ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р.                                                                                             справа № 300/1007/20

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський  окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду  в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, відповідно до змісту якого просить:  визнати протиправними дії щодо відмови по нарахуванню державної та додаткової пенсії, визначеної статтями 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.01.2014; зобов`язати здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2014 у відповідності до ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 у відповідності до ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3-ї групи, інвалідність якого пов`язана із наслідками Чорнобильської катастрофи, отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На думку позивача, відповідачем протиправно відмовлено у перерахунку пенсії з посиланнями на Закон України «Про внесення змін до Закону України  «Про Державний бюджет України на 2011 рік» №3491-VI від 14.06.2011 та постанови Кабінету Міністрів України  від 06.07.2011 №745, від 23.11.2011 №1210.  Вважає, що з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №240/4937/18, відповідач не мав права зменшувати розмір пенсії, яка визначена Законом №796-ХІІ, таке право у відповідача було б у тому випадку, якби Законом №796-ХІІ не було встановлено розміру пенсії, яка має нараховуватись особі, віднесеної до 1 категорії та яка є інвалідом 3-ї групи. Також стверджує, що навіть якщо не брати до уваги висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, то у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідача взагалі не було правових підстав нараховувати пенсію за розміром, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Стосовно позовних вимог зазначає про відсутність правових підстав для проведення позивачу з 01.01.2014 перерахунку державної (основної) та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України №796-ХІІ в розмірі 6- мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Стверджує, що положення статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають застосуванню лише до 23.07.2011. Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №340/4937/18 вважає помилковим, оскільки висновки у цій справі не стосуються позивача. Окрім цього вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду (а.с.36).

Позивач надав суду відповідь на відзив, в якому заперечує правову позицію  відповідача з підстав, наведених у позові. Додатково зазначає, що підставою позову є протиправне зменшення позивачу з 01.01.2014 пенсії, а саме всупереч розміру, який встановлений на рівні закону. Звертає увагу також на те, що Конституційний Суд  у рішенні від 25.01.2012 у справі №3-рп/2012 не розглядав питання конституційності щодо права Кабінету Міністрів України зменшувати розмір пенсійних виплат, які встановлені законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Стосовно пропущення строку звернення до суду стверджує, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, який призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами  про виплати сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, незалежно від того чи були такі суми нараховані цим органом (а.с.76).

Процесуальні строки в цій справі продовжені в силу дії пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

З 17.08.2020 по 29.09.2020 головуючий суддя у справі перебувала у щорічній відпустці.

Заяв про розгляд справи з викликом сторін суду не надходило. У відповідності до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії та являється особою з інвалідністю ІІІ групи з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с. 25-26).

Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011   скасовано постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.06.2009 у справі №2а-122/09/0904 та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, зобов`язано управління Пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 22.05.2008 по 19.03.2009 включно відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України   "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням  виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Як зазначає відповідач, та не заперечує позивач, рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2010 року у справі № 2-1101/2010, яке згідно відомостей ЄДРСР 02.02.2011 набрало законної сили 02.02.2011, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Коломия Івано-Франківської області по нарахуванню пенсії громадянину України ОСОБА_1   неправомірними. Зобов`язано Управління пенсійного фонду України в м.Коломия Івано-Франківської області здійснити перерахунок основної пенсії громадянину України ОСОБА_1 , встановивши її з 19.03.2009 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Управління пенсійного фонду України в місті Коломия Івано-Франківської області здійснити перерахунок додаткової щомісячної пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю, гр. України ОСОБА_1 , встановивши її з 19.03.2009 року в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

30.04.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії  з 01.01.2014  у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 01.01.2014 у відповідності до ст. 50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум (а.с.13).

Відповідач, листом від 06.05.2020 за №1064-1051/Х-02/8-0900/20, повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, посилаючись на Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" №1622-VIІ від 31.07.2014, постанову Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 в частині підтвердження законності повноважень Кабінету Міністрів України встановлювати розміри пенсійних виплат, статті 63 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зазначив, що розрахунок пенсії проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (із змінами) від 23.11.2011 №1210 (а.с.10).

Не погоджуючись із відмовою органу пенсійного фонду у перерахунку з 01.01.2014 пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ОСОБА_1 звернулася в суд з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина 1 статті 46 Конституції України).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі також – Закон №796-XII).

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із частиною 4 статті 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції від 9 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 50 Закону №796-ХІІ (в редакції від 9 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) передбачено, що особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В подальшому, дія норм статей 50, 54 Закону №796 неодноразово обмежувалася законодавцем. Такі обмеження реалізовувалися Верховною Радою України у законах про Державний бюджет України шляхом делегування Кабінету Міністрів України повноважень щодо визначення порядку та розміру доплати до пенсії, додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону №796 відповідно, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на відповідний календарний рік.

За змістом частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Статтею 3 Бюджетного Кодексу України визначено бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, який становить один календарний рік, починаючи 1 січнем кожного року і закінчуючи 31 груднем того ж року.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року №3491-VI (надалі по тексту також - Закон №3491) розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнений пунктом 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011).

Таким чином, Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14 червня 2011 року Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" №3491-VI від 14 червня 2011 року Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 прийнято постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, пунктами 1, 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким також визначався розмір пенсії позивача.

Надалі пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" №4282-VI від 22 грудня 2011 року (набрав чинності 1 січня 2012 року) та пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" №5515-VI від 6 грудня 2012 року (набрав чинності 1 січня 2013 року), встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках відповідно, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

В свою чергу, Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не було передбачено обмежень щодо застосування статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991, а тому з 1 січня 2014 року діяли положення цих статей, відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких установлено зв`язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком, а особам, які є інвалідами ІІІ групи і віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, надалі Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року, який набрав чинності 3 серпня 2014 року, було доповнено Розділ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" пунктами 6-7 якими встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Отже, приймаючи до уваги, те що Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" від 31 липня 2014 року №1622-VІІ опубліковано в газеті "Голос України" 2 серпня 2014 року №146, він набрав чинності 3 серпня 2014 року, то визначення порядку та розмірів виплат зазначеним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України саме з 3 серпня 2014 року.

28.12.2014 прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII, який набув чинності 01.01.2015, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII від 28.12.2014 статті 50, 54 Закону №796-ХІІ викладено в нових редакціях, згідно яких особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених КМУ; умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами КМУ з відповідних питань.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у період з 1 січня по 2 серпня 2014 року пенсійні органи мали нараховувати та виплачувати пенсію особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі, визначеному статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.11 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вказаний висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладених у постанові від 11.09.2018 у справі №522/6810/17, від 19.06.2018 у справі №344/14522/17, від 11.12.2018 у справі №709/1605/17, 19.09.2019 у справі №328/3607/15-а, від 24.10.2019 в справі №522/5266/17.

З урахуванням наведеного, суд підтверджує правомірність доводів позивача про необхідність нарахування та виплати йому пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, а саме: основного розміру пенсії - виходячи з 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Разом з цим, позовні вимоги позивача в частині нарахування та виплати пенсії за період з 03.08.2014 у розмірах, визначених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, задоволенню не підлягають, оскільки виплачуючи позивачу з 3 серпня 2014 пенсію та доплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач діяв правомірно.

Суд  також  вважає за необхідне звернути увагу на те, що в рішенні Конституційного Суду України №3-рп від 25.01.2012 зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції   та законів України.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Також в рішенні №3-рп вказано, що суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, регулюється Кабінетом Міністрів України відповідно до      Конституції      та законів України.

Розміри соціальних виплат залежать від економічних чинників, на що вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 19 червня 2001 року N9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Стосовно тверджень позивача про протиправне зменшення розміру пенсії з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №240/4937/18 суд зазначає, що правові висновки у вказаній справі стосуються правовідносин щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, та є відмінними від спірних правовідносин у цій справі, а тому не можуть буди взяті судом до уваги.

Щодо строку звернення до суду, то з урахуванням вимог ст.122 КАС України, суд не вважає строк звернення до суду пропущеним, оскільки позивач звернувся до суду у встановлений законом  шестимісячний строк з дня отримання листа – відповіді пенсійного органу №1064-1051/х-02/8-0900/20 від 06.05.2020, яким позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у відповідності до статей 54,  50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На підтвердження доводів про обізнаність позивача щодо відповідного перерахунку його пенсії саме з 01.01.2014 відповідач не навів будь-яких обґрунтувань та не надав жодних доказів на підтвердження такої обставини.

Також суд враховує, що згідно статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більм як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії. Суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що нарахуванні суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці») слід зазначити, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача  щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше сплачених сум.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -     

                                                                  ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії  Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області  щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".  

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю з 01.01.2014 по 02.08.2014 у відповідності до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше сплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.   

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи :

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )  

відповідач – Головне  управління Пенсійного фонду  в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул.Січових Стрільців, 15, м.Івано-Франківськ, 76018)

    Суддя                                           /підпис/                                                 Біньковська Н.В.