Категорія: 2.31.3                                                   Справа №2-а-108/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

7 квітня 2010 року                                               м. Золочів

Золочівський районний суд Львівської області в особі судді Левика Я.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій та ін., -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у неї народився син ОСОБА_3. Відповідачем була їй призначена та вона отримує допомогу по догляду за вказаною дитиною до досягнення нею трирічного віку. Проте, на її думку, така виплачувалась та виплачується їй не у повному обсязі в порушення вимог Законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Крім цього, відповідачем при здійсненні виплат не враховано рішення Конституційного суду України від 9.07.2007 року. Так, відповідно до положень згаданих нормативних актів, вона повинна отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте отримувала таку у розмірі значно меншому. Вважає, що відповідачем їй не було доплачено 4018,65 грн. згаданої допомоги по догляду за дитиною за березень-листопад 2009 року. Просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй згадану суму недоплаченої допомоги по догляду за дитиною за період березень-листопад 2009 року. А, також, зобов’язати відповідача в подальшому здійснювати їй виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років. Крім цього, позивач у поданій суду письмовій заяві заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності.

Відповідачем надіслано до суду заперечення на позов, у яких зазначено, що відповідно до п. 23 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», викладено в такій редакції «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше як 130 грн.». Крім цього, п.3 розділу VII «Прикінцеві положення» було викладено у такій редакції « Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсотками, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками, з 1 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».  Також, хоча рішенням Конституційного суду України від 9.07.2007 року визнано неконституційними ряд положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», проте зміни у видаткову частину даного Закону не внесені, тому кошти на виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох років в інших розмірах не надходили. Враховуючи вищенаведене, виплати згаданої допомоги позивачу, на думку відповідача, проведено згідно вимог чинного законодавства. Просили у задоволенні позову – відмовити. Крім цього, у запереченнях відповідача на позов міститься клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника.

Оскільки сторони в поданих до суду письмових заявах заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст. 122 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Позивач, як вбачається із свідоцтва про народження, виданого 27.01.2009 року Почапівською сільською радою Золочівського району Львівської області, народила сина ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до довідки виданої відповідачем позивач у період березень-листопад 2009 року отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. на місяць.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в редакції що діяла на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2009 році,  ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та п.22 Постанови Кабінету міністрів України №1751 від 27.12.2001 року « Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», – д опомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2009 році надавалась у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень".

Вказані положення згаданих нормативно-правових актів на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили та діяли протягом 2009 року. Відповідач здійснюючи виплати позивачу згаданої допомоги у 2009 році діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та Конституцією України, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Що стосується вимоги про зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати їй згадану допомогу у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років, то у задоволенні такої, теж, слід відмовити з врахуванням такого.

Відповідно до змісту ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які прийняті чи вчинені рішення чи дії або бездіяльність суб’єктів владних повноважень, що уже мала місце. Тобто, суд не вправі ухвалювати рішення стосовно рішень, дій чи бездіяльності, що можливо будуть прийняті, вчинені суб’єктом владних повноважень у майбутньому.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 70, 100, 104, 122, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст. 46 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», п.22 Постанови Кабінету міністрів України №1751 від 27.12.2001 року « Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій та ін. – відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: