ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року

м. Харків

Справа № 645/59/16-ц

Провадження № 22-ц/818/261/20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Хорошевського О.М.

суддів – Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря Пузікової Ю.С.

Учасники справи:

позивач - Товаривство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті"

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2019  року, постановлене суддею  Іващенко С.О., у цивільній справі  за позовом Товаривства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулось до суду з позовом після уточнення якого просили стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 1320947,78 грн, яка складається з основної суми заборгованості за кредитом у розмірі 596640,91 грн, основної суми заборгованості зі сплати додаткового кредиту у розмірі 204472,92 грн, збитків у розмірі 19417,28 грн., штрафу у розмірі 64579,99 грн., 3% річних у розмірі 85634,89 грн. та інфляційних витрат у розмірі 350201,79 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Товариством та відповідачем укладено Кредитний договір № 50010638 від 24.09.2013 р., відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 322 899,97 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 39 406,88 доларам США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки Audi, модель А4, кузов №  НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2012, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредитом, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору. Також позивач зобов`язався надати відповідачеві додатковий кредит у сумі 110 430,15 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 13 476,95 доларам США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням — оплата страхових платежів згідно з Договором страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору. Згідно п. 1.6. Умов кредитування виконання зобов`язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу № 50010638 від 26.09.2013 р., за яким відповідачем було передано у заставу транспортний засіб марки Audi, модель А4, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2012, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований Центром № 1 надання послуг, пов`язаних з використанням автозасобів у м. Харкові 26.03.2013 р., заставною вартістю 409 000,00 грн. У зв`язку з систематичним невиконанням умов договору, 05 травня 2015 року позивачем було направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та додаткового кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором № 50010638 від 24.09.2013 р. з вимогою повернути суму кредиту та сплатити заборгованість за договором.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на те, що Зведена облікова виписка не може підтверджувати існування кредитної заборгованості оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". У задоволенні позову про стягнення збитків та правової допомоги відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Порше Мобіліті» у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, зважаючи на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між сторонами - ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 50010638 від 24.09.2013 р., відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачеві кредит у сумі 322 899,97 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 39 406,88 доларам США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки Audi, модель A4, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2012, а відповідач зобов`язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти за використання кредиту, а також інші платежі відповідно до умов Кредитного договору.

Крім того, сторони узгодили, що позивач надасть відповідачеві додатковий кредиту сумі 110 430,15 грн., що еквівалентно на дату укладення договору 13 476,95 доларам США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - оплата страхових платежів згідно з Договором страхування, укладеним на виконання умов Кредитного договору.

Згідно п. 1.6. Умов кредитування виконання зобов`язання відповідача за цим договором забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного сторонами договору застави транспортного засобу № 50010638 від 26.09.2013 р., за яким відповідачем було передано у заставу транспортний засіб марки Audi, модель A4, кузов № НОМЕР_3 , об`єм двигуна 1 968 куб. см., рік випуску 2012, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зареєстрований Центром № 1 надання послуг, пов`язаних з використанням автозасобів у м. Харкові 26.03.2013 р., заставною вартістю 409 000,00 грн.

Норми ст.ст. 509,623,625 Цивільного кодексу України зазначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, і він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного Кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику (ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 05 травня 2015 р. позивачем було направлено відповідачеві вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту, додаткового кредиту та сплати заборгованості за Кредитним договором № 50010638 від 24.09.2013 р. Вимога була отримана відповідачем 16 травня 2015 р. Дані обставини позивачем не заперечувались.

Сторони визначили наведені правила в п. 3.3 Кредитного договору № 50010638 від 24.09.2013 р., відповідно до якого позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та суму додаткового кредиту протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу.

Сторони врегулювали свої відносини за правилами ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України на власний розсуд. При цьому зміст вимоги позивача, направленої до позичальника, не може містити зміни інших умов кредитного договору, окрім зміни умов щодо строку його виконання: саме в цьому й полягає правовий сенс такої вимоги кредитора, направленої боржнику.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

Отже, направивши відповідачеві письмове повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості, позивач змінив строк виконання зобов`язання за Кредитним договором № 50010638 від 24.09.2013 р. з 15 вересня 2018 р. на 15 червня 2015 р., а сам кредитний договір припинив свою дію з моменту направлення вимоги. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N° 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

До того ж, Верховний Суд у своїй Постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц зазначив, що згідно ст. 611 Цивільного кодексу України після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором. Водночас сам кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги про дострокове погашення кредиту.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що на обґрунтування своїх позовних вимог позивачем надані суду різні за своїм змістом: Зведена облікова виписка з рахунку клієнта ОСОБА_1 , сформована 31.07. 2017 р., а також Зведена облікова виписка з рахунку сформована 05.05.2015 р.

З цих виписок з рахунку не можливо встановити яка сума тіла кредиту залишилася не сплаченою та яка сума стягується.

Така форма документів не відповідає вимогам до первинних документів, визначених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", з їх змісту не зрозуміло яка сума є заборгованістю за основним кредитом і в якому розмірі, яка сума є заборгованістю за додатковим кредитом і в якому розмірі. До того ж, Зведена облікова виписка з рахунку клієнта не є детальним розрахунком кожної із заявлених позовних вимог, вона не може підтверджувати існування кредитної заборгованості оскільки не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку, як то передбачено ст. 9 згаданого Закону.

Окремо розрахунок суми боргу тіла кредиту, як за основним, так і за додатковим кредитом, у тому числі з урахування положень п. 1.3.1 Договору, а також розрахунок штрафних санкцій, позивачем не надано.

Крім цього, судом встановлено, що позивачем не надано до матеріалів справи документи (довіреність, наказ тощо), які б засвідчували повноваження В.Ю. Панько (особи, що зазначена як підписант Зведених облікових виписок з рахунку станом на 31.07.2017 р. та на 05.05.2015 р.), складати та підписувати від імені позивача такі документи або здійснювати будь-які інші дії від імені позивача.

Відповідно до ст. 95 Цивільного процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (пункт 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, в редакції,, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов`язків, далі - Положення 254).

Розділом 4 Положення № 254 визначено перелік первинних документів, які складаються банками залежно від виду операції, та їх обов`язкові реквізити. Залежно від виду операції первинні документи банку (паперові та електронні) поділяють на касові, які підтверджують здійснення операцій з готівкою, та меморіальні, що використовуються для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. До первинних меморіальних документів, які підтверджують надання банком послуг з розрахунково-касового обслуговування, належать меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки та інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (абзац другий пункту 4.10. Положення 254).

Інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного) (пункт 5.1 Положення 254).

Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них (згідно із абзацом першим пункту 5.3. Положення 254).

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що виписка надана позивачем не підтверджена первинним бухгалтерським документам, які які можуть свідчити про існування кредитної заборгованості відповідача саме у заявленій сумі, оскільки не можливо співвіднести надані суду Зведені облікові виписка з рахунку клієнта ОСОБА_1 : сформовану 31.07.2017 р., а також сформовану 05.05.2015 р. з первинними документами, зокрема меморіальними ордерами, які відсутні в матеріалах справи, не надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позивачем своїх вимог та відмови у задоволенні позову.

При цьому, судом правильно зазначено, що позивачем також не надано до матеріалів справи документи (довіреність, наказ тощо), які б засвідчували повноваження ОСОБА_2 , яка зазначена як підписант Зведених облікових виписок з рахунку складати та підписувати від імені позивача такі документи або здійснювати будь-які інші дії від імені позивача, що також не узгоджується з вищезазначеними вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, за відсутності в матеріалах справи вказаних доказів, посилання заявника в апеляційній скарзі на те, що суд не перевірив доводів позивача щодо обґрунтування позовних вимог, є безпідставними. Інші аргументи апеляційної скарги фактично стосуються незгоди заявника з мотивами оскаржуваного судового рішення виключно з формальних міркувань та додаткового правового аналізу не потребують.

Вимоги ст.ст.60, 179, 213, 214, 301 ЦПК України зобов`язують суд з`ясувати обставини, що обґрунтовують заявлені вимоги, на підставі наданих на їх підтвердження доказів.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.60 ЦПК України). Доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України від 16 липня 1999 року "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (далі - Закон).

Отже, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає, що зведена облікова виписка з рахунку не може бути належним доказом по справі. Наявні в матеріалах справи документами не надають можливості суду встановити та перевірити зазначену позивачем суму заборгованості і, як наслідок, неможливо перевірити нарахування штрафних санкцій відповідачу.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, судова колегія зазначає, що оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено по суті, то підстав для застосування строків позовної давності не має.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 , ст. 375, 381, 382-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2019  року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий                                                                              О.М. Хорошевський

Судді:                                                                                   І.В. Бурлака

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року.