Марчук