Справа № 2-165/2010р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    14 травня 2010 року              Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого – судді БОБРОВСЬКОГО І.М.

                при секретарі             ЗАЦЕПІНІЙ І.О.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Южноукраїнську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі – Южноукраїнського відділення № 8664 про визнання договорів недійсними

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ«Державний ощадний банк України» в особі – Южноукраїнського відділення № 8664 про визнання недійсними договорів. Мотивує свої вимоги тим, що 26 жовтня 2007 року між ним та ВАТ«Державний ощадний банк України» в особі – Южноукраїнського відділення № 8664 було укладено кредитний договір № 347, згідно з яким він отримав кредит у розмірі 257000  гривень на споживчі цілі, строком на 120 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.5 % на рік. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 26.10.2007 року між ним і відповідачем було укладено іпотечний договір № 5253 про надання відповідачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1. 28 листопада 2008 року було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору про збільшення процентної ставки по договору до 20.5% річних. Вважає, що укладені договори мають бути визнані судом недійсними, в зв’язку з порушенням принципу рівності сторін в договорах, недобросовісністю відповідача при укладенні договорів, порушення Законів України при укладенні  договорів, відсутність конкретних обставин для підвищення процентної ставки по кредитному договору.

    В  судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Пояснив, що відповідач при укладенні договорів порушив вимоги Законів України, не зазначив строк сплати процентів за кредитним договором, не мав права на підвищення процентної ставки, в договорах не зазначено про відповідальність банка перед позичальником, відповідач не надав інформацію про інші умови кредитування.     Представник відповідача позов не визнав. Пояснив в судовому засіданні, що ніяких порушень з боку банку при укладанні як кредитного договору, додаткового договору чи іпотечного договору не було. Позивач обрав вид кредитування який і визначено в договорі. Щодо збільшення відсоткової ставки, то банк діяв на підставі кредитного договору і вимог Закону. Позивач погодився з пропозицією банку по підвищенню процентної ставки, про що свідчить укладання додаткового договору. Щодо строків внесення платежів, то вони зазначені в п. 1.5 кредитного договору.  Вважає, що єдиним обов’язком банку є надати позивачу обумовлені договором грошові кошти.

    Вислухавши представників сторін, допитавши свідка, вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

     26 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ«Державний ощадний банк України» в особі – Южноукраїнського відділення № 8664 було укладено кредитний договір № 347, згідно з яким позивач отримав кредит у розмірі 257000  гривень на споживчі цілі, строком на 120 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16.5 % на рік. З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 26.10.2007 року між позивачем і відповідачем було укладено іпотечний договір № 5253 про надання відповідачу в іпотеку квартири АДРЕСА_1. 28 листопада 2008 року було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору про збільшення процентної ставки по договору до 20.5% річних.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.  

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.  

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших атів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Вимагаючи визнання недійсними укладених між сторонами договорів позивач зазначає, про порушення принципу рівності сторін в договорах, недобросовісність відповідача при укладенні договорів, порушення Законів України при укладенні  договорів, відсутність конкретних обставин для підвищення процентної ставки по кредитному договору, не встановлення дати сплати відсотків по кредиту.

Проте погодитись з твердженням позивача не можна.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору від 26 жовтня 2007 року  банк зобов’язується надати Позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 257000 гривень.

Цей обов’язок, зазначений в договорі банк виконав і позивач проти цього не заперечує.

Відповідно до п. 1.5 позичальник зобов’язується щомісячно до 25 числа місяця наступного за звітним, проводити погашення Кредиту рівними частинами та сплачувати проценти.

На підставі цього пункту договору відповідачем розроблено таблицю визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки станом на 25.10.2007 року.

Позивач таблицю отримав і не заперечував проти її змісту.

Пунктами 1.11-1.13 кредитного договору передбачено можливу процедуру зміни процентної ставки.

Позивач погодився з пропозицією відповідача про підвищення процентної ставки по кредитному договору про що свідчить укладений між сторонами додатковий договір від 28.11.2008 року.

Позивач протягом тривалого терміну сумлінно виконував умови як  договору від 26 жовтня 2007 року   так і додаткового договору від 28 листопада 2008 року.  

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України „Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 р. (з наступними змінами) та пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ від 10 травня 2005 р.,  у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.  

Вимоги закону в цій частині відповідачем виконано, позивача повідомлено про зміну процентів, заперечень від нього не надійшло.

Згідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, ч. ч. 1-3, 5,6 ст.  203 ЦК України, а також, якщо його недійсність встановлена законом.    

За приписом ч. ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.      

Дані положення Закону при укладенні кредитного договору від 26 жовтня 2007 року, іпотечного договору від 26 жовтня 2007 року і додаткових договорів від 28 листопада 2008 року  були дотримані і не порушені.  

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними: кредитного договору № 347 від 26 жовтня 2007 року, додаткового договору № 1 до кредитного договору  від 28 листопада 2008 року, іпотечного договору № 5253 від 26 жовтня 2007 року, додаткового договору № 1 до іпотечного договору від 28 листопада 2008 року і повернення сторін до первісного стану шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 80443 гривень 89 копійок, а з позивача на користь відповідача 257000 гривень, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України  моральна  шкода,  завдана  фізичній  або  юридичній  особі неправомірними рішеннями,  діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,  яка її завдала,  за наявності  її  вини,  крім  випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивачем не доведено вини відповідача в його моральних стражданнях тому ці вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України позивач не має право на відшкодування судових витрат.

    Керуючись ст.ст. 8,10,11,60,209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

    Відмовити ОСОБА_1 в позові до  Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі – Южноукраїнського відділення № 8664 про визнання недійсними: кредитного договору № 347 від 26 жовтня 2007 року, додаткового договору № 1 до кредитного договору  від 28 листопада 2008 року, іпотечного договору № 5253 від 26 жовтня 2007 року, додаткового договору № 1 до іпотечного договору від 28 листопада 2008 року і повернення сторін до первісного стану шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 80443 гривень 89 копійок, а з позивача на користь відповідача 257000 гривень.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до  Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі – Южноукраїнського відділення № 8664 про стягнення 50000 гривень моральної шкоди.

Відмовити ОСОБА_1 в позові до  Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі – Южноукраїнського відділення № 8664 про відшкодування судових витрат.

    На рішення можуть бути подані, протягом десяти днів, заяви про апеляційне оскарження в  Южноукраїнський міський суд. Апеляційна скарга на рішення суду в судову палату з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області, подається в  Южноукраїнський міський суд, протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                            І.М. Бобровський