Справа № 209/2131/20

Провадження № 2/209/905/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Замкової Я.В.

за участю секретаря Швець О.Е.

позивача - ОСОБА_1

представника позивачів - ОСОБА_2

представник відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_4 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист порушених трудових прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до відповідача з позовною заявою, в якій просили визнати незаконним та скасувати наказ Голови Правління Акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі – АТ КБ «ПРИВАТБАНК») П.Крумханзла №Э.28.0.0.0./1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку» від 09 травня 2020 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилаються на те, що вони працювали у Напрямку трудових ресурсів HR АТ КБ «ПРИВАТБАНК». 09 травня 2020 року Голова Правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК» П.Крумханзл видав наказ №Э.28.0.0.0./1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку», який вони вважають незаконним та таким, що підлягає визнанню нечинним та скасуванню з огляду на наступне. На думку позивачів спірний наказ не відповідає меті діяльності банку та прямо суперечить їй, оскільки його справжня роль є не вдосконалення роботи служби трудових ресурсів банку (HR), а протиправне звільнення неугодних адміністрації співробітників під прикриттям фіктивної реорганізації цієї служби. На думку позивачів, це підтверджується тим, що ініціатори реорганізації та особа, що видала наказ, не мали уявлення про характер функцій підрозділів банку, що знов утворюються, та про трудові функції працівників, які будуть обіймати знов затверджені у штатному розкладі посади. Це витікає з пункту 7 оскаржуваного наказу, яким передбачено розробити посадові інструкції по усіх нових посадах з кінцевим терміном виконання – 02 липня 2020 року. На момент прийняття спірного наказу ініціаторам реорганізації та ОСОБА_5 ще не було відомо, як має працювати новий механізм, який вони збираються створити замість Напрямку трудових ресурсів (HR), що ліквідується, та чим цей механізм буде вигідно відрізнятися від того, який існує зараз. Й саме найголовніше, яким чином реорганізація посприяє підвищенню прибутку, що передбачено п.30 Статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Така реорганізація є фіктивною, ця обставина не дає Правлінню Банку виконати умови вивільнення працівників при реорганізації, передбачені ст.49-3 КЗпП України, адже не можливо пропонувати співробітнику посаду, не ознайомивши його з його функціональними обов`язками на новій посаді, оскільки вони ще не розроблені. Намагаючись обійти вказану норму закону, представники адміністрації наразі пропонують співробітникам Напрямку трудових ресурсів (HR) переведення на знов створені посади та надають їм для ознайомлення посадові функціональні обов`язки тих посад, які ці співробітники обіймають наразі, видаючи їх за функціональні обов`язки нових посад, які ще не розроблені. Таким чином, спірний наказ суперечить п.30 Статуту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та порушує право співробітників АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на працю, передбачене ст. 43 Конституції України.

20 липня 2020 року ухвалою суду відмовлено позивачам у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, за якою вони просили заборонити Акціонерному товариству Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» вчиняти дії, направлені на реалізацію наказу №Э.28.0.0.0/1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку».

Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

02 жовтня 2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача ОСОБА_3 просить у задоволенні позову відмовити повністю. Представник відповідача зазначає, що дійсно 09 травня 2020 року на виконання рішення Наглядової ради Банку Головою Правління Банку було прийнято наказ «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу банку» №Э.28.0.0.0./1-6824295. Зазначає, що оскаржуваний наказ прийнятий на виконання рішення Наглядової ради Банку в межах повноважень, передбачених Статутом Банку та на виконання мети діяльності банку, визначеної Статутом Банку. Крім того, оскарження наказу не є належним способом захисту трудових прав працівника, оскільки прийняття такого рішення (наказу) є виключною компетенцією банку та є складовою права на управління діяльністю підприємством, а тому оскаржуваний наказ не підлягає оскарженню в рамках судового розгляду. Зазначає, що станом на дату подання позовної заяви права позивачі не порушені, яким чином прийняттям відповідачем оскаржуваного наказу порушено конституційне право позивачів на працю не зазначено. Водночас позивачі не повідомили суд, що Розпорядженням від 03 липня 2020 року №358-р Національною службою посередництва і примирення було зареєстровано колективний трудовий спір (конфлікт) між найманими працівниками Напрямку трудові ресурси (HR) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» міста Дніпра та адміністрацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із вимогою найманих працівників про скасування наказу. Отже в процесі врегулювання колективного трудового спору, однією із вимог якого є скасування спірного наказу, позивачі подали позовну заяву до банку про захист трудових прав із вимогою скасувати наказ.

03 грудня 2020 року і 22 грудня 2020 року ухвалами суду було відмовлено позивачам у витребуванні з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» додатку 13.2 до Протоколу наглядової ради 11/20 від 19.03.2020 року.

Також 03.12.2020 року судом було прийнято від позивачів доповнення до позовної заяви, згідно якої посилалися, що в порушення вимог ч.3 ст.49-2 КЗпП України станом на день попередження 13.05.2020 позивачів про майбутні зміни в організаційній структурі Дирекції з HR та корпоративного управління АТ КБ «Приватбанк», відповідач не ознайомив позивачів з переліком усіх вакантних посад, у тому числі у нових створених підрозділах Дирекції з HR та корпоративного управління, а також позивачам не була запропонована будь-яка з вказаних вакантних посад, рівнозначна тій, яку вони займали, що свідчить про умисне не дотримання власником вимог ст. 49-2 КЗпП України під час проведення процедури скорочення штату працівників, що є окремою підставою для визнання незаконними та скасування рішень відповідача про звільнення позивачів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 і представник позивачів ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні поясненням у позовній заяві, вважають, що Голова Правління АТ КБ «ПРИВАТБАНК» П.Крумханзла не мав права виносити наказ № Э.28.0.0.0./1-6824295 «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу Банку» від 09 травня 2020 року. Вказали на порушення допущені оскаржуваним наказом, які раніше вказані ними у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, пояснивши, що їх Голова правління не приймав рішення про скорочення штату, а виконував рішення Наглядової ради. Позивачем були запропонвані вакантні посади, що відповідали їх спеціальності та професії, їх завчасно було повідомлено про наступне вивільнення. Вважає, що предмет позовних вимог знаходиться у виключній компетенції підприємства та відносить до його внутрішньої діяльності.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини.

Позивачі працювали у відповідача співробітниками Напрямку трудових ресурсів (HR) АТ «ПРИВАТБАНК», ОСОБА_1 - Керівником проекту, ОСОБА_4 - Головним фахівцем з персоналу.

Наказом Голови Правління АТ «ПРИВАТБАНК», на виконання рішення Наглядової ради банку (протокол №11/20 від 19.03.2020), прийнято наказ «Про зміни в штатному розкладі Головного офісу банку» №Э.28.0.0.0./1-6824295 від 09 травня 2020 року, яким наказано: 1) у зв`язку з ліквідацією Напрямку трудових ресурсів (HR) та Управління оцінки ефективності, скоротити штат працівників та вивести із штатного розкладу банку вказані в ньому посади, зокрема і посаду позивачів; 2) ввести до штатного розкладу банку нові посади у створені підрозділи та затвердити новий штатний розклад Дирекції з HR та корпоративного управління, у тому числі передбачивши 10 посад для забезпечення збереження робочого місця працівникам, які зараз перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, та ввести його в дію до 12.05.2020; 3) попередити працівників, які обіймають посади, що підлягають скороченню, не пізніше ніж за два місяці про їх можливе наступне звільнення 20.07.2020, одночасно запропонувавши їм вакантні посади, наявні у Банку, що відповідають їх спеціальності та кваліфікації або які вони можуть зайняти з урахуванням їх освіти, кваліфікації, досвіду та стану здоров`я; 4) за необхідності повідомляти працівників, що підлягають скороченню, про подальшу появу вакантних посад до дати можливого звільнення та про можливість переведення на відповідні посади, роботу на яких такі працівники зможуть виконувати з урахуванням їх освіти, кваліфікації, досвіду та стану здоров`я; 5) звільнити працівників, які не виявили бажання зайняти запропоновані або інші наявні вакантні у Банку посади, які такі працівники можуть зайняти з урахуванням їх освіти, кваліфікації, досвіду та стану здоров`я, до дати можливого звільнення, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України за умови дотримання усіх прав та гарантій таких працівників відповідно до трудового законодавства, виплативши вихідну допомогу згідно з чинним законодавством України; 6) розробити посадові інструкції по усіх нових посадах відповідно з Методичними рекомендаціями до розробки посадових інструкцій співробітників ПриватБанку. Підготувати документ про їх затвердження; 7) внести зміни до ПриватПерсоналу; 8) ознайомити з цим наказом всіх працівників, що обіймають посади, які підлягають скороченню (а.с.12-13).

Листом № 20.1.0.0.0/7-53447 від 20.03.2020 року Правлінням АТ КБ "Приватбанк" повідомлено профспілкові організації співробітників АТ КБ "Приватбанк" про прийняте Правлінням та погоджене Наглядовою радою АТ КБ "Приватбанк" рішення про здійснення реорганізації Напрямку HR, з вивільненням частини працівників цього напрямку (а.с. 14, 15, 109-111)

24 червня 2020 року відповідач спрямував до Первинної профспілкові організації співробітників АТ КБ "Приватбанк" подання про отримання згоди на вивільнення працівників у зв`язку з скороченням штату та чисельності працівників через зміни до організаційної структури Дирекції з HR та корпоративного управління (а.с. 63).

Також у зазначеному поданні від 24 червня 2020 року відповідач повідомляв Первинну профспілкову організацію співробітників АТ КБ "Приватбанк", що банком не отримано інформації стосовно обраних позивачами вакантних посад в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та те, що в разі їх відмови або неможливості переведення на іншу посаду до 20 липня 2020 року, позивачі підлягають звільненню згідно п.1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог та гарантій чинного законодавства України 20 липня 2020 року (останній робочий день) (а.с.63 оберт.

Крім того, листами від 06 липня 2020 року (а.с. 120-122, 126), відповідачем повідомлено позивачів про те, що банком не отримано інформації стосовно обраних позивачами вакантних посад в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та те, що в разі їх відмови або неможливості переведення на іншу посаду до 20 липня 2020 року, позивачі підлягають звільненню згідно п.1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням вимог та гарантій чинного законодавства України 20 липня 2020 року (останній робочий день).

Наказами Голови правління АТ КБ "Приватбанк" від 20.0.7.2020 року позивачів було звільнено (а.с. 123, 127) з їх посад у Напрямку трудових ресурсів (HR) АТ «ПРИВАТБАНК», що засвідчено осбистими підписами позивачів від 20.07.2020 року.

Розпорядженням № 320-р від 10 червня 2020 року Національною службою посередництва і примирення призупинено реєстрацію колективного трудового спору (конфлікту) між найманими працівниками Напрямку трудові ресурси (HR) АТ КБ «ПРИВАТБАНК» міста Дніпра та адміністрацією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 138-139).

Відомості про затримку розрахунку з позивачами, порушення порядку повідомлення про звільнення чи не дотримання строків або процедури звільнення, у суду відсутні та позивачами не повідомлялись.

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

При цьому КЗпП України визначає можливість працівника оскарження наказу про його звільнення.

Разом з цим, частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

Таким чином, заявлені позовні вимоги про визнання незаконним та скасування оскаржуваного наказу з підстав зазначених у позові є необгрунтованими і недоведеними, оскільки питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу.

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги, судом в порядку частини четвертої статті 263 ЦПК України враховуються висновки, викладені в постановах Верховного суду від 28 березня 2019 року у справі 755/3495/16-ц та від 22 січня 2020 року у справі 451/706/18.

З огляду на викладене, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Наявність процесу з врегулювання колективного трудового спору, де предметом розгляду також є правомірність оскаржуваного наказу, судом до уваги не береться з огляду на наступне.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року N 9 судам роз`яснено, що за загальним правилом індивідуальні трудові спори вирішуються судами безпосередньо або після їх попереднього розгляду комісією по трудових спорах. У будь-якому разі, безпосередньо в районних (міських) народних судах розглядаються заяви звільнених працівників про поновлення на роботі незалежно від підстави припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причин звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, про виключення з членів кооперативу, колективного сільськогосподарського підприємства, іншої громадської організації, а за заявами керівників підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), їх заступників, головних бухгалтерів підприємств, установ, організацій, їх заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами, керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об`єднаннями громадян, крім цього і спори з питань переведення на іншу роботу і накладення дисциплінарних стягнень. Відповідно до п.1 Перехідних положень Конституції України інші трудові спори вирішуються на розсуд заявника безпосередньо судом або після їх попереднього розгляду комісією по трудових спорах. Слід мати на увазі, що Пленум Верховного Суду України в пункті 8 постанови від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Оскільки, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, понесені позивачем судові витрати, на підставі ст. 141 ЦПК України, розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 141, 200, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ЄДРПОУ 14360570, адреса для листування: вул.Набережна Перемоги, 50, Дніпро, 51900, про захист порушених трудових прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 28 грудня 2020 року.

Суддя Я.В. Замкова